Образотворче мистецтво

Театр

1. Актор – виконавець ролей у театральних виставах, у кіно, на телебаченні.

2. Балет – вид театрального мистецтва, що поєднує танець, музику й драматургічний задум. Театральна вистава, сюжет якої розкривається засобами танцю, міміки, музики; музичний твір, що призначений для такої вистави. Колектив артистів, які виконують таку виставу.

3. Бенефіс – вистава в театрі на честь одного з її учасників.

4. «Березіль» – український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 р. у Києві й переведений у 1926 р. до Харкова. Унікальне явище театрального мистецтва. Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період – філософським. Заснований як Мистецьке об’єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу «Молодого театру», що почав свої виступи в частинах Червоної Армії. У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), біля 400 акторів та співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру (нині Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві) та десять комітетів, у т.ч. й т.зв. «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів. Кожна майстерня, крім постійного репертуару, мала своє особливе завдання і займалася пошуковою роботою в різних галузях театрального мистецтва. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі 477», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»). Театр також видавав журнал «Барикади театру». «Березіль» був сміливим і міцним експериментальним колективом, у якому променіли молоді таланти А. Бучма, М. Крушельницький, Н. Ужвій, Й. Гірняк, В. Чистякова, Л. Сердюк, Д. Антонович, І. Мар’яненко, Ф. Радчук та інші. Художнє керівництво «Березілю» декларувало свою творчу радянську програму, проголошувало боротьбу проти теорії «мистецтва для мистецтва», розважальності, рутини й штампу в театрі. «Березіль» зосередив творчі зусилля на пошуку нових сценічних засобів. На відміну від «реалістичного» театру (ідеї якого сповідував Гнат Юра), Курбас еволюціонує у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму. Він робить наголос на використанні простих декорацій, на ощадливості в коштах, ерудиції акторів та поміркованій прозорій мізансцені, до якої долучає фотографію, кіно та музику. Режисер уникає вторинності і не бажає звертатися до російських переспівів західної культури. У 1933 р. після арешту Л. Курбаса театр було закрито, а акторський колектив долучився до трупи Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка, керівником якого став М. Крушельницький. Нині Харківський український академічний драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка. Зараз назву «Березіль» носить мала сцена цього театру.

5. Вертеп (з грец. – печера, в якій народився Ісус.) – вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єски, короткі вистави пов’язані із біблійним різдвяним сюжетом.

6. Драма – літературно-театральний твір, побудований у формі діалогу, призначений, як правило, для сценічного втілення.

7. Завіса – рухома заслона, що відокремлює сцену від зали для глядачів.

8. Комедія – драматичний твір із жвавим сюжетом гумористичного або сатиричного характеру.

9. Опера – вокально-інструментальний музичний сценічний твір, в якому поєднуються музика і драматична дія.

10. Оперета – музичний сценічний твір розважального характеру.

11. П’єса – драматичний твір, призначений зазвичай для постановки на сцені, також – невеликий музичний твір.

12. Падуга – верхня допоміжна декорація, якою маскують від глядача механізм верхньої частини сцени.

13. Пантоміма – німа вистава, де зміст передається за допомогою рухів, жестів та міміки.

14. Парафраза – музична п’єса у формі фантазії на теми (мелодії) з іншого твору.

15. Підтекст (у театрі) – внутрішній зміст сцени, який не розкривається безпосередньо в діалозі.

16. Прем’єра – перша вистава п’єси в театрі або концертній програмі.

17. Театр – вид мистецтва, що відображається в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами; також – установа, що проводить сценічну діяльність.

18. Трагедія – драматичний твір, що відзначається гостротою і непримиренністю конфліктів, як особистісних так і соціальних, і закінчується зазвичай загибеллю героя.

19. Увертюра – оркестрова п’єса, що є вступом до опери, балету, драми, фільму тощо.

20. Фарс – у бурлескному театрі XV-XIX ст. – беззмістовне, а часом і непристойне комедійне видовисько; грубий жарт, блазенська витівка.

21. Феєрія – театральна або циркова вистава з казковим сюжетом і широким використанням сценічних ефектів і трюків; незвичайне, фантастичне видовище.

