До факторів, що визначають розмір витрат на дослідно-конструкторські розробки, слід віднести наступні

По-перше,розмір і складність створюваного виробу. Для конструювання великого виробу з великим числом деталей потрібно більше ресурсів, тому що приходиться складати більше креслень, додавати більше зусиль для аналізу проекту і проводити більшу кількість іспитів. Крім цього, при тій самій кількості деталей вартість розробки виробу має пряме відношення до взаємозалежності між цими деталями. Якщо така взаємозалежність велика, зміни в одній деталі вимагають переконструювання й інших частин виробу. Таким чином, великі зміни в конструкції виробу можуть коштувати великих коштів.

Другий фактор – цевеличина зрушення в характеристиці виробу, до досягнення якого спрямована програма. Більш великі зрушення, як правило, вимагають більш високих витрат, тому що для цього необхідно виконати спеціальне конструювання більшого числа деталей, доводиться робити більше помилок і переробляти більшу кількість операцій. Звичайно в тих випадках, коли прагнуть до більш значних результатів, програму супроводжує велика невизначеність: у крайніх випадках може навіть виявитися скрутним виділити найважливіші з числа технічних проблем, що коштують. Доводиться платити витрати для зменшення цієї невизначеності; програма, якщо її виконання взагалі можливо, виявляється більш дорогої, чим у тому випадку, якби вона ставила метою досягнення більш скромних результатів у розвитку даної галузі техніки.

Третій фактор – тривалість періоду розробки. Деякі економісти думають, що існує функціональна залежність між розрахунковою тривалістю розробок і загальною кількістю ресурсів, затрачуваних на їхнє здійснення. Основний їхній висновок полягає в тому, що тривалість розробок можна скоротити тільки шляхом збільшення їхньої загальної вартості.

При прискореному графіку виконання програми ДКР доводиться більше задач вирішувати не послідовно, а одночасно, при цьому губиться важлива перевага послідовного шляху, що полягає в тому, що рішення кожної задачі приводить до знань, корисним для виконання інших задач; збільшується число неправильних шляхів і негідних рішень. До того ж при системі одночасних розробок загальні витрати робочого часу більше, ніж при послідовному виконанні. Ці явища зводять нанівець можливий ефект від зменшення обсягу марної роботи і деяких накладних витрат у результаті прискореного здійснення програми.

Четвертим фактором є досягнення фундаментальних наук у розроблювальній галузі, а також наявність і характер необхідних деталей і матеріалі в. Створення визначеного виробу виявляється набагато легшим і дешевшим у випадку розширення фундаментальних знань, що дозволяють краще передбачати особливості охоплюваних розробками явищ. Подібні ж результати дає удосконалювання іспитового устаткування (а також такі зміни, як більш широке застосування в конструкторській справі електронно-обчислювальних машин). Крім того розробки полегшуються завдяки удосконаленню деталей і матеріалів, причому найчастіше особливо важливе значення має поліпшення властивостей матеріалів.

П’ятий фактор – застосовувана стратегії в галузі розробок. Вона являє собою сукупність принципів прийняття рішень при розподілі ресурсів у ході здійснення програми. Стратегії розробок приділялася величезна увага, особливо в програмах розвитку військової авіації. Нерідко затверджують, що для досягнення значного прогресу в заданій галузі правильна стратегія повинна скоріше ґрунтуватися на гнучкості програм і прагненні до радикального поповнення наявних знань, ніж форсувати розробки в попередньо заданому напрямку.

5 Процес комерціалізації та зміст його основних етапів

Виробництво (комерціалізація нововведення) є етапом впровадження у виробництво нового продукту, розроблення програми маркетингу і просування новинки на ринок. Інвестиції на цьому етапі ризиковані, але їх повністю бере на себе суб’єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах і використовуючи позиковий капітал (банківські кредити).

