З універсалу гетьмана К. Розумовського

ІЗ ЛИСТА ФРАНЦУЗЬКОГО ДИПЛОМАТА де МОНТІ

(9 листопада 1729 р.)

Козацький гетьман Орлик, що служив під прапорами славетного гетьмана Мазепи, гетьмана України, як генеральний комісар і писар, що вважається першим, після гетьманського, урядом у козаків, був обраний козацьким гетьманом на місце вищезгаданого Мазепи після смерти останнього в Бендерах. П. Орлик залишився з кошем 7.000 – 8.000 чоловік на службі його Величності короля Карла XII. Після насилля, яке турки виконали на особі шведського короля, козаки перейшли під опіку Порти, але гетьман Орлик пішов за королем у Швецію, де користувався привілеями «шефа союзної армії», і де знайшов разом зі своєю родиною піддержку навіть після смерти короля... Ми знаємо гетьмана [Пилипа Орлика], як людину великої ворожнечи до москалів, розумну й відважну, дуже поважану й люблену на Україні між козаками, яким цар відібрав майже всі давніші вольности. Але козаки, хоч 18.000 московських драгунів тримає Україну в тяжкому гніті та неволі, тільки і шукають нагоди, щоби повстати проти гнобителів і повернути свою давнішу вольність.

Січинський В. Чужинці про Україну. –

С. 154-155.

ПРО ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ПЕРЕХОДУ СЕЛЯН НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ (1760 р.)

... У височайших, власноручно її імператорської величності підпису грамотах сказано, що ЇЇ імператорська величність зволила обіцяти новообраному гетьману і всім вірним підданим малоросійського народу всі вольності, права і привілеї, які вони мали з часу прийняття під Російську державу Богдана Хмельницького з військом Запорозьким і усім малоросійським народом, непорушно тримати...

Через те, на виконання цієї грамоти... якою наказано нам управляти всякими військовими і цивільними справами на основі Військових прав, колишніх звичаїв та встановлених пунктів і в нагляд вищезгаданих малоросійських прав, не менше того, щоб запобігти недоїмкам..., щоб запобігти кривдам володільцям та іншим людям, які (кривди) бувають від того, що піддані забирають нажите на їх (володільців) ґрунтах майно, а більше й самому посполитому народові, щоб даремно не розгублювати при переході нажитого на чужих ґрунтах майна, наказуємо: оголосити по всій Малій Росії, щоб посполитий народ при переході з одного володіння в інше не забирав нажитого ним на землях володільців майна і цим не завдавав збитків зазначеним володільцям. Так само і володільці, приймаючи до себе посполитих із чужих володінь, не приймали б майна, нажитого в іншому володінні.

Проте, щоб і володільці інколи, під виглядом нажитого посполитими у них майна, не могли затримувати у себе посполитих, і тим самим не робити перешкоди в їх вільному переході, при своєму переході посполиті повинні з'являтися до володільців і брати у них письмове посвідчення про вільний перехід, яке володільці, беззаперечно, повинні видавати. Якщо ж деякі володільці будуть при цьому виявляти упертість, то посполиті повинні заявити про це найближчому урядові...

Але й інші володільці без посвідчення не повинні приймати посполитих...

Хрестоматія з історії України. –

К., 1993. – С. 122-123.

Дата добавления: 2014-12-07