Потенційно небезпечні й шкідливі виробничі фактори

ОХОРОНА ПРАЦІ

Розрахунок строку окупності

Для оцінки економічного ефекту проекту та визначення строку окупності існує декілька методів. Усі вони дуже складні і потребують знань додаткових економічних показників, тому ми скористуємося спрощеною методикою розрахунку. Для цього нам необхідно визначити повні витрати на проект. Повні витрати на проект дорівнюють 150971,3 гривен.

Основний прибуток, який надає корпоративна мережа – це збільшення ефективності праці співробітників. Оцінити у грошовому еквіваленті підвищення ефективності праці одного працівника за рік можна за формулою:

Н = (Х*К*С(Р-100))/100 (4.1)

де X - число службовців, які користуються однією робочою станцією (зазвичай 1- 2);

К - середньозважене число змін (1-2,5);

С - середні щорічні витрати на одного співробітника;

Р - відносна середня продуктивність співробітника, що користується робочою станцією (140 - 350%). В нашому випадку будемо рахувати, що при модернізації корпоративної мережі ефективність праці збільшиться на 90 % порівняно з базовою (140%) і становить 230%

Приймемо, що Х=1, К=1, С=3500 грн., Р= 180%, тоді:

Н= (1*1*3500*(180-100))/100 =4550 грн.

Тоді річний грошовий еквівалент підвищення ефективності праці від 83 працівників складе 83*4550= 377650 грн.

Також необхідно врахувати витрати на заробітну плату обслуговуючому персоналу корпоративної мережі. Витрати на заробітну плату персоналу, що обслуговує мережу наведені у таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 – Витрати на заробітну плату обслуговуючому персоналу

№пп	Посада	Кількість одиниць	Заробітна плата за місяць, грн.	Заробітна плата за рік, грн.
	Системний адміністратор
Разом:

Тоді чистий прибуток від підвищення ефективності праці становить:

П = 602000 - 60000 = 317650 грн.

Отже тепер маючи розмір очкує мого прибутку від впровадження мережі, а також знаючи витрати на її реалізацію ми можемо розрахувати приблизний строк окупності:

Т = В/П = 625172,3/317650 = 1,96 роки.

Тобто строк окупності нашого проекту становить приблизно 22 місяців, що цілком приємно для подібних проектів.

Шкідливими вважаються виробничі чинники, дія яких призводить до захворювань або зниження працездатності. До фізичних чинників|е струм| та шкідливих виробничих чинників відносять|е струм|:

- рухомі|жваві| частини|частки| виробничого устаткування|обладнання|;

- конструкції, що руйнуються;

- підвищена запиленість та забрудненість повітря робочої зони;

- підвищене значення напруги|напруження| в електричному ланцюзі|цепі|;

- замикання, яке може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень статичної електрики;

- підвищена напруженість електромагнітного і магнітного полів;

- відсутність або недолік|нестача| природного світла;

- недостатня освітленість робочої зони;

- розташування робочого місця|місце-милі| на значній висоті щодо|відносно| поверхні землі|грунту|.

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники|фактори| по характеру|вдачі| дії підрозділяються на фізичні та нервовопсихичні| перевантаження. Фізичні перевантаження можуть бути статичними та динамічними. Нервовопсихічне перевантаження - це розумове перенапруження|перенапруга|, перенапруження|перенапруга| аналізаторів, монотонність праці та емоційні|емоціональні| перевантаження.[13]

Електробезпека – система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму. Небезпека електричного струму на відміну від інших небезпек посилюється тим, що людина не в змозі без спеціальних приладів виявити напругу дистанційно, а також швидкоплинністю поразки – небезпека виявляється, коли людина вже ура-жена. Аналіз смертельних нещасних випадків показує, що на долю поразок елект-ричним струмом доводиться на виробництві до 40, в енергетиці — до 60 %.[13]

Електричні удари представляють велику небезпеку (вони викликають 85—87 % смертельних поразок). Зупинці серця при поразці передує так званий фибриляційний стан. Фібриляція серця полягає в безладному скороченні і розслабленні м’язових волокон (фібрил) серця. Електричний струм, що викликає такий стан, називається поріговим фибриляційним струмом. При змінному струмі він знаходиться в межах 100 мА – 5 А, при постійному струмі – 300 мА – 5 А. Прі струмі більше 5 А відбувається негайна зупинка серця, минувши стан фібриляції. Якщо через серце постраждалого пропустити короткочасно (долі секунди) струм 4-5 А, м’язи серця скорочуються і після відключення струму серце продовжує працювати. На цьому принципі заснована дія дефібрилятору – приладу для від-новлення роботи серця, що зупинилося або знаходиться в стані фібриляції.[13]

