Характеристика машин

К экзамену по дисциплине

Вопросы

«История экономических учений»

1. История экономических учений как наука.

2. Методы экономической науки в истории экономических учений.

3. Экономические представления эпохи древнего мира.

4. Экономические учения средневековья.

5. Экономика эпохи первоначального накопления капитала и зарождение концепции меркантилизма.

6. Меркантилизм – учение о богатстве страны и путях его приумножения. Ранний и поздний меркантилизм.

7. Историческое значение меркантилизма.

8. Сущность классической политической экономии.

9. Основные черты классической экономической теории.

10. Этапы становления и развития классической экономической школы.

11. Экономическое учение У. Петти.

12. Экономическое учение П. Буагильбера.

13. Основоположник школы физиократов Ф. Кенэ и его учение.

14. А. Тюрго – приверженец школы физиократов. Его экономические взгляды.

15. А. Смит и место его учения в экономической науке.

16. Основные положения учения А. Смита.

17. Экономическое учение Д. Рикардо.

18. Экономическое учение Ж.Б. Сэя.

19. Т. Мальтус – автор теории народонаселения.

20. Д. Милль и завершение классической политической экономии.

21. Основные положения экономической теории К. Маркса.

22. Особенности методологии экономического учения К. Маркса.

23. Теория классов и прибавочной стоимости в экономическом учении К. Маркса.

24. Общая характеристика «маржиналистской революции».

25. Австрийская школа маржиналистов.

26. Английские маржиналисты.

27. А.Маршалл – виднейший представитель неоклассического направления экономической мысли. Его вклад в экономическую теорию.

28. Экономические взгляды Д. Кларка - основателя американской школы маржинализма.

29. Концепция общего экономического равновесия Парето.

30. Общие принципы институционализма.

31. Концепции реформ институционалистов.

32. Неоинституционализм Д. Гэлбрейта.

33. Экономическое учение Д. Кейнса.

34. Неокейнсианские концепции государственного регулирования экономики.

35. Основные идеи Л. Мизеса – основателя неолиберализма.

36. Развитие идей неолиберализма М. Хайеком.

37. Немецкий неолиберализм. В. Ойкен.

38. Основные положения монетаризма.

39. Экономические взгляды М. Фридмена.

40. Теория рациональных ожиданий.

41. Особенности русской экономической мысли.

42. Русские экономисты докапиталистической эпохи и их взгляды.

43. Взгляды русских экономистов эпохи перехода к капитализму и становления капитализма.

44. Русский марксизм.

45. Вклад в экономическую науку А. Чаянова и Н. Кондратьева.

46. Советская экономическая наука. Л. Канторович.

Матеріал цього підрозділу включає технічні характеристики машин, дані про періодичність, трудомісткість виконання ТО і Р машин.

Таблиця 1.1 – Коротка характеристика машин

Найменування показників	Значення показників
1	2

Таблиця 1.2 – Періодичність та трудомісткість виконання ТО і Р машин

Номер комп-лекту	Вид ТО або Р	Коефіцієнт корегування періодичності	Періодичність ТО або Р, годин	Трудоміст-кість ТО і Р, люд. годин
К1	К2	З додатку 1 ДБНУ В.2.8-3.95	Зкорегована
	ТО - 1
ТО - 2
СО	-	-
П
К

де К₁ – коефіцієнт коригування показників в залежності від

рельєфу місцевості та висоти над рівнем моря [1, додаток 3];

де К₂–коефіцієнт коригування показників в залежності від природнокліма - тичних умов [дивись, додаток 4].

1.2 Схема організації ТО та Р парка машин

В практиці експлуатації машин знайдені такі форми та методи організації

технічного обслуговування їх: форми – централізована, децентралізована та частково централізована; методи – потоковий, на універсальних тупикових постах та індивідуальний безпосередньо на робочому місці.

Поточний ремонт може бути організований такими методами і способами:

методами – індивідуальним, агрегатно – вузловим та плановою заміною ремонтних комплектів; способами – потоковим та тупиковим.

Технічне обслуговування та поточний ремонт машин доцільно

виконувати централізовано спеціалізованими бригадами (ланками).

