Сума ризику, що підлягає перестрахуваннюпонад власне утримання перестрахувальника, називається ексцедентом

Сутність і теоретичні основи перестрахування

Перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій будь-якого страховика.

Перестрахування – це система економічних відносин вторинного страхування, у процесі якої страховик (цедент чи перестрахувальник) передає частину відповідальності по укладених договорах страхування іншому страховику (цесіонеру чи перестраховику) з метою створення збалансованого страхового портфеля.

Одночасно передається і відповідна частка страхової премії. При цьому цедент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування. Згоди страхувальника на таку передачу відповідальності не потрібно.

Передача ризику від цедента перестраховику називається цесієй.

Ретроцесія – передача частини ризику перестрахувальником третьому страховику (перестраховику).

Власне утримання цедента – це економічно обґрунтований рівень суми, у межах якої страховик залишає (утримує) на своїй відповідальності визначену частку ризиків, передаючи в перестрахування суми, що перевищують цей рівень.

В основі перестрахування лежить договір, у якому виступає дві сторони: цедент (перестрахувальник) і цесіонер (перестраховик).

Укладанню договору перестрахування передує попередня домовленість між сторонами.

2. Методи перестрахування

Перестрахувальні операції в залежності від способу передачі ризику поділяються на наступні методи:

- Метод факультативного перестрахування;

- Метод облігаторного перестрахування;

- Метод факультативно-облігаторного перестрахування.

Історично першою формою є договори факультативного перестрахування. Даний договір являє собою індивідуальну угоду, що стосується в принципі одного ризику, і представляє повну волю цеденту – у рішенні питання, скільки потрібно залишити на власному утриманні, а перестраховику – рішення питань прийняття ризику в тім чи іншому обсязі.

Розмір платежів для факультативного перестрахування залежить від ситуації, що складається на перестрахувальному ринку.

Облігаторне перестрахування зобов'язує цедента в передачі визначених часток у всіх ризиках, прийнятих на страхування.

Передача цих часток ризиків цесіонеру відбувається тільки в тому випадку, якщо їхня страхова сума перевищує визначене заздалегідь власну участь страховика, причому договір облігаторного перестрахування накладає зобов'язання на перестраховика прийняти запропоновані йому в перестрахування частки цих ризиків.

Факультативно-облігаторна чи змішана форма договору перестрахування дає цеденту волю ухвалення рішення, у відношенні яких ризиків і в якому розмірі варто передати їх перестраховику. Перестраховик зобов'язаний прийняти частки ризиків на заздалегідь обговорених умовах.

Перестрахувальні платежі визначаються на індивідуальній основі за згодою сторін, або пропорційно страховим платежам, отриманим при укладанні договору первинного страхування.

Перестрахування підрозділяється на активне і пасивне. Активне перестрахування полягає в передачі ризику, пасивне – у прийомі ризику.

Дата добавления: 2014-12-07