Таким чином, при зупинці і фібриляції серця робота його самостійно не відновлюється, тому необхідне надання|виявлення| першої (долікарською) допомоги у вигляді штучного дихання і непрямого масажу серця. Як відомо, в стані клінічної смерті людина може знаходитися|перебувати| протягом 3 – 5 хвилин. Якщо за заданий проміжок часу людині не виявляється|опиняється| допомога, клінічна (уявна) смерть переходить в істинну смерть – необоротний|незворотний| потік вими­рання| кліток|клітин|.[13]

Якщо людина торкається одночасно двох точок|точок|, між­| якими існує напруга|напруження|, і при цьому утворюється замкнутий ланцюг|цеп|, через тіло людини проходить струм|тік|. Значення цього струму|току| залежить від схеми дотику, тобто|цебто| від того, яких частин|часток| електроустановки торкається людина, а також від параметрів електричної мережі|сіті|. Не торкаючись параметрів мережі|сіті|, розглянемо|розглядуватимемо| варіанти включення|приєднання| людини в ланцюг|цеп| струму|току| (варіанти дотику)[13]:

1. Двофазний (двополюсне) дотик. При цьому людина виявляється|опиняється| під робочим|робітником| на­вантаженням| мережі|сіті| і через нього проходить струм|тік|. У трифазній мережі|сіті| струм|тік| через людину визначається лінійною (між фазною) напругою|напруженням|.

2. Однофазний (однополюсне) дотик. Якщо людина, стоячи на землі|грунті|, стосується одного з полюсів або одній з фаз, ланцюг|цеп| струму|току| замикається через землю|грунт| і, далі, через опір ізоляції і ємкості|місткості| фаз в мережі|сіті| з|із| ізольованій| нейтралю або через заземлення нейтралі. При цьому через тіло людини струм замикається на землю|грунт|, оскільки|тому що| людина, стосуючись дроту|проводу|, сполучає|з'єднує| його із|із| землею|грунтом|. Тому струм|тік|, який іде| через людину, можна представити|уявляти| як струм|тік| замикання| на землю|грунт|.

3. Дотик до заземлених знеструмлених частин, що опинилися під напругою. Знеструмлені частини електроустановки нормально не знаходяться під напругою.Це корпуси електроустаткування, оболонки кабелів і тому подібне. Вони можуть опинитися під напругою лише випадково, в результаті пошкодження ізоляції. Частина струму замикання на землю проходить через тіло людини, тобто струм через тіло людини залежить від струму замикання на землю. Якщо людина торкається незаземленого корпусу, що опинився під напругою, через людину проходить весь струм замикання на землю, тобто це випадок рівноцінний однополюсному дотику до знеструмлених частин.[13]

Розрізняють напругу|напруження| дотику і кроку. Напруга|напруження| дотику – це напруга|напруження| між двома крапками|точками| ланцюги|цепи| струму|току|, яких одночасно стосується людини|. У всіх випадках контакту людини з|із| частинами|частками|, нормально або що випадково знаходяться|перебувають| під навантаженням|, ця напруга|напруження| прикладається до всього ланцюга|цепу| людини, куди входять опір тіла людини|, підлоги|статі| або ґрунту, на якому стоїть людина. Напруга дотику прикладене тільки|лише| до тіла людини|, а тому його можна визначити як падіння напруги|напруження| в тілі людини.[13]

При двофазному дотику до струмоведучих| час­тин| напруга|напруження| дотику дорівнює робочій напрузі|робі | електроустановки, а в трифазній мережі|сіті| - лінійній| напрузі|напруженню|. При однофазному дотику до струмоведучих| частин|часток| напруга|напруження| дотику визначається|| фазною напругою|напруженням| щодо|відносно| землі|грунту|. При дотику до заземлених струмоведучих| частин|часток| напруга|напруження| дотику залежать від напруги|напруження| корпусу щодо|відносно| землі|грунту|.

Напруга|напруження| кроку – напруга|напруження| між двома точ­ками| ланцюга|цепу| струму|току|, що знаходяться|перебувають| на відстані кроку, до яких одночасно торкається людина. Якщо людина знаходиться|перебуває| на ґрунті поблизу заземлювача|, з якого стікає струм|тік|, то частина|частка| цього струму|току| може відгалужуватися і про­ходить| через ноги людини по нижній петлі. Струм|тік|, який про­ходить| через людину, залежить від струму|току| замикання на землю|грунт|. У всіх випадках, окрім|крім| двофазного| (двополюсного) дотику, в ланцюзі|цепі| струму|току| через людину бере участь ґрунт (земля|грунт|), одна з точок дотику (або обидві) знаходиться|перебуває| на поверхні ґрунту, при цьому струм|тік| через людину залежить від струму|току| замикання на землю|грунт|. Щоб виявити цю залежність і визначити струм|тік| через людину, треба провести аналіз явищ проходження струму|току| в ґрунті (струму|току| замикання на землю|грунт|).[13]

5.2 Розробка рекомендацій із протипожежної безпеки

Пожежі становлять особливу небезпеку, тому що сполучені з великими матеріальними втратами. Характерна риса підприємства - невеликі площі приміщень. Як відомо пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин, окислювання й джерел запалювання. У приміщеннях присутні всі три основні фактори, необхідні для виникнення пожежі.

