Етнічна і національна культура. Сутність та особливості національної культури

Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.

Періодизація історичко-культурного процесу в Україні.

Предмет, методи дослідження та завдання курсу «Історія української культури».

Екзаменаційні питання з історії української культури

Культура, як термін походить від лат. сultura – обробіток освіта, розвиток. Культуру поділяють на матеріальну і духовну: матеріальна культура – це сукупність матеріальних благ, створених людською працею на кожному етапі суспільного розвитку. Духовна культура (духовність) – це рівень інтелектуального, морального, естетичного та емоційного розвитку суспільства. Історія культури України вивчає культурні та мистецькі надбання народів, що проживали і проживають на території нинішньої України. Об’єктом дослідження і вивчення є пам’ятки духовної і матеріальної культури, створені в продовж століть і зафіксовані в тих чи інших формах. Історія культури вивчає пам’ятки духовної культури в усній формі: казки, міфи, легенди, пісні, думки, прислів’я, тощо. Серед визначених об’єктів матеріальної культури – пам’ятки, трипільської, черняхівної, скіфської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Сюди входять пам’ятки архітектури, хатнє начиння, одяг, сільськогосподарський реманент, твори декоративного мистецтва тощо. Отже, цей предмет охоплює широкий спектр людської діяльності, пов’язаної духовною і матеріальною спадщиною та набутками сучасників.

1 період - від витоків і до прийняття християнства (культура східнослов’янських племен дохристиянської доби), трипільська культура, переселення народів. 2 період - княжа держава -період Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. 3 період - Литовсько-польська доба (великий вплив православної церкви). 4 період - козацько-гетьманська доба. 5 період - 150років великої неволі нашого народу (від зруйнування гетьманщини і до поч. 20ст). 6 період - початок 20ст. - кінець 80х років. 7 період - від кінця 80х і до сьогодні.

Духо́вна культу́ра — складова культури, що охоплює мистецтво та філософію. Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення. Матеріальна культура— сукупність усіх матеріальних цінностей створених певною культурою, її уречевлена складова. Оскільки для різних суспільств характерні різні культури то відповідно до рівня узагальнення розглядають матеріальну культуру людства, окремого народу і тому подібне.

Етнічна (народна) культура - це культура людей, пов'язаних між собою спільністю походження (кревністю) і ми спільно здійснюваної господарської діяльністю. Вона змінюється від однієї місцевості в іншу. Місцева обмеженість, жорстка локалізація, відокремлення в порівняно вузькому соціальному просторі - одну з основних чорт вирощування цієї культури. Етнічна культура охоплює переважно сферу побуту, звичаї, особливості одягу, народних промислів, фольклору. Консерватизм, наступність, орієнтація зберегти «коренів» - характерні риси етнічної культури. Деякі елементи її стають символами самобутності народу і патріотичної симпатії до його історичного минулого - «щі так каша», самовар і сарафан в росіян, кімоно - у японців, картата спідниця - у шотландців, рушник - в українців. У етнічної культурі панує сила традиції, звички, звичаїв, що передаються від покоління до покоління на сімейному чи сусідському рівні. Визначальним механізмом культурної комунікації тут є безпосереднє спілкування між поколіннями що живуть поряд людей. Елементи народної культури - обряди, звичаї, міфи, повір'я, легенди, фольклор - зберігаються передаються у межах даної культури у вигляді природних здібностей кожної людини - пам'яті, мовлення і живої мови, природного музичного вуха, органічної пластики. Не вимагає ніякої спеціальної підготовки й особливих технічних засобів збереження і записи. Така культура стає не потребує своєї трансляції й у писемності і є у значною міроюдописьменной культурою.Этническую культуру можна уподібнити певною мірою натуральному (але духовному) господарству, має безпосередньо колективний,общинно-групповой характер. Вона самодостатня, перебуває в повному забезпеченні. Етнічна культура позбавлена авторства, вонабезимянна, анонімна. Ніхто не знає, