Забруднення води

Нормативні посилання

1.Закон України №213/95-ВР. Водний кодекс України.

2. Закон України №132/94-ВР. Кодекс України про надра.

3. Закон України №1264-ХI-91. «Про охорону навколишнього природного середовища».

4. Закон України №4004-Х-94. «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

5. Закон України №2918 із змінами від 7.8.2011р. «Про питну воду та питне водопостачання».

6. Закон України №3933-VI від 20.10.2011р. «Про Загальнодержавну цільову програму «Питна вода України на 2011 – 2020р.р.»

7. Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» - Наказ МОЗ України №400 від 12.5.2010р.

Вода питна – вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Загальні теоретичні положення

На Землі води дуже багато, біля 70% поверхні планети покрито морями та океанами, але ця вода – солона. Всі основні наземні екосистеми, зрозуміло, що і людська, залежать від наявності прісної води – такої, яка містить менше 0,01% солей. Саме такої води на планеті менше – менше 1% від світового запасу води, тим паче, що зростаюча кількість населення нераціонально витрачає і безвідповідально забруднює наявні ресурси води.

Оцінка запасів прісної води в даний час далека від досконалості. Загальний об’єм прісної води оцінюється в 35029 млн. куб.км. Але із цієї кількості прісної води, потенційно придатної для використання, майже 69% це льодовики різного характеру, а ще понад 30% - в водоносних шарах на великій глибині.

Частка прісних вод, яка є вмістом річок світу складає всього 0,006% від загальних запасів прісної води. Вода ж є важливішим фактором, що впливає на всі процеси життєдіяльності організму, працездатності та захворювання людини.

Добовий баланс води в організмі людини складає близько 2.5 л. Втрата організмом води в 10% від маси тіла приводить до порушення обміну речовин; втрати в 15-20% при температурі повітря 30ºС – смертельна, втрата 25% - абсолютно смертельна.

Природні і стічні води – це складні системи, основу яких складає хімічна сполука відома як Н2О.

Домішки в природних і стічних водах можуть бути в зваженому, колоїдному або розчинному стані.

Домішки в зваженому стані являють собою нерозчинні суспензії та емульсії.

Домішки в колоїдному стані являють собою гідрофобні і гідрофільні органічні та мінеральні колоїдні частки. Колоїдні частки можуть бути природного та антропогенного походження. Наприклад: нерозчинні форми гумусових речовин, віруси та ін., які за своїми розмірами близькі до колоїдних домішок.

Концентрація окремих домішок в воді визначає її склад і властивість, тобто якість води. Розрізняють фізичні, хімічні, біологічні та бактеріологічні показники якості води.

Фізичні показники характеризуються як загальносанітарні і можуть бути наступними:

1. Зважені речовини містяться в природних і стічних водах і можуть бути мінерального та органічного походження. Ці речовини характеризують наявність у воді частинок піску, глини, мулу, планктону та ін. В залежності від розмірів окремих частинок та їх щільності зважені речовини можуть випадати у вигляді осадку, зпливати на поверхню води або ж залишатися в зваженому стані. Кількість домішок визначають гравиметричним методом.

2. Кольоровість води (забарвлення) обумовлює присутність у воді гумусових та дубильних речовин, жирів, органічних кислот та ін. органічних сполук. Визначення забарвленності проводиться колориметричним методом. Забарвленність води визначається по платиново-кобальтовій шкалі і виражається в градусах.

3. Запах і смак води обумовлюється розчиненими солями, газами, органічними сполуками, що утворюються в процесі життєдіяльності водних організмів. В залежності від походження запахи поділяють на природні та штучні. Визначення запаху та смаку проводять органолептично.

Хімічні показники умовно поділено на п’ять груп:

1. Головні іони;

2. Розчинені гази;

3. Біогенні речовини;

4. Мікроелементи;

5. Органічні речовини.

Для визначення цих показників використовуються хімічні методи аналізу.

1. Головні іони. Найбільш розповсюдженими в природній воді є аніони:

НСО₃^- , SO₄^2-, CL^-, CO₃^2-, HSiO₃^- та катіони: Na⁺, Ca²⁺, Mo²⁺, K⁺, Fe²⁺. Вміст головних іонів в прісній воді складає 90…95% від загального вмісту. В виробничих стічних водах їхнє проявлення може бути різноманітним: це іони вмісту, кобальту, нікеля, миш’яка і інших важків металів.