Горючими компонентами є: будівельні матеріали для акустичної й естетичної обробки приміщень, перегородки, двері, підлоги, ізоляція кабелів і ін.

Протипожежний захист - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження його поширення, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.

Джерелами запалювання можуть бути електронні схеми, прилади, застосовувані для технічного обслуговування, пристрою електроживлення, кондиціювання повітря, де в результаті різних порушень утворяться перегріті елементи, електричні іскри й дуги, здатні викликати загоряння горючих матеріалів.

У сучасних ЕОМ дуже висока щільність розміщення елементів електронних схем. У безпосередній близькості друг від друга розташовуються сполучні проведення, кабелі. При протіканні по них електричного струму виділяється значна кількість теплоти. При цьому можливо оплавлення ізоляції. Для відводу надлишкової теплоти від ЕОМ служать системи вентиляції й кондиціювання повітря. При постійній дії ці системи являють собою додаткову пожежну небезпеку.

При поводженні обслуговуючих, ремонтних і профілактичних робіт використаються різні мастильні речовини, легкозаймисті рідини, прокладаються тимчасові електропроводовики, ведуть пайку й чищення окремих вузлів. Виникає додаткова пожежна небезпека, що вимагає додаткових заходів пожежного захисту. Зокрема, при роботі з паяльником варто використати неспаленну підставку з нескладними пристосуваннями для зменшення споживаної потужності в неробочому стані.

Для більшості приміщень установлена категорія пожежної небезпеки В.

Однієї з найбільш важливих завдань пожежного захисту є захист будівельних приміщень від руйнувань і забезпечення їхньої достатньої міцності в умовах впливу високих температур при пожежі. З огляду на високу вартість електронного встаткування, а також категорію його пожежної небезпеки, будинок повинен бути 1 і 2 ступеня вогнестійкості.

Для виготовлення будівельних конструкцій використаються, як правило, цегла, залізобетон, скло, метал і інші негорючі матеріали. Застосування дерева повинне бути обмежено, а у випадку використання необхідно просочувати його вогнезахисними складами.

До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих загорянь, ставляться пожежні стовбури, внутрішні пожежні водопроводи, вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри й т.п. Пожежні крани встановлюються в коридорах, на площадках сходових кліток і входів. Застосування води для гасіння пожеж через небезпеку ушкодження або повного виходу з ладу дорогого встаткування можливо лише у виняткових випадках, коли пожежа приймає загрозливо великі розміри.

Для гасіння пожеж на початкових стадіях широко застосовуються вогнегасники. У виробничих приміщеннях застосовуються головним чином вуглекислотні вогнегасники, достоїнством яких є висока ефективність гасіння пожежі, схоронність електронного встаткування, діелектричні властивості вуглекислого газу, що дозволяє використати ці вогнегасники навіть у тому випадку, коли не вдається знеструмити електроустановку відразу.

Для виявлення початкової стадії загоряння й оповіщення служби пожежної охорони використовують системи автоматичної пожежної сигналізації (АПС). Крім того, вони можуть самостійно пускати в хід установки пожежогасіння, коли пожежа ще не досягла більших розмірів. Системи АПС складаються з пожежних оповісників, ліній зв'язку й прийомних пультів (станцій).

Ефективність застосування систем АПС визначається правильним вибором типу оповісника і місць їхньої установки. При виборі пожежних оповісників необхідно враховувати конкретні умови їхньої експлуатації: особливості приміщення й повітряного середовища, наявність пожежних матеріалів, характер можливого горіння, специфіку технологічного процесу й т.п.

Відповідно до "Типових правил пожежної безпеки для промислових підприємств" приміщення необхідно обладнати димовими й тепловими пожежними оповісників.

Об'єкти підприємства крім АПС необхідно обладнати установками стаціонарного автоматичного пожежогасіння. Найбільше доцільно застосовувати установки газового гасіння пожежі, дія яких засновано на швидкому заповненні приміщення вогнегасною газовою речовиною з різким зниженням змісту в повітрі кисню.

Протипожежний захист - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження його поширення, а також на створення умов для успішного гасіння пожеж.

Забезпечення протипожежних характеристик кабелів, необхідних нормами, досягається використанням у їхній конструкції спеціальних негорючих матеріалів. Для забезпечення надійного рівня пожежної безпеки зазвичай рекомендовано використовувати кабелі які мають маркування наступних типів:

- LSOH – мало димний, при горінні не виділяє шкідливих для людини речей;

- LSFR – мало димний, стійкий до горіння;

- LSFRZH – мало димний, стійкий до горіння, у разі загорання не виділяє шкідливих для людини речей.

