Косигінська” економічна реформа

Початок реформуванню радянської економіки поклали рішення березневого та вересневого (1965 р.) Пленумів ЦК КПРС.

Реформа (названа “косигінською” за ім’ям одного з її ініціаторів, голови Ради Міністрів СРСР О.М.Косигіна) мала на меті вдосконалити планування й економічне стимулювання і була спрямована на знаходження оптимального сполучення централізованого керівництва економікою й оперативно-господарської самостійності підприємств, зміцнення й подальший розвиток господарського розрахунку.

Були знову створені союзні міністерства за галузями промисловості.

Наступним важливим напрямком реформи була зміна всієї системи планування та економічного стимулювання.

Передбачалося перейти від валової та товарної продукції до реалізованої, як більш об’єктивного показника ефективності роботи підприємства. Серед якісних показників ефективності були визнані прибуток та рентабельність.

Для підвищення матеріальної заінтересованості велику роль відігравало утворення фондів економічного стимулювання.

Господарська реформа поставила також питання переходу до повного госпрозрахунку, хоча здійснити його на практиці через цілу низку причин так і не вдалося.

Господарська реформа зачепила й сільське господарство. Було підвищено закупівельні ціни, різко збільшено державні асигнування на підвищення технічного рівня сільського господарства.

В Україні за 1966-1970 рр. кількість тракторів збільшилася на 22%, комбайнів – на 42%, а застосування мінеральних добрив майже вдвічі.

Численні суперечності реформи можна б було знищити, рухаючись поетапно до ринку. Проте це було неможливим через політико-ідеологічні причини.

І все-таки, незважаючи на суперечливий та непослідовний характер реформи 1965 р., вона дала певний позитивний імпульс народному господарству.

В Україні за 1966-1970 рр. істотно (у 1,5 рази) зросли основні виробничі фонди та обсяги промислового виробництва, а національний дохід зріс на 30%. Проте ці позитивні зрушення стосувалися переважно важкої індустрії, а виробництво предметів споживання і надалі істотно відставало. Дещо поліпшилась і ситуація в аграрному секторі, валова продукція якого зросла на 16,6%, але планові показники так і не були досягнуті. А з 70-х років темпи економічного зростання починають знижуватися.

З’ясувалося, що система економічних відносин, яка склалася у народному господарстві, є неспринятливою до досягнень НТП, а спроба розв’язати цю проблему в межах існуючого надцентралізованого господарського механізму виявилися безплідними. Необхідні були корінні, радикальні зміни та зрушення, принципово нові форми розвитку.

Дата добавления: 2014-12-07