Найбільш ефективним методом проведення поточних ремонтів слід вважати метод періодичної заміни ремонтних комплектів.

В залежності від відстані об’єкту роботи машин від експлуатаційної бази і особливостей базування їх слід прийняти схему організації ТО і Р машин за формую таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Схема організації ТО і Р машин

Номер комплекту	Вид ТО і Р	Експлуатаційна база	РМЗ
АТО	Профілакторій	Ремонта майстерня (РМ)
№1	ТО - 1
ТО - 2
СО
П
К
№2	ТО - 1
ТО - 2
СО
П
К
№3	ТО - 1
ТО - 2
СО
П
К

1.3 РОЗРОБКА РІЧНОГО ПЛАНУ ТО та Р МАШИН

1.3.1 Запланована наробка на рік, мото годин,

Т_ПЛ = Т_Р ∙ К_В, (1.1)

де Т_Р – середньорічна наробка машини, машино годин [1, додаток 1];

К_В – коефіцієнт внутрішньозмінного використання машин, дивись завдання

1.3.2 Фактична наробка машини на початок року, мото годин,

, (1.2)

де Т_к – величина міжремонтного циклу, мото годин;

З_МР – запас моторесурсу, %, дивись завдання.

1.3.3 Фактична наробка машини на початок року з часу проведення останнього капітального, поточного ремонтів, ТО – 2, ТО – 1.

Величину фактичноъ наробки машини на початок року з початку

експлуатації або з часу проведення останнього виду ТО та Р знаходити як чисельник дробу, одержаного в результати ділення фактичної наробки машини на початок року на періодичність відповідного виду ТО та Р, за яким ведеться розрахунок.

Т ; (1.3)

Т ; (1.4)

Т ; (1.5)

Т ,(1.6)

де Т_К , Т_П , Т_ТО-2 Т_ТО-1 – відповідно періодичність виконання К,П,ТО -2,
ТО – 1, дивись графу 6 таблиці 1.2.

1.3.4 Кількість ТО і ремонтів машин на рік:

Капітальних ремонтів

; (1.7)

Поточних ремонтів

; (1.8)

Технічних обслуговувань ТО – 2

(1.9)

Технічних обслуговувань ТО – 1

(1.10)

1.3.5 Порядковий номер місяця року, у якому повинен проводитись капітальний ремонт,

+ 1; (1.11)

Одержані дані заносимо в таблицю 1.4

1.4 ТРУДОМІСТКІСТЬ ВИКОНАННЯ ТО і Р МАШИН

Затрати праці на виконання ТО і Р:

Технічних обслуговувань ТО – 1

З_ТО-1 = t_ТО-1 ∙ К_ТО-1 ∙ n ∙ К₃ ∙ К₄ ∙ К₆,, (1.12)

Технічних обслуговувань ТО – 2

З_ТО-2 = t_ТО-2 ∙ К_ТО-2 ∙ n ∙ К₃ ∙ К₄ ∙ К₆, (1.13)

Сезонних обслуговувань

З_СО = t_СО ∙ К_СО ∙ n ∙ К₃ ∙ К₄ ∙ К₆,, (1.14)

Поточних ремонтів

З_П = t_П ∙ К_П ∙ n ∙ К₃ ∙ К₄ ∙ К₆ ∙ К₅,, (1.15)

де t_ТО-1 , t_ТО-2 , t_СО , t_П - відповідно трудомісткість виконання ТО-1,

ТО-2,СО, П, дивись графу 7 таблиці 1.2;

п - кількість машин в комплекті, дивись завдання;

К₃ - коефіцієнт коригування показників в залежності від рельєфу місцевості та висоти над рівнем моря, [дивись, додаток 3]

К₄-коефіцієнт коригування показників в залежності від природнокліматичних умов, [дивись, додаток 4]

К₅ - коефіцієнт коригування показників в залежності від наробки машин з початку експлуатації, [дивись, додаток 5]

К₆ - коефіцієнт коригування показників в залежності від кількості та складу парку машин, [дивись, додаток 6]

