Проблема законів політології (ЗТП)

Структурний підхід у визначенні предмету ЗТП: сутність і особливості.

Концентричний підхід у визначенні предмету ЗТП: сутність і особливості.

Бінарний підхід у визначенні предмету ЗТП: сутність і особливості.

Сумативний шлях» у визначенні предметного поля політичної науки, його переваги і недоліки.

Кожна галузь знання усвідомлює специфічність власного об’єкта. Першу сотню років автономізації політологи не могли зрозуміти чим займаються. чинники: несприятливі іст. події, посилення в Європі авторит та тоталітар: п.наука розв в США. Амер. формулюють власне бачення предмету п.науки. 1948 – Париж – єдиний стандарт – передбачає сумативну форму, включає 4 блоки: 1 – теорія, історія; 2 – політ інститути, прояви функціонування влади; 3 – аналіз політ.участі громад. тиску, думки (партії, рухи, страйки); 4 – м-н політика, відносини. Переваги: відкритість предмета, потяг до міждісципл. Недоліки: блоки вирівнюються; незрозуміла специфіка погляда; ускладнив процеси автономізації п.науки; підміна предмета науки її об’єктом. Пізніше – конкретизація предмета посилюється. Акцент на вивченні інститутів звужується до 4 (3 гілки влади, конст-я, закони). 20-40 рр. інтерес до псих. аспекту, бігейвіоралізм. 50-60 рр. – поєднання структурного функціоналізму з системним підходом. З 70-х рр. предмет п.науки – влада.

передбачає наявність двох елементів. Болл: 1 – нормативна політ. теорія (філософія)як впорядковувати життя сусп-ва, мистецтво «жити разом». категорії – рівність. братерство, порядок; 2 – політ. історія (історія політ. ідей) – аналіз ідей, второпати їх сутність. Алексєєва: 1 – полі. філософія (теорія); 2 – емпірична політ. теорія (політологія). Зв'язок між елементами, відсутність якоїсь ієрархії.

Гаджиєв: поле широке, відсутній предмет; Дегтярьов ієрархізує знання про політику. Через субдисципліни є міцний зворотний зв'язок.

Теорія структурується, має різні рівні. Клаус фон Бойме. 1 – вищий рівень структури – універсальні політичні. Н-д: марксизм, системний підхід Істона, теорія раціон. вибору. Не пов’язані ні з часом, ні з простором. 2 – Теорія середнього рівня (Мертон) Зворотний звязок. 3 – емпіричні політ. теорії (теорія еліт, теорія лідерства, теорія держа). Орієнтован на конкретне сусп-во, групу, індивіда в певній ситуації. Лазаренко, Рябов. Томенко спрощують: 1 – норм. політ. теорія (без внутр. поділу); 2 – емп політ. теорія (політологія, політ. менеджмент, маркетинг). Надто прикладна, орієнтується на наукову теорію. Теорія без практики мертва. Зв’язки зберегаються.

Законотворчий потенціал політ. науки ставиться під сумнів – негативні наслідки. Конт. В науці стверджується позитивізм. Закон – причинно-наслідкові зв’язки регулярно-відтворюваними в просторі і часі. 2 позиції: марксисти вважають. що марксизм зміг сформувати ті вічні закони за якими розвивається людство. Закон – перехід з однієї формації до іншої в зв’язку з невідповідністю виробничих відносин. Постмодерністи – жодних законів немає. прогнози – це бред, тому що можна вгадати. У кожного власне бачення політ. інститутів та процесів. Середня позиція – закони не носять унвіверс. х-ру. Висновки пов’язуються з певними просторовими рамками.

Дата добавления: 2014-12-07