Джерела і чинники зниження витрат підприємства

Види собівартості

$1 Залежно від часу виникнення витрат існують планова та фактична (звітна) собівартість. На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Планові розробляються у плановому відділі на плановий період за плановими нормами витрат. Фактичні - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції, дані про які збирають у бухгалтерії. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

$2 Залежно від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управлінням, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому (тобто адміністративні витрати).

Повна собівартість включає виробничу собівартість і витрати на збут, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах і по чинниках.

Джерела — це витрати, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Чинники — це техніко-економічні умови, під впливом яких змінюються витрати.

Основними джерелами зниження витрат виробництва і реалізації продукції є:

· зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;

· зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції;

· зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції;

· скорочення адміністративно-управлінських витрат;

· ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

На економію ресурсів дуже впливає число техніко-економічних чинників. Найбільший вплив мають такі групи внутрішньовиробничих чинників:

· підвищення технічного рівня виробництва;

· удосконалювання організації виробництва і праці;

· зміна обсягу виробництва.

2. В умовах ринку ціна активно впливає на розвиток суспільства та рівень життя людей. Ціна - грошовий вираз вартості товару. Ціна – величина не постійна. Вона, як правило, не збігається з вартістю. Вона може бути вищою від вартості при дефіциті товарів на ринку або нижчою при їх надлишку, вона залежить також від купівельної спроможності грошової одиниці.

В чітко налагодженій економіці передбачається взаємодіюча система цін на різні групи товарів і послуг. Існує класифікація цієї системи:

1. За особливостями купівлі – продажу та за сферами економіки:

· оптові ціни, за якими підприємства продають свою продукцію іншим підприємствам;

· тарифи за перевезення вантажів, а також споживання електроенергії, води, палива тощо;

· закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

· роздрібні ціни, за якими товари і послуги реалізуються населенню.

· світові ціни, найчастіше це – ціни провідних фірм світу.

2. За ступенем регулювання:

· централізовано-фіксовані та регульовані;

· договірні;

· вільні.

3. Залежно від території дії:

· Єдині ціни можуть встановлюватися і регулюватися державними органами. Мова йде про такі види продукції, як, наприклад, газ, електроенергія і деякі інші.

· Регіональні ціни можуть регулюватися регіональними органами влади і керування. Ці ціни орієнтуються при своєму формуванні на витрати виробництва і реалізації, що складаються в даному регіоні (ціни і тарифи на більшість комунальних послуг, вартість проїзду у міському транспорті, а також закупівельні ціни на продукцію сільського господарства).

· Зональні ціни встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із врахуванням різного рівня собіварстості добування в різних природно-геогарфічних умовах. Це, наприкла, ціни на залізну, марганцеву та інші руди, вугілля, нафту тощо.

· Поясні ціни встановлюються за районами (поясами) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва та затрат на транспортування в різні райони. Наприклад, ціни на вино, овочі, фрукти тощо. Пояси визначає держава або вони можуть скластися стихійно, якщо певні товари не виготовляються в даному районі. В Україні встановлених державою поясів немає, але активно працюють стихійно ссформовані цінові пояси.

4. Залежно від ступеню новизни товару розрізняють встановлення цін:

· на нові товари

· на товари, які реалізуються на ринку відносно тривалий час.

· При випуску нових товарів практика багатьох країн виробила цілий ряд цін:

1. Психологічна ціна. Визначаючи ціну, продавець повинний враховувати психологію її сприйняття споживачем. Ціна на товар установлюється нижче круглої суми, наприклад, 99, а не 100 грн., 599, а не 600 грн. тощо. Тоді у покупця створюється враження точного визначення витрат на виробництво і неприпустимість обману, а також більш низької ціни, поступки покупцю і виграшу для нього, враховується і така особливість психології покупців: вони люблять одержувати решту. У дійсності у виграші залишається продавець.

2. Престижна ціна встановлюється на вироби дуже високої якості відомої фірми, що володіють унікальними властивостями.

3. Ціна за проникнення на ринок. Найчастіше ця ціна менша за діючі на даному ринку на аналогічний товар, це робиться для того, щоб споживачі помітили товар, спробували його, може й звикли (а потім ціну можна збільшити).

4. “ Зняття вершків “ - продаж нового товару за підвищеною ціною, покивін є “ родзинкою “ на ринку. Потім почне діяти “ ефект снобізму “, який полягає в тому, що деякі споживачі нізащо не куплять товар, який купує більшість людей.

5. Ціна слідування за лідером - фірма призначає на новий товар таку ж ціну, яку тримає фірма- лідер. Така практика не дуже виправдовує себе і навіть може призмести до серйозних неприємностей. Справа в тому, що фірма -лідер має великі обсяги виробництва, а отже – нижчу собівартість, ніж нові фірми. Тому лідер може собі дозволити такий прийом конкурентної боротьби, як зниження ціни, а для нової фірми подальше “ слідування за лідером “ може обернутися збитками, навіть банкрутством.

· На товари, які реалізуються на ринку тривалий час, установлюються такі види цін.

1. Ковзаюча (рос. “ скользящая “) ціна встановлюється майже в прямій залежності від співвідношення попиту і пропозиції і поступово знижується в міру насичення ринку. Такий підхід до визначення ціни приймається частіше усього по виробам масового попиту.

2. Довгострокова ціна встановлюється на товари масового попиту. Ця ціна не підпадає змінам протягом тривалого часу.

3. Ціни споживчого сегмента ринку встановлюються на приблизно ті самі види товарів і послуг, реалізованих різним соціальним групам населення з неоднаковим рівнем прибутків за різними цінами.

4. Нижче, чим у більшості підприємств, установлюються ціни на товари, що доповнюють інший товар, реалізований по звичайній ціні. Ці ціни використовуються як реклама.

Дата добавления: 2014-12-07