Праця – основа свідомості

Мозок – матеріальний орган психічної діяльності.

Нервова система і мозок – матеріальні.

В них відбуваються різноманітні фізичні та хімічні процеси: здійснюється обмін речовин, розповсюджуються біоелектричні імпульси тощо.

Результат взаємодії мозку з зовнішнім матеріальним світом називається психікою (від грець. Рsuchikos – душевний, а сам процес функціонування психіки – психічною діяльністю.

Мислення і свідомість виступають вищим рівнем психіки і психічної діяльності. Вони властиві лише людині.

Тварини володіють лише зачатками, простими елементами або, точніше, здібностями, з яких в процесі тривалого розвитку виникло людське мислення.

Психіка вторинна по відношенню до матеріального фізичного світу, тоді, як він від неї не залежить і виступає первинним.

Психіка – це результат розвитку властивості відображення, що належить всій матерії, але сама психіка виробляється не всією матерією, а лише найбільш складною формою живої матерії – мозком.

Мозок кита приблизно в 500 разів легше його тіла. Мозок лева – приблизно в 150 разів, а мозок людини легше її тіла лише в 50-60 разів.

Це показує, що в житті вищих ссавців „питома вага” психічної діяльності, або психічних функцій, в порівнянні з іншими функціями організму, абсолютно різна.

Між психічною, розумовою або духовною діяльністю людини і вищих тварин існує принципова відмінність.

Людина здатна створювати речі, яких немає в природі, доводити математичні теореми, займатися мистецтвом і винахідництвом, літати в космос.

На все це не здатні тварини.

Мислення і свідомість людини якісно відрізняються від психічної діяльності тварин завдяки праці.

Справжній процес праці, завдяки якому наші далекі предки перетворилися в людину, був зав’язаний з виготовленням спеціальних знарядь, призначених саме для праці, а не з використанням предметів, які знаходили в природі в готовому вигляді.

Праця не тільки дозволяє перетворювати оточуючі людину речі, але й приводить до перетворення самої людини.

Мільярди разів повторюючи певні операції на протязі сотень тисяч років, люди удосконалювали свої органи, і передусім руки, а разом з ними розвивався і мозок людини.

Це відбувалось тому, що ті ж самі ділянки мозку, які керують роботою рук, регулюють і мову людини, являючись центрами її розумової діяльності.

Виділившись з природи, людина не тільки усвідомила свою протилежність дикій природі, але й усвідомила саму себе як особливу істоту, що володіє свідомістю і відрізняється завдяки цьому від інших живих істот.

Таким чином, виникнення свідомості і самосвідомості означало перехід до вищої форми відображення дійсності.

Цей перехід полягав у тому, що замість пасивного і навіть активного пристосування до природи людина навчилась на основі відображення і пізнання дійсності пристосовувати її до своїх потреб, перетворювати у відповідності до своїх намірів, створювати речі, яких немає в природі.

Дата добавления: 2014-12-07