22. Цирк – вид театрального мистецтва, включає клоунаду, акробатику, жонглювання, та інші екстремальні жанри.

23. Ява – частина дії драматичного твору, в якій склад виконавців залишається незмінним.

1. Академізм – художня школа в мистецтві XIX-XX століть, спрямована на збереження і відтворення творчих здобутків своїх попередників. Іноді це призводило до догматичного наслідування форм, стильових прийомів, канонів минулого мистецтва, до еклектизму.

2. Акварель – живопис фарбами, які розводяться водою. Основні її якості: прозорість барв, крізь які просвічують тон і фактура основи, чистота кольору.

3. Барельєф – скульптурний твір (прикраса) на плоских поверхнях, у якому зображення виступає над фоном не більш ніж на половину свого об’єму.

4. Бароко українське в образотворчому мистецтві – протягом XVII—XVIII ст. в Україні бурливо розвивалася скульптура, гравюра, іконопис, світський портретний живопис, народні картини, що мали яскраво виражений бароковий характер. Автором численних іконостасів і скульптур, зокрема у Хрестовоздвиженському соборі в Полтаві, у Мгарському монастирі, церкві св. Покрови в Ромнах, був Сисой Шалматов. Талановиті скульптори працювали і в Західній Україні, з-поміж яких найвидатнішим був Йоган Пінзель, автор скульптурного оформлення Святоюрського комплексу у Львові та ратуші в Бучачі. Великої слави зажили українські художники-графіки Олександр та Леонтій Тарасовичі. У 1702 р. в Києві вийшов друком «Києво-Печерський патерик» із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича. Неперевершеним гравером був Іван Щарський. У гравюрах цього майстра складні рослинні орнаменти поєднуються з античними, глибоко символічними сюжетами й реалістичними зображеннями. Так у графіці втілювалися закони мистецтва бароко. Нові мистецькі принципи поступово поширювалися в іконописі. Своєрідне поєднання іконописних традицій із тогочасними художніми досягненнями спостерігалось у творчості Івана Рутковича та Йова Кондзелевича – найвидатніших іконописців козацької доби. Пензлю Рутковича належить частина ікон з іконостасів у селах Водиця-Дерев’янська, Воля-Висоцька (Львівська обл.) та в с. Потеличі (Львівська обл.), а також іконостас церкви Різдва Христового у Жовкві. Йов Кондзелевич (1667 – після 1740) – автор ікон із Богородчанського іконостаса, виконаного для Манявського скиту. Від тих часів збереглося багато безіменних іконописних шедеврів. Найчастіше народні іконописці зверталися до образу Божої Матері. На іконах козацької доби Богородицю зображено в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенню Богдана Хмельницького. Ще на одному образі з-поміж козаків, які просять захисту в Богородиці, зображено останнього кошового Петра Калнишевського. У фондах Кіровоградського обласного краєзнавчого музею зберігається ікона з тим же сюжетом, на якій зображено Павла Полуботка. Велику популярність мав за тих часів світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла Миклашевського початку XVIII ст. та знатного військового товариша Григорія Гамалії кінця XVII ст. Надзвичайну популярність мали в Україні народні картини «Козак Мамай». Протягом XVIII ст. зображення козака Мамая можна було побачити в кожній українській хаті. Козаків малювали олійними фарбами на полотні, стінах, дверях, віконцях, кахлях, скринях, посуді й навіть на вуликах, вважаючи символічне зображення Мамая оберегом. Наснажене животворними визвольними ідеями звитяжного XVII ст., духовне життя українців у XVIII ст. хоч і зазнавало всіляких утисків з боку держав-колонізаторів, проте залишалося розмаїтим і доволі багатим. Найкращі здобутки українських митців XVIII ст. – архітектура бароко, картини «Козак Мамай» та ікони народних майстрів не тільки не втратили своєї мистецької вартості, а й увійшли до золотої скарбниці світової культури, навіки прославивши своїх творців і народ, що їх виплекав.

5. Гравюра – вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком малюнка, який нанесений на дошку малярем-гравером; відбитки також називаються гравюрами.

6. Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми, може бути мальована або друкована, також станкова або ужиткова.

7. Естамп – відбиток зображення, зробленого художником-гравером.

8. Етюд – допоміжний твір образотворчого мистецтва, виконаний з натури для її вивчення в процесі роботи над картиною чи скульптурою.

9. Живопис – вид образотворчого мистецтва, що зображує лініями і кольорами предмети і явища дійсності.

10. Іконопис – вид релігійного станкового живопису.

11. Ілюстрація – зображення, малюнок, що пояснює, відтворює зміст тексту унаочнення; також – музичне зображення якої-небудь теми, музичний супровід.

12. Інкрустація – техніка художнього декорування, оздоблення поверхні візерунками з дорогоцінних матеріалів, які врізають у поверхню виробу.

13. Інтарсія – техніка художнього декорування, оздоблення дерев’яних предметів візерунками з інших порід дерева, які врізають врівень з поверхнею виробу.

14. Камея – виріб з каменю з художньою рельєфною різьбою, прикраса.

15. Картина – твір живопису, намальований фарбами на полотні, дошці, картоні тощо, також: те, що можна охопити зором.

16. Колаж – художня техніка: композиція з різних матеріалів і предметів, наклеєних на основу, часто поєднана з графікою й живописом; твір, виконаний у цій техніці.

17. Літографія – один з основних видів графіки; спосіб друкування, при якому відбитки одержуються перенесенням фарби під тиском з плоскої друкованої форми безпосередньо на папір.

18. Макраме – вузликове художнє плетіння в мотузок.

19. Малярство – вид образотворчого мистецтва, що зображує предмети чи навколишній світ фарбами на полотні, папері, стіні тощо, живопис.

20. Медальєр – художник, майстер з виготовлення форм для відливання чи карбування медалей.

21. Марина – картина, на який зображено морський пейзаж.

22. Мозаїка – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т.д.

23. Натюрморт – жанр живопису, композиція з гармонійно укладених предметів побуту (квітів, фруктів тощо).

24. Монумент – архітектурна або скульптурна споруда на честь якоїсь події чи особи, пам’ятник.

25. Обеліск – пам’ятник – гранчастий кам’яний стовп, що звужується догори і має пірамідальне завершення, поширений з давніх часів і у багатьох народів.

26. Образотворче мистецтво – мистецтво, що втілює художні образи на площині та в просторі – живопис, графіка, скульптура.

27. Опішнянська кераміка – традиційна українська кераміка із с. Опішня на Полтавщині, найбільшого в Україні осередку виробництва гончарної кераміки; має світову славу.

28. Орнамент – оздоблений візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів.

29. Орнаментальна гравюра – різновид художніх оформлень книгодруків (заставка, кінцівка, узорчасті ініціали).

30. Орнаменти лисківські – виводяться твердим предметом на стінках гончарного виробу, всю поверхню вкривають широкі смуги, риски, спіралі, решітки.

31. Орнаментика стародрукові – орнаментика, в якій основним елементом є візерунок листка якоїсь рослини у поєднанні з масивними стеблами, стилізованими квітами і плодами у вигляді шишок, макових головок тощо.

32. Офорт – вид гравюри; малюнок вишкрябується гравірувальною голкою у шарі лаку, що вкриває поверхню металевої пластини, після чого прошкрябані місця протравлюються кислотою. Зображення відбивається з пластини, витравлені місця якої заповнені фарбою.

33. Палітра – чотирикутна чи овальна дощечка, на якій живописець змішує і розтирає фарби.

34. Пам’ятник – художній (зазвичай – скульптурний) твір, встановлений на знак шани до якоїсь особи або в пам’ять про якусь значну подію.

35. Пейзаж – картина природи, краєвид; картина або малюнок з зображенням краєвиду; жанр образотворчого мистецтва – пейзажний живопис; опис природи в художній літературі.

36. Пензель – прикріплений до ручки пучок волосся або щетини – щіточка для малювання.

37. Первісне мистецтво – виникло у пізньому палеоліті: розписи на стінах печер та скелях, різьблення і малюнки на кістці або рогу, кістяні статуетки; за неоліту – орнаментована кераміка, дрібна пластика трипілля і т. ін.

38. Перегородчасті емалі – давньоруська техніка, вершина декоративно-вжиткового мистецтва Київської Русі. На золотих пластинках за допомогою матриць витискували малюнок та контури зображень, у заглибленнях напаювали поставлені на ребро тоненькі золоті перегородки. проміжки заповнювали спеціальним емалевим порошком і поступово розплавляли його в печі, поки він не обертався на емаль, маленькими молоточками обережно розплескували золоті перегородки і шліфували поверхню. На площі, яка не перебільшує зрізу олівця, майстер виконував зображення жіночої голівки з діадемою, сережками та іншими деталями.

39. Петриківський розпис – один з найвідоміших стилів українського декоративного розпису; виник у с. Петрівці Дніпропетровської області, йому притаманні рослинні форми орнаменту, ажурність, чітка графічність декору, яскравість барв.

40. Писанка – розмальоване великоднє яйце, символ сонця, відродження, любові і краси.

41. Писанкарство – унікальний вид українського мистецтва, пов’язаний з тисячолітньою традицією розмалюванням великоднього яйця.

42. Плакат – вид образотворчого мистецтва, що служить цілям політичної агітації, реклами, навчання тощо.

43. Пленер – у живописі термін, який позначає передачу в картині всього багатства змін кольору, зумовлених дією сонячного світла і атмосфери. Пленерний живопис склався в результаті роботи художників на вільному повітрі, а не в майстерні.

44. Погруддя – пам’ятник, скульптурне зображення верхньої частини людського тіла.

45. Промисли народні художні – організоване виробництво творів декоративно-ужиткового мистецтва.

46. Рельєф – скульптурне зображення на площині.

47. Рисунок – мистецтво зображення, відтворення чогось рисуванням (малюванням).

48. Ритування – техніка гравірування, що має назву «уріз», «подряпування».

49. Різьба – мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі, сам малюнок, візерунок.

50. Розпис – сюжетні чи орнаментові живописні зображення на будівлях, стінах, предметах.

51. Скань – тонкий скручений золотий, срібний або мідний дріт, з якого виготовляють ажурний візерунок, ювелірний виріб з таким візерунком, філігрань.

52. Скульптор – митець, який працює в галузі скульптури.

53. Скульптура – вид образотворчого мистецтва, твори якого є об’ємними чи рельєфними і виконуються способом витісування, випилювання, різьблення, ліплення тощо з каменю, металу, дерева, глини і т. ін.

54. Смальта – непрозоре різнокольорове скло, з якого викладали мозаїку.

55. Сницар – майстер художнього різьблення по дереву й карбування по металу. Станкове мистецтво – термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису – картина, в скульптурі – статуя, погруддя і т. ін. У добу Київської Русі це – ікони.

56. Статуя – скульптурне зображення, скульптура.

57. Студія – майстерня живописця або скульптора; школа, що готує митців; творчий колектив, що створює кіно; також – ретельне вивчення чогось.

58. Темпера – фарби для живопису, в яких сполучною речовиною є натуральні (яєчний жовток) або штучні (емульсія клею з олією) речовини; також – картина, виконана такою фарбою.

59. Теракота – випалена кольорова високоякісна гончарна глина, також – неглазурований виріб з такої глини.

60. Тиснення – видавлювання на шкірі, металі та інших матеріалах рельєфних зображень; візерунок одержаний таким способом.

61. Узор – малюнок, що становить певне поєднання ліній, фігур, кольорів тощо в орнаменті чи вишивці, візерунок.

62. Філігрань – тонкий кручений золотий, срібний або мідний дріт, зігнутий у складний мереживний узор; ювелірний виріб з таким узором.

63. Фініфть – емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах та фарфорі: українські фініфті ще з XVII ст. зажили слави своєю мальовничістю і яскравістю.

64. Фотографія – вид образотворчого мистецтва, зображення людей, природи на фотопапері.

65. Фреска – настінний живопис, картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці.

66. Фриз – декоративна смуга, що обрамляє площину підлоги, верх стіни тощо.

67. Художник – творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва (живописець, графік, скульптор), також – митець взагалі.

68. Чеканка – виготовлення монет, медальйонів карбуванням; також – виготовлення металевих виробів, вибиваючи на їхній поверхні зображення.

Дата добавления: 2015-01-03