Кейнс про схильність до споживанню

Теоретична система Дж.М. Кейнса.

Основна робота Кейнса - «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» - 1936 р.

Індустріалізація породила безробіття в масовому масштабі. Проте економісти класичної школи затверджували, що цей феномен результат дії недосконалої конкуренції, але «невидима рука» відновить рівновагу. Кейнс виступив проти цього постулату. Саме проблема безробіття не вирішуване питання сучасної економічної

Кейнс проголошує: «Ми повинні знайти новий шлях. Велика Депресія 1929-1933 року підтверджує і вимагає пошуку нового шляху. В економічний аналіз суспільного відтворювання разом з об'єктивними чинниками вводиться суб'єктивна – психологія суспільства в умовах нового індустріального порядку: психологічне відчуття споживання, психологічна відчуття переваги ліквідності і психологічна оцінка ефективності інвестицій як прояв основного психологічного закону нового часу: відома частина доходу не вступає в споживання, а вступаючи, збільшує цей дохід, індустріальний прогрес. Депресія змінила одну з рис ментальності громадянина ринкової економіки. Капітал утворюється в результаті не схильності до заощадження, а у в результаті попиту, обумовленого поточним і перспективним споживанням» (с. 507). Ведучий чинник прогресу нового індустріального порядку – ефективний попит.

Цей методологічний підхід складає основу концепції за загальним визнанням Д.М.Кейнса.

Класична загальна теорія покоїлася на аналізі вартості і розподілу. Кейнс висуває і створює свою теорію на основі особливої ролі ефективності сукупного попиту в трактуванні, відмінному від класичної школи.

Кейнс розглядає історію питання ефективного попиту. Він розкриває причини того, чому проблема ефективності попиту випарувалася після Мальтуса з економічної літератури.

Від аналізу сукупного ефективно попиту Кейнс переходить до «аналізу схильності до споживання, граничної ефективності капіталу і теорії відсотка – три головні проблеми в нашому теперішньому знанні» (с. 245).

Кейнс підкреслює, що кінцева мета його аналізу – з'ясування, чим визначається величина зайнятості. Вихідна позиція: об'єм зайнятості відповідає точці перетину функції сукупної пропозиції з функцією сукупного попиту.

«Найбільший вплив на використовування доходу надає прагнення до підтримки звичного рівня життя і людина схильна зберігати різницю, що саме виявляється, між його фактичними доходами і витратами на підтримку звичайного «життєвого стандарту». Люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в тій мірі як росте дохід, отже зберігатиметься більш значна абсолютна сума» (с. 248).

«Основний психологічний закон... полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в тій же мірі, в якій росте дохід» (с. 298).

Кейнс вказує на декілька основних стимулів, що примушують людей утримуватися від витрачання одержуваного доходу: резервування заощадження для забезпечення старості, отримання освіти, дохід у формі відсотка, забезпечити майбутнє, спекуляції, скупість, підвищення життєвого рівня, незалежності, спадку.

Важливе місце в кейнсіанській концепції грає вчення про мультиплікатор, хоча він підкреслює, що поняття мультиплікатор було вперше введено Р.Ф. Каном. «Це певне співвідношення між доходом і інвестиціями. Ним встановлюється (припускаючи, що схильність до споживання задана) точне співвідношення між сукупною зайнятістю і доходом, з одного боку і масштабами інвестицій – з іншого» (с. 312).

Дата добавления: 2014-12-07