КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Поняття і класифікація суб’єктів адміністративного права
Суб’єкти адміністративного правовідношення — це учасники суспільних відносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні (суб’єктивні) обов’язки, встановлені адміністративно-правовими нормами. Суб’єкти права – це потенційні учасники правовідносин, які не обов’язково вступатимуть у адміністративне правовідношення (наприклад, особа, маючи право на освіту, не завжди його бажає реалізувати), в той час як суб’єкти правовідносин, це визначені особи, що беруть участь в конкретному правовідношенні (маючи право на пенсію, особа звертається до відповідного державного органу за призначенням конкретного виду пенсійного забезпечення).Якщо суб’єкт адміністративних правовідносин — це фактичний носій правових зв’язків, тобто він обов’язково в них бере реальну участь, то суб’єкт адміністративного права є, так би мовити, претендентом на цю участь. Але для того, щоб визнаватися таким претендентом, відповідна особа повинна бути наділена адміністративною правосуб’єктністю. Суб'єктивні права якоїсь особи — це надана і гарантована державою шляхом закріплення в правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки цієї особи. При цьому слід мати на увазі, що стосовно громадян діє принцип „дозволено все, що прямо не заборонено законом”. Ознаками наявності в учасників адміністративних правовідносин суб’єктивних прав є: Ø можливість певної поведінки з метою задоволення своїх інтересів, тобто нормативне визначення кола прав, свобод і обов’язків; Ø наявність адміністративної правосуб’єктності (право-, діє- і деліктоздатності); Ø закріплена у правових актах можливість реалізації поведінки в адміністративних правовідносинах, що передбачає не лише закріплення власне права, але й порядку його реалізації; Ø обмеженість поведінки рамками адміністративно-правових норм, вихід за які є порушенням правових приписів. Протилежністю суб’єктивних прав є юридичні обов’язки— це покладена державою і закріплена в правових нормах міра належної поведінки особи. Причому їх реалізація забезпечена можливістю застосування державного примусу, включаючи й заходи адміністративної відповідальності. Суб’єктами адміністративного права та адміністративного правовідношення можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства. Правове становище суб’єктів однієї категорії неоднакове і залежить від різних обставин: - статі – так, суб’єктом адміністративної відповідальності за неявку на виклик у військовий комісаріат (ст. 211-1 КУАП) можуть виступати лише особи чоловічої статі; - віку – зокрема, суб’єктом адміністративної відповідальності за порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних судах (ст. 116 КУАП) можуть виступати особи, яким виповнилося 18 років; - стану здоров’я, зокрема, суб’єктом адміністративної відповідальності за ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу (ст. 45 КУАП) може виступати лише особа, яка хвора на таку хворобу; наявність у правопорушника І або ІІ групи інвалідності не дає можливості застосовувати до нього таке покарання, як адміністративний арешт (ч. 2 ст. 32 КУАП); - наявності чи відсутності факту вчинення протиправних діянь у минулому, оскільки до обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (п. 2 ст. 35 КУАП) належить і повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; – наявності постійного доходу, або ж офіційного місця роботи – зокрема, ці обставини можуть бути враховані при визначенні виду покарання. Так, до особи, яка офіційно ніде не працює не може бути застосоване таке стягнення, як виправні роботи; - наявності дітей – зокрема, адміністративний арешт не може бути застосований до жінок, що мають дітей до 12 років (ч. 2 ст. 32 КУАП); - наявності спеціального правового статусу: посадова особа, механізатор, керівник підприємства тощо. Серед іноземців особливим адміністративно-правовим статусом наділяються біженці (згідно із Законом України «Про біженців»). Суб’єктами адміністративно-правових відносин є органи держави, насамперед органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, а також органи місцевого самоврядування. До суб’єктів цих відносин треба віднести і структурні підрозділи підприємств, установ, організацій (наприклад, цех, факультет, відділення в лікарні тощо). Суб’єктів адміністративного права та адміністративних правовідносин є дуже багато, внаслідок чого доцільно їх класифікувати, тобто умовно поділяти на споріднені групи. Особливо це стосується суб’єктів адміністративної відповідальності. Така класифікація має не тільки теоретичне, але і велике практичне значення. По-перше, для індивідуалізації покарання, а по-друге, для полегшення роботи правозастосовчих органів. Зважаючи на кількісний склад суб’єктів, їх можна поділити на індивідуальних та колективних. Суб’єкти правовідносин поділяються також і за іншими підставами, наприклад, російський вчений Д. Бахрах вважає доцільним поділ суб’єктів на дві групи: фізичні особи, до яких належать громадяни; іноземці й особи без громадянства; посадові особи й особи, що займаються визначеною діяльністю та організації, до яких він відносить юридичних осіб та інші організації. Окремі дослідники, серед суб’єктів фізичних осіб виділяють умовно самостійні підгрупи: 1) загальний суб’єкт – громадянин, що володіє правосуб’єктністю, необхідною для вступу у правовідносини; 2) спеціальний суб’єкт – особа, наділена спеціальними ознаками (виборець, державний службовець, член виборчої комісії тощо); 3) особливий суб’єкт – особа, що притягується до відповідальності на підставі окремих нормативних актів (дисциплінарних статутів, спеціальних положень про дисципліну (2 ст. 15 КУАП)). Поняття загального, спеціального й особливого суб’єкта – це абстракція. Мова насправді йде про ті ознаки, що характеризують ці групи осіб відповідно. Загальні ознаки характеризують загальний суб’єкт, спеціальні ознаки характеризують спеціальний суб’єкт, а є суб'єкт, що володіє до того ж і особливими ознаками. Наприклад, загальним суб’єктом адміністративної відповідальності є осудна фізична особа, яка досягла 16-літнього віку.
Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 1448; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |