Плата за використання земель населених пунктів

Примітка

Плата за використання земель сільськогосподарського призначення.

Збори за використання природних ресурсів

Як правило, система зборів за використання природних ресурсів формується на основі декількох ключових елементів:

• ліцензій на використання природних ресурсів, тобто дозволів на використання певних кількостей конкретних видів ресурсів;

розробляються і затверджуються екологічними підрозділами національних і місцевих рівнів;

нормативів використання природних ресурсів;

порядку зборів;

ставок зборів (платежів) за використання природних ресурсів;

• системи розподілу зібраних коштів між різними рівнями господарювання.

Основні компоненти ПЛАТНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ в Україні:

• ліцензії на використання ресурсів;

• нормативи використання ресурсів;

• порядок збору платежів;

• ставки платежів;

• система розподілення зібраних коштів.

Плата (збори) за землю. Установлюються три види плати:

(а) за використання земель сільськогосподарського призначення;

(б) плата за використання земель населених пунктів;

(в) плата за вилучення угідь, що надані під непрофільне використання

Ставка земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від їхньої грошової оцінки в таких розмірах:

• для ріллі, косовиць і пасовищ - 0,1;

• для багаторічних насаджень - 0,03.

При цьому даються такі визначення використаних термінів:

земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками;

ставка податку — законодавче визначений річний розмір плати за одиницю площі оподаткованої земельної ділянки;

грошова оцінка - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки; розраховується індивідуально за видами земель залежно від їхньої якості, природних умов і розташування ділянок; про величину грошової оцінки землі в Україні можна судити з табл. 6.2.

У загальному вигляді капіталізований рентний дохід розраховується шляхом помноження щорічного прибутку (дохід за винятком виробничих витрат) на термін капіталізації ренти (33 роки).

Ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюється в розмірі 1% від їх грошової оцінки.

Для земельних ділянок, грошова оцінка яких не встановлена, встановлюються середні ставки податку залежно від розміру населеного пункту (чисельність населення). Зокрема, для невеликих населених пунктів вона змінюється від 1,5 коп. за 1 м² (для пункту в 0,2 тис. чол.) до 4,8 коп. за 1 м² (для пункту в 10-20 тис. чол.).

У населених пунктах, що належать до категорії курортних, розмір ставок коректується застосуванням поправочного коефіцієнта: Південний берег Криму - 3,0; Південно-Східне узбережжя Криму ^л 2,5; Західне узбережжя Криму — 2,2; Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської і Херсонської областей - 2,0; гірські райони і передгір'я Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької обл. - 2,3; узбережжя Азовського моря — 1,5.

У тому випадку, якщо розмір зайнятих ділянок землі перевищує норми відведення, ставки податків за наднормативні площі зайнятих земель збільшуються в 5 разів.

Податокза земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у 5-кратному розмірі відповідно до встановленого земельного податку.

Плата (збори) за вилучення угідь під непрофільне використання. У Законі «Про плату за землю» цей розділ формулюється так: «Плата за землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, а також за землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та за землі лісового і водного фондів (за межами населених пунктів)».

• Земельний податок за зазначений вид вилучення земель справляється в розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

• Для залізничного транспорту і військових з'єднань величина податку встановлена в розмірі 0,02% грошової оцінки ріллі по області.

• За тимчасове вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення розмір плати становить 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

• Податок за вилучення лісових угідь прирівнюється до плати за використання лісових ресурсів. У тому випадку, якщо землі лісового фонду вилучаються під виробничі, культурно-побутові, житлові і господарські будинки і спорудження, розмір земельного податку становить 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

• Земельний податок за ділянки водного фонду складає 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Платежі (збори) за використання надр. Цей вид платежів умовно можна розділити на такі види: а) збір за видачу ліцензій на користування надрами; б) плата за користування надрами; в) відрахування за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету; г) плата за використання підземного простору; ґ) акцизний збір.

(а) Збір за видачу ліцензій справляється, виходячи з розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

(б) Плата за користування надрами.