Розподіл трудомісткості виконання ТО та Р машин по виконавцях слід

проводити на основі схеми організації ТО та Р парка машин, дивись таблицю 1.3. Результати подані у вигляді таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 – Розподіл трудомісткості робіт по виконавцях

Виконавець	Технічне обслуговування, люд годин	Ремонт, люд годин
ЗТО-1	ЗТО-2	ЗСО	ЗП
Експлуатаційна база	АТО			-	ЗАТО	-
ПР				ЗТО	-
РМ	-	-	-	-	ЗП

Підсумкова трудомісткість експлуатаційної бази

(1.16)

де З_АТО, З_ТО , З_П – відповідно затрати праці на виконання робіт, що виконуються силами АТО, в профілакторії і ремонтної майстерні, дивись таблицю 1.5;

К_ПР, К_ВЗБ, К_РВО – відповідно коефіцієнти, що враховують долю робіт з позапланових ремонтів (ПР), виконання замовлень будівництва (ВЗБ) та ремонту власного обладнання (РВО): К_ПР = 0,03; К_ВЗБ = 0,07; К_РВО = 0,03.

Трудомісткість виконання робіт з ПР, ВЗБ та РВО

З_ПР = З_РВО = 0,03 ∙ З_Б; (1.17)

З_ВЗБ = 0,07 ∙ З_Б; (1.18)

Розподіл трудомісткості виконання робіт з ТО і Р виконуємо згідно 1, додатку 2.

1.5 РІЧНІ ФОНДИ РОБОЧОГО ЧАСУ

Номінальний річний фонд часу робітника

Ф_Р.Н. = (Д_К – Д_ВС) ∙ t_ЗМ – Д_ПС ∙ (t_ЗМ - t`_ЗМ), (1.19)

де Д_К , Д_ВС, Д_ПС – відповідно кількість календарних, вихідних та святкових,

передсвяткових днів року;

t_ЗМ – тривалість зміни робітників даної професії, годин;

t`_ЗМ – тривалість зміни у передсвяткові дні

t`_ЗМ = t_ЗМ - 1 (1.20)

Справжній річний фонд робітника, годин

Ф_Р.С. = [Ф_Р.Н. -(Д_ВІДП – Д_С) ∙ t_ЗМ ] η_Р, (1.21)

де Д_ВІДП – тривалість відпустки робітників даної професії, дні

Д_С – кількість суботніх днів за період відпустки

η_Р – коефіцієнт, що враховує втрати робочого часу за поважних причин (у зв’язку з хворобою, адміністративними викликами та виконанням Державних обов’язків)

η_Р = 0,96

Таблиця 1.9 – Вихідні дані і фонди часу працюючих

Найменування професії	tЗМ , годин	ДВІДП , дні	ДС , дні	ФР.Н. , годин	ФР.С. , годин
Маляри, акумуляторщики, зварювальники, ковалі, вулаканізаторщіки, монтери, мідники	7,2
Інші професії	8

Номінальний річний фонд часу обладнання

Ф_О.Н. = (Д_К – Д_ВС) ∙ t_ЗМ – Д_ПС ∙ (t_ЗМ - t`_ЗМ) п_ЗМ , (1.22)

де t_ЗМ – тривалість зміни роботи обладнання

t_ЗМ = 8годин

п_ЗМ – кількість змін роботи обладнання

п_ЗМ = 8

Справжній річний фонд часу обладнання, годин

Ф_О.С. = Ф_О.Н. ∙ η₀ , (1.23)

де η₀ – коефіцієнт, що враховує простій обладнання в ремонті,

η₀ = 0,85…0,95

1.6 ОРГАНІЗАЦІЯ ТО В ПРОФІЛАКТОРІЇ

Практикою доведено, що в стаціонарних умовах експлуатаційних баз з парком 50…300 машин такт ТО не перевищує трьох ритмів (τ < 3R), тому слід прийняти метод ТО – на універсальних тупикових постах (УТП_ТО).

