Порушення наказного провадження

Загальні правила порушення наказного провадження від­повідають принципові диспозитивності - провадження розпо­чинається за ініціативою зацікавленої особи - кредитора, яка в новому ЦПК називається стягувачем. Суб'єкт, до якого адре­сована вимога заявника, називається боржником (ст. 103 нового ЦПК). Позивача і відповідача в наказному провадженні немає.

За правилами підсудності заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими новим ЦПК.

Заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, в який подається заява;

2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) вартість майна у разі його витребування;

5) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником. Вона може бути підписана і (або) подана представником. У цих випадках до заяви повинно бути додано документ, що підтверджує його повно­важення. Заява подається разом з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

У змісті заяви варто виділити три основних взаємо­залежних компоненти - вимоги стягувача, обставини, на яких вони ґрунтуються, і документи, що підтверджують обґрун­тованість вимоги. Наказне провадження - документальне, а тому ніякого спеціального розгляду не передбачає. Від наявності і якості представлених документів залежить зміст прийнятого суддею акта, а також у визначеній мірі і запе­речення боржника щодо виконання судового наказу.

Документи, які додаються до заяви, різні і залежать від вимог стягувача. Якщо вимога заснована на нотаріально засвідченому або письмовому правочині, кредитор повинен додати до заяви оригінал відповідного правочину, а також всі інші документи, що підтверджують його невиконання або порушення.

Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, то до заяви повинні бути додані докази, які безперечно засвідчують заборгованість роботодавця. Ними можуть бути розрахункові книжки, завірені виписки з розрахункової або платіжної відомості, довідки з бухгалтерії організації-роботодавця.

При заяві органом внутрішніх справ, органом податкової міліції, підрозділом Державної виконавчої служби вимог про стягнення витрат, щодо компенсації витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, повинні бути додані документи, що підтверджують наявність і розмір цих витрат.

Заява про видачу судового наказу оплачується судовим збором у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження.

Як свідчить аналіз законодавства, до оплати таких заяв можуть бути застосовані відстрочка або звільнення від сплати.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного прова­дження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

У разі дотримання всіх встановлених вимог суддя приймає заяву. У новому ЦПК не визначається, як повинно бути оформлене прийняття заяви. З огляду на те, що на розгляд заяви про ухвалення судового наказу закон виділяє три дні, можна зробити висновок про те, що законодавець вважає зайвим ухвалення окремої ухвали про прийняття заяви. Якщо немає підстав для відмови в прийнятті заяви, повинен бути винесений судовий наказ. При цьому день прийняття заяви судом буде визначати момент настання відповідних матеріально-правових наслідків.

До неналежно оформленої заяви застосовуються поло­ження статті 121 нового ЦПК. Вони аналогічні тим, що стосуються позовних заяв. Зокрема, заява про видачу судового наказу може бути залишена без руху чи повернута.

Про залишення позовної заяви без руху, повернення заяви суддею постановлюється ухвала.

Повернення заяви у випадку, встановленому частиною другою статті 121 нового ЦПК, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути відмовлено. У ст. 100 нового ЦПК встановлено дві групи підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу:

1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;

2)із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

В той же час серед підстав відмови в прийнятті заяви,

перерахованих у ст. 100, немає вказівки на наявність судового наказу, що вступив у силу, за тотожною вимогою. Судовий наказ не є перешкодою для порушення позовного прова­дження. Разом з тим неприпустима видача кількох наказів за однією вимогою. Отже, наявність судового наказу повинна служити підставою для відмови в прийнятті заяви про видачу аналогічного наказу по тотожній вимозі.

Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звер­нення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має пра­во звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Дата добавления: 2015-01-03