Тобто подібні кабелі є безпечними для здоров’я людини і не виділяють при горінні або при нагрівання в першу чергу галогенів (хлор, фтор), які під впливом високої температури утворять летучі кислоти із задушливою дією та інших шкідливих речовин.

Основні фактори, які становлять небезпеку при пожежі, контролюються міжнародними й національними нормами.

5.3 Розробка рекомендацій з питань охорони праці

У процесі експлуатації кабельної системи робочий персонал зіштовхується з поруч фізично небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Серед цих факторів такі, як: електричний струм, що приводить до електротравматизму, підвищений рівень шуму, відсутність або недостатня освітленість робочої зони.

Найбільшу небезпеку для людини представляють електричні установки. У процесі експлуатації й профілактичних робіт людина може торкнутися частин, що перебувають під напругою. Винятково важливе значення для запобігання електротравматизму є строге виконання організаційних заходів згідно з діючими нормами «Правила технічної експлуатації електроустановок і правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок». Відповідно до цих норм персоналу пред'являються наступні вимоги: до роботи допускаються особи, досягнувши 18 років, що не мають каліцтв, що заважають виконанню роботи, повинні пройти перевірку знань і мати дозвіл на доступ до робіт на електроустановках.

Зниження шуму, створюваного в приміщеннях, здійснюється застосуванням різних прокладок з гуми, повсті або різної конструкції амортизаторів.

Технічні приміщення забезпечуються штучним висвітленням, що по характері виконуваних завдань ділиться на робоче, аварійне й евакуаційне.

Приміщення, їхні розміри (площа, обсяг) повинні в першу чергу відповідати кількості працюючих і розташовуваному в них комплекту технічних засобів. У них передбачаються відповідні параметри температури, висвітлення, чистоти повітря, забезпечують ізоляцію, від виробничих шумів і т.п. Приміщення обладнають загально обмінною вентиляцією й штучним висвітленням. Робочі кімнати й кабінети повинні мати природне висвітлення. В інших приміщеннях допускається штучне висвітлення.

У тих випадках, коли одного природного висвітлення не вистачає, установлюється сполучене висвітлення. При цьому додаткове штучне висвітлення застосовується не тільки в темне, але й у світлий час доби.

Штучне висвітлення по характері виконуваних завдань ділиться на робоче, аварійне, евакуаційне.

Раціональне колірне оформлення приміщення направлено на поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, з його продуктивності й безпеки. Фарбування приміщень впливають на нервову систему людини, його настрій і в остаточному підсумку на продуктивність праці. Основні виробничі приміщення доцільно офарблювати відповідно до кольору технічних засобів. Висвітлення приміщення й устаткування повинне бути м'яким, без блиску.

Зниження шуму, створюваного на робочих місцях внутрішніми джерелами, а також шуму проникаючого ззовні, є дуже важливим завданням. Зниження шуму в джерелі випромінювання можна забезпечити застосуванням пружних прокладок між основою машини, приладу й опорною поверхнею. Як прокладки використаються гума, пробка, різної конструкції амортизатори. Під настільні шумливі апарати можна підкладати м'які килими із синтетичних матеріалів, а під ніжки столів, на яких вони встановлені, - прокладки з м'якої гуми, повсті, товщиною 6 - 8 мм. Кріплення прокладок можливо шляхом приклейки їх до опорних частин.

Можливо також застосування звукоізолюючих кожухів, які не заважають технологічному процесу. Не менш важливим для зниження шуму в процесі експлуатації є питання правильного й своєчасного регулювання, змазування й заміни механічних вузлів шумливого встаткування.

Раціональне планування приміщення, розміщення встаткування є важливим чинником, що дозволяє знизити шум при існуючому встаткуванні. При плануванні машинний зал і приміщення для сервісної апаратури необхідно розташовувати в далечіні від шумливого й вібруючого встаткування.

Зниження рівня шуму, що проникає у виробниче приміщення ззовні, може бути досягнуто збільшенням звукоізоляції конструкцій, що обгороджують, ущільненням по периметрі притворів вікон, дверей.

У такий спосіб для зниження шуму створюваного на робочих місцях внутрішніми джерелами, а також шуму, що проникає з поза треба:

- послабити шум самих джерел (застосування екранів, звукоізолюючих кожухів);

- знизити ефект сумарного впливу відбитих звукових хвиль (звукопоглинаючі поверхні конструкцій);

- застосовувати раціональне розташування встаткування;

- використати архітектурно-планувальні й технологічні рішення ізоляцій джерел шуму.

Дата добавления: 2015-01-03