Потрібна кількість постів

К_УТПТО = , (1.24)

де З``_ТО – трудомісткість робіт з ТО, що виконуються в профілакторії, люд. годин, дивись таблицю 1.10

т_П.ТО – кількість людей, одночасно працюючих на посту,

т_П.ТО = 2…4

Ф_Р.Н. – річний номінальний фонд часу робітника, годин, дивись таблицю 1.9, інші професії

п_ЗМ. – кількість змін роботи поста,

п_ЗМ. = 1…2

η_П.ТО – коефіцієнт використання поста,

η_П.ТО = 1

1.10 Види і трудомісткість робіт з ТО, що виконують на постах ТО

Види робіт	Комплект №	Всього по видах робіт
ЗТО-1, ЗТО-2	ЗСО
Кріпильні		-
Діагностичні		-
Регулювання		-
Шиноремонтні (30 % від трудомісткості шиноремонтних робіт)		-
Змащувально – заправні
Разом:			ТО

1.7 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ РЕМОНТНОЇ МАЙСТЕРНІ

Поточний та позаплановий ремонти машин слід організовувати на універсальних тупикових постах (УТП_ТО), а виконання додаткової програми (ВЗБ і РВО) та роботи з ТО, П, ПР, які не зв’язані безпосередньо з УТП_ТО .та УТП_Р.- на дільницях ремонтної майстерні.

Потрібна кількість пості

(1.25)

де З_УТПр – трудомісткість робіт з П, які виконуються на посту,
люд. годин, дивись таблицю 1.11;

Ф_Р.Н. – річний номінальний фонд часу робітника, годин, дивись таблицю 1.9, «інші професії»;

т_П.Р – кількість людей, одночасно працюючих на посту,

т_П.P = 2…3;

п_ЗМ. – кількість змін роботи поста,

п_ЗМ. = 1…2;

η_П.P – коефіцієнт використання поста,

η_П.P = 0,8…0,9

1.8 ОРГАНІЗАЦІЯ ТО НА РОБОЧОМУ МІСЦІ МАШИНИ

ТО машин на місці їх роботи проводиться за допомогою пересувних засобів – агрегатів технічного обслуговування (АТО)

Потрібна кількість АТО

(1.26)

де З_АТО – трудомісткість робіт з ТО машин, що виконуються зусиллям АТО, люд. годин, дивись таблицю 1.5;

β – коефіцієнт зниження трудомісткості за рахунок використання засобів механізації праці робітників,

β = 0,6…0,7;

Д_р.АТО – кількість робочих днів АТО на рік,

Д_р.АТО = ;

т _АТО – кількість працюючих АТО з урахуванням машиніста машини,

т _АТО = 3…4;

t _АТО – тривалість зміни АТО, годин,

t _АТО = 8год;

L _АТО – середній пробіг АТО за зміну, км,

Приймати L_АТО = 2 L _РМБ;

V_АТО – середня швидкість руху АТО, км/годин, дивись таблицю 1.13

п_ЗМ. – кількість змін роботи АТО,

п_ЗМ. = 1…2;

η_АТО – коефіцієнт використання АТО,

η_АТО = 0,7…0,8;

Таблиця 1.12 – Характеристика АТО

Найменування показників	Значення показників
Марка АТО Базовий автомобіль Швидкість руху, км/годин	АТО-4822 ГАЗ-52.01 35

Потрібна кількість мастилопаливозаправлювачів (МПЗ), необхідних для

заправки машин на місці їх роботи,

(1.27)

де п_М – кількість машин в комплекті

t_З – тривалість заправки машин, годин

t_МПЗ – тривалість зміни МПЗ, годин,

t_МПЗ = 8 год;

t_Н – тривалість наповнення ємкостей МПЗ на нафтосховищі, годин

L _МПЗ – середній пробіг МПЗ за зміну, км,

L_МПЗ = 2 L _РМБ;

V_МПЗ – середня швидкість руху МПЗ, км/годин, дивись таблицю 1.13

п_ЗМ – кількість змін роботи МПЗ,

п_ЗМ =1;

η_МПЗ – коефіцієнт використання МПЗ,

η_МПЗ = 0,8…0,9;

Таблиця 1.13 – Характеристика МПЗ

Найменування показників	Значення показників
Марка МПЗ Базовий автомобіль Швидкість руху, км/годин Об’єм баку пального, л Продуктивність насосу, л/хв. Об’єм баку мастила, л	АТЗ-6,5 Урал-4320-41 35 6500 500 -

Для проведення поточного ремонту і сезонного обслуговування машин слід доставати на експлуатаційну бази. Мало мобільні машини слід доставити на спеціальних транспортних засобах (ТЗ) – трейлерах з тягачами.