Установлення зборів за використання мінеральних ресурсів пов'язане з реалізацією права державної власності на мінеральні ресурси і необхідністю компенсації витрат на геологорозвідувальні роботи. За допомогою зазначених платежів мають вирішуватися завдання:

• створення джерел фінансування геологорозвідувальних робіт;

• вирівнювання умов господарювання для підприємств, що освоюють різні за якістю родовища;

• узгодження загальнодержавних і регіональних інтересів через відповідний розподіл коштів;

• фінансування заходів з охорони надр та навколишнього природного середовища, а також соціально-економічної та екологічної реабілітації гірничодобувних регіонів;

• формування фонду коштів для дотації за розробку родовищ корисних копалин, що обумовлена суспільними потребами.

(в) Нормативи відрахування за геологорозвідувальні робо ти, що виконуються за рахунок державного бюджету.

(г) Плата за використання підземного простору. Порядок і ставки плати встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000.№1682. Річні нормативи плати встановлюються окремо для кожного виду використання підземного простору в гривнях на одиницю виміру.

Під об'єкти підземного простору можуть використовуватися природні геологічні утворення: пористі чи тріщинуваті утворення (пласти-колектори; створені та існуючі гірничі виробки (відпрацьовані і пристосовані); природні порожнини (печери).

Плата за використання водних ресурсів. Система плати за водні ресурси була введена Водним кодексом України в 1995 році. Ставки плати кілька разів коректувалися й уточнювалися.

Повна ставка плати (збору) за використання водних ресурсів є сумою двох ставок:

• за використання води як природного ресурсу і формування доступних для використання ресурсів у системі водопостачання; визначається виходячи з рентної оцінки джерела за економічною ефективністю використання води замикаючими (за соціально-економічним ефектом) водокористувачами;

• за забір води, її очищення і розподіл між водокористувачами в системі водопостачання.

• норматив плати (збору) за спеціальне використання водних ресурсів для потреб гідроелектроенергетики становить 0,7грн. за 100 м³ води, пропущеної через турбіни (крім ГАЕС, що функціонують у комплексі з ГЕС);

• нормативи плати (збору) за спеціальне використання водних ресурсів для потреб транспорту становлять:

вантажний транспорт - 1,25 коп. за 1 тонно-добу експлуатації флоту;

пасажирський флот - 0,14 коп. за 1 місце-добу експлуатації флоту.

Плата (збори) за спеціальне використання лісових ресурсів. Ставки платежів, на основі яких здійснюється збір за використання лісових ресурсів, називаються таксами. Вони були затверджені Постановою КМ України від 20.01.1997 р. №44. Такси передбачають попенну оплату, і застосовуються під час відпуску будь-яким заготівельником деревини лісових порід на пні.

Такса — це вид ставок за використання лісових ресурсів, що передбачає оплату за кожне дерево, залежно від його діаметра, висоти, якості, зручності заготівель і місця розташування.

При таксації ліси України поділяються на два лісотаксові пояси:

• до першого пояса віднесено всі ліси, крім лісів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та лісів гірської зони Львівської області;

• до другого пояса відносяться ліси Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та ліси гірської зони Львівської області; такси для цього пояса в середньому на 15% нижчі, ніж для першого.

Залежно від місця розташування ліси поділяються на п'ять лісотаксових розрядів. Розряд лісу визначається відстанню від лісосіки до пункту, звідки вивозиться деревина: 1-й розряд - до 10км; 2-й - 10,1-25 км; 3-й - 25,1-40 км; 4-й - 40,1-60 км; 5-й — 60,1 км і більше.

Зазначена відстань може корегуватися залежно від геоморфологічних особливостей місцевості помноженням на відповідні коефіцієнти (що може збільшувати розрахунковий розряд і, отже, знижувати розмір такси):

• ліси з рівнинним рельєфом - 1,10;

• ліси з горбистим рельєфом або ліси, понад 50% площі яких зайнято болотами, - 1,25;

• ліси з гірським рельєфом - 1,5.

Такси встановлюються по кожній лісовій породі і диференціюються залежно від розміру деревини; за цим параметром деревина поділяється на три групи:

велика - відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори) діаметром від 25 см і більше;

середня - діаметр від 13 до 24 см;

дрібна - діаметр від 3 до 12 см.

Окремо встановлюються такси для некондиційної, так званої «дров'яної» деревини (вони становлять 25% від такс дрібної ділової деревини). У табл. 7.7 як приклад показані такси для двох характерних порід, які є представниками основних порід (сосна) і неосновних порід (самшит).

Дата добавления: 2014-12-07