2. Розчиненні гази: кисень, діоксин вуглецю, сірководень та ін. Вміст кисню в воді поверхневих водоймищ визначається надходженням його із повітря та внаслідок фотосинтеза. Взимку концентрація кисню в воді різко зменшується, оскільки відсутня реаерація (аерація – насищення повітрям; реаерація – відсутність насищення, різке зменшення насищенності повітрям) та в зв’язку з тим, що вода надходить тільки із підземних шарів з фактичною відсутністю в ній кисню. Розчинність кисню в воді залежить від її температури.

Диоксид вуглецю знаходиться у воді, як в розчинному стані так і у формі вугільної кислоти. Головне джерело – біохімічні процеси розпаду органічних речовин та підземні води.

Наявність у воді сірководню надає їй неприємного запаху сприяє корозії металів та викликає «заростання» трубопроводів.

3. Біогенні речовини. До цієї групи відносять сполуки, необхідні для життєдіяльності водних організмів та речовини, що є наслідком процесу обміну речовин цих організмів. В першу чергу це мінеральні та органічні сполуки азоту та фосфору.

4. Мікроелементи. Елементи, вміст яких у воді складає менше 1мг/л. Мікроелементи знаходяться у природній воді як іони, молекули, колоїдні частки або ж входять в склад мінеральних та органічних комплексів. В питній воді важливе гігієнічне значення мають сполуки йоду та фтору.

5. Органічні речовини. В природних водах вони бувають в вигляді гумусових сполук, які утворюються при розкладанні рослинних остатків. Органічні домішки стічних вод в зв’язку з їх різноманітністю, складністю і трудністю аналізу безпосередньо не визначаються.

Біологічні показники якості води головним чином відносяться до природної води. Основні із них гідробіонти і гідрофлора.

Гідробіонти – сукупність організмів, що населяють водну товщу водоймищ, зокрема, планктон.

Гідрофлора водних об’єктів визначается макро- и мікрофітами. Макрофіти – вища водяна рослинність; мікрофіти – водорості. Макрофіти збагачують воду органічними речовинами і тим погіршують органолептичні показники якості води. Мікрофіти не тільки поглинають вуглекислоту але і продуцирують кисень.

Бактериологічні показники якості води характеризують нешкідливість води відносно присутності хвороботворних мікроорганізмів.

Важливим бактеріологічним показником є вміст бактерій групи кишечної палочки в 1л. води, які визначають величину колі – індекса. Найменший об’єм води (в мл.) на одну кишечну палочку називається колі – тітром.

Визначення санітарно – бактеріологічних показників проводиться мікробіологічними методами.

Оцінка якості питної води

Вода – один із важливіших компонентів біосфери і необхідний чинник організмів. Зараз антропогенний вплив на гідросферу постійно зростає. Відкриті водоймища і підземні джерела води відносяться до об’єктів державного нагляду. Вимоги до якості води регламентуються відповідними нормативними документами.

Відповідно нормативним вимогам якість питної води оцінюють за трьома показниками:

1. Бактеріологічний показник;

2. Вміст токсичних речовин;

3. Органолептичні властивості.

Основні джерела забруднення водоймищ:

1. Побутові стічні води;

2. Стоки промислових підприємств;

3. Робота водного транспорту і лісосплав;

4. Стоки поверхневі (дощ, талі сніги) – непостійний в часі, кількості і якості фактор забруднення.

Категорії водокористування:

Перша категорія – використання водних об’єктів в якості джерел господарсько – питного водопостачання, а також для підприємств харчової промисловості.

Друга категорія – використання водних об’єктів для купання, спорту і відпочинку населення, а також використання водних об’єктів, що знаходяться в межах населених місць.

В якості гігієнічних нормативів прийнято гранично допустимі концентрації (ГДК) – максимально допустимі концентрації при яких вміст в воді речовин не спричиняє прямого або опосередненого впливу на організм людини протягом всього життя і не погіршує гігієнічні умови водокористування. ГДК шкідливих речовин в водних об’єктах першої та другої категорії водокористування див.таблиця № 2.

Відповідно з діючою класифікацією хімічні речовини за ступенем небезпеки поділяються на чотири класи:

1-й клас – надзвичайно небезпечні;

2-й клас – високо небезпечні;

3-й клас – небезпечні;

4-й клас – помірно небезпечні.

В основу класифікації покладено показники речовин, що характеризують ступінь небезпеки для людини при забруднені ними води в залежності від їх загальної токсичності, кумулятивності, здатності викликати віддалені побічні дії.

Якщо в воді міститься декілька речовин 1-ого та 2-ого класів небезпеки сума відношень концентрацій (С₁, С₂ … С_n) кожної із речовин в водоймі до відповідних значень ГДК не повинна перевищувати одиниці:

(С₁: ГДК₁) + (С₂: ГДК₂) + … (С_n: ГДК_n) ≤ 1 (2)

Дата добавления: 2014-12-07