Потрібна кількість ТЗ

(1.28)

де К_СО , К_П – відповідно кількість сезонних обслуговувань та поточних ремонтів однієї машини на рік, дивись таблицю 1.4

L_ТЗ – середній пробіг ТЗ, км,

L_ТЗ = 2 L _РМБ;

V_ТЗ – середня швидкість руху ТЗ, км/годин, [дивись, додаток 10]

t_НР – тривалість навантаження – розвантаження машини на трейлер, годин [дивись, додаток 9]

Д_р.ТЗ – кількість робочих днів ТЗ на рік,

Д_р.ТЗ = Д_р.АТО

t_З – тривалість зміни ТЗ, годин,

t_З = 8 год;

п_ЗМ – кількість змін роботи ТЗ,

п_ЗМ = 1;

η_МПЗ – коефіцієнт використання ТЗ,

η_МПЗ = 0,8…0,9;

Таблиця 1.14 – Характеристика ТЗ

Найменування показників	Значення показників
Марка ТЗ Вантажопідйомність, тс Розміри платформи, мм: довжина ширина

1.9 РОЗРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ВИРОБНИЧИХ РОБІТНИКІВ

Кількість виробничих робітників експлуатаційної бази з окремих професій

(1.29)

де З – трудомісткість відповідного виду робіт, люд. годин, дивись графу 8 таблиці 1.11

Ф_Р.С. – справжній річний фонд часу робітників відповідної професії, годин, дивись таблицю 1.9

Вихідні дані та результати розрахунку робітників з розподілом їх по змінах звести в таблицю 1.15, а кількість робітників УТП_ТО , УТП_Р , АТО, МПЗ та ТЗ знайти відповідно за формулами:

т_УТП.ТО = К_УТП.ТО ∙ т_П.ТО ∙ п_ЗМ (1.30)

т_УТП.Р = К_УТП.Р ∙ т_П.Р ∙ п_ЗМ (1.31)

т_АТО = К_АТО ∙ (т_АТО - 1)∙ п_ЗМ (1.32)

т_МПЗ = К_МПЗ ∙ п_ЗМ (1.33)

т_ТЗ = К_ТЗ (1.34)

1.10 РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ ПОСТІВ, ДІЛЬНИЦЬ ТА ВІДДІЛЕНЬ БАЗИ

Виробничі площі постів ТО і Р

F_УТП.ТО = К_УТП.ТО F`_УТП , (1.35)

F_УТП.Р = К_УТП.Р F`_УТП , (1.36)

де F`_УТП – питома площа одного поста м², [дивись, додаток 7].

Виробнича площа дільниці (відділення)

F_Д = т_1Д F`_Д , (1.37)

де т_1Д – кількість виробничих робітників першої зміни відповідної дільниці, дивись таблицю 1.15

F_Д – питома площа робітника відповідної дільниці, м², [1, додаток 8].

Одержані дані заносимо в таблицю 1.16

1.11 РОЗРОБКА ПЛАНУВАЛЬНОГО РІШЕННЯ ВИРОБНИЧОГО КОРПУСУ БАЗИ

Форму будівлі корпусу бази слід прийняти прямокутну. Довжина і ширина

корпусу залежать від його площі. Площа корпусу включає площі усіх дільниць, складських, адміністративних і побутових приміщень. Дільниця зовнішнього догляду машин знаходиться за межами виробничого корпусу. Складські і адміністративно – побутові приміщення слід проектувати в прибудовах до основного корпусу.

Ширина їх може бути 6,9 або 12 м; висота – 5,4; 6 або 7,2.

Ширина корпусу може бути одне, двох і більш пролітною, а проліт складає 6,

9, 12 та 24 м.