Цей етап охоплює кілька стадій:

- дослідження ринку: вивчають готовність ринку до сприйняття нововведення; якщо новий продукт ще не відомий ринку, оцінюють можливість формування нових споживчих потреб, які він може задовольняти; визначають форму просування новинки на ринок, можливість її модифікації для окремих його сегментів;

- конструювання: формують дизайн новинки з дотриманням естетичних, ергономічних, функціональних вимог та з урахуванням преференцій споживачів вибраного сегмента ринку (сучасність, комфортність, вишуканість, компактність, цінові характеристики тощо); розробляють маркетингові заходи для просування товару на ринок;

- ринкове планування: визначають обсяги попиту на новий товар, його асортиментний ряд, можливі ринки збуту; оцінюють витрати на виготовлення і прогнозують майбутні доходи від продажу;

- дослідне виробництво: налагоджують і відпрацьовують технологічний процес; складають кошторис витрат;

- ринкове випробування: здійснюють рекламну кампанію до появи товару на ринку; визначають прогнозну ціну; випускають пробну партію товару, оцінюють попит на неї; за необхідності вносять зміни у тактику маркетингу чи дизайн товару;

- комерційне виробництво: формують портфель замовлень на виготовлення партій товару; укладають угоди з постачальниками; розробляють логістичні схеми; вибирають канали збуту; проектують і створюють систему управління виробництвом; виготовляють і реалізують продукцію у запланованих обсягах; відпрацьовують систему управління якістю; вдосконалюють політику ціноутворення і методи стимулювання збуту.

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію. Відбувається дифузія нововведення – процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Інвестування у придбання нововведень є найменш ризикованими, тому багато фірм включаються в інноваційний процес саме на цій стадії. Найтиповішими щодо дифузій є технологічні нововведення, оскільки їм притаманна найбільша інваріантність.

Інваріантність нововведення – здатність нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення та зміни у зовнішньому середовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах.

Прикладом інваріантності базового нововведення є штучне волокно нейлон, винайдене працівниками фірми Dupon. Спершу його використовували лише для виготовлення парашутів, потім – у трикотажній (панчохи) та легкій промисловості (нейлонові сорочки, плащі, куртки із наповнювачем тощо); відтак воно знайшло застосування в галузі автомобільної промисловості як корд для автомобільних шин.

Широка інваріантність характерна для результатів наукових досліджень у межах космічних програм. Особливо значною була віддача від космічних розробок у США. Зокрема, програма «Аполлон» дала змогу Сполученим Штатам посісти перше місце у світі з виробництва комп’ютерів. Методи автоматичної перевірки, розроблені для ракети-носія «Сатурн», застосовують для оцінювання рівня забруднення атмосфери автомобільними викидами і сортування поштових відправлень.

Багато фірм, використовуючи прототип як базове нововведення, суттєво удосконалюють його, економлячи значні кошти на пошукових та прикладних дослідженнях. Таку стратегію обрали свого часу японські фірми. Масово закуповуючи ліцензії, вони зуміли вирватися вперед у багатьох високотехнологічних галузях. Зокрема, придбавши у Радянського Союзу ліцензію на конверторний спосіб виплавки сталі, Японія нині використовує його на більшості підприємств, економлячи на енергоспоживанні.

Отже, організації, стаючи учасниками інноваційного процесу на певному його етапі, зіставляють вигоди, які вони можуть отримати, і витрати. При цьому слід обміркувати, які джерела фінансування використовувати і на яких умовах.

Завершальним етапом і результатом інноваційного процесу є створення певного конкурентоспроможного продукту. Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взятої за основу нового продукту чи технології. Якщо ідея принципово нова, то велика імовірність тривалого життя новинки. Вона швидко поширюється і приносить суттєву комерційну вигоду інноваторам і суспільству загалом. Іншими словами, економічне зростання зумовлене інноваційним розвитком, основою якого є створення наукомістких продуктів.

Дата добавления: 2014-12-29