Висота корпусу залежить від висоти машини. Висота вертикальної

частини споруди може бути 8,4; 9,6 та 10,8 м.

Площа виробничого корпусу бази

F_ВК = К_УТП + 1,1 (F – F_З.М), (1.38)

де 1,1 – коефіцієнт, що враховує допоміжну площу для пожежних та технологічних проходів та проїздів усередині корпусу

F_З.М – площа дільниці зовнішнього миття, м²,дивись таблицю 1.16

Довжина виробничого корпусу, м

(1.39)

де B_ВК – ширина виробничого корпусу, м.

Ширину виробничого корпусу слід вибирати таку, щоб відношення довжини до ширини корпусу було не більш трьох:

.

Одержану величину довжини L_ВК слід приймати кратною 6 м (крок колон).

Спроектований виробничий корпус слід зобразити на аркуші форматом

А – 4 або А – 3 (Малюнок 1.1)

Розміои колон (у поперечному перерізі), товщину стін, внутрішніх

перегородок, розміри вікон, дверей та воріт приймати на основі загально будівельних норм.

1.12 РОЗРОБКА ПЛАНУВАЛЬНОГО РІШЕННЯ ДІЛЬНИЦІ

1.12.1 Підбір обладнання дільниці

Кількість основного обладнання дільниці (механічної – верстаків, зварювальної – постів, паливної апаратури – верстаків, агрегатної – стендів та ін.)

Таблиця 1.16 – Виробнича площа дільниць бази

Найменування дільниць, постів	Виробнича площа, м^2	Площа, яку прийнято на плані, м^2
По кількості постів	По кількості робітників
	КУТП	F’УТП	FУТП	m1	F’Д	FД
УТПТО
УТПр
Ремонту вузлів і агрегатів
Паливної апаратури
Гідросистем
Електротехнічна
Акумуляторна
Шиноремонтна
Механічна
Зварювальна
Мідницько -радіаторна
Кабіноарматурна
ВЗБ і РВО
Ковальська
Шпалерна
Малярна
Зовнішнього миття
Разом:			FУТП			F	FПЛ

N = ; (1.40)

де З – трудомісткість робіт дільниці, люд. годин, дивись графу 8 таблиці 1.11

Ф_О.С – справжній річний фонд часу обладнання, годин, дивись таблицю 1.9.

N – кількість основного обладнання.

Допоміжне обладнання і інвентар слід підбирати з технологічних міркувань, дивись таблицю 1.17

1.12.2 Розрахунок площ дільниці

Площа дільниці

F_Д = F_О.П К₀, (1.41)

де F_О.П – площа обладнання і інвентарю в плані, м², дивись таблицю 1.17

К₀ – перехідний коефіцієнт, що враховує робочі місця перед обладнанням, проходи, проїзди, нормальну відстань між обладнанням і елементами споруди

[дивись додаток 8].

Одержана площа дільниці і площа тієї дільниці, що вказана в графі 7 таблиці 1.16,можуть мати розбіжність %. 15%.

1.12.3 Розробка плану дільниці

Спочатку слід визначити розміри дільниці.

Прийняти ширину дільниці В_Д так, щоб вона мала прямокутну форму. Тоді довжина дільниці буде:

L_Д = (1.42.)

Позначити на малюнку 1.1 контури дільниці з міркувань додержання технологічного потоку ремонтно – механічної майстерні. Обладнання і інвентар слід розставити в технологічній послідовності з урахуванням необхідних умов для чистоти робочих місць, кращого освітлення їх, безпечної роботи.

Планування дільниці виконувати макетно – графічним методом за допомогою

темплетів відповідних розмірів і форми. Нумерацію обладнання і інвентарю виконувати за годинниковою стрілкою, починаючи з лівого нижнього куту.

Маштаб плану дільниці може бути 1:10; 1:25; 1:50; 1:100.

2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

В цьому розділі слід описати матеріал другого аркушу проекту – технологічну карту технічного обслуговування механізму або машини, стенд, пристосування і т.п (згідно завданню до проекту).

Дата добавления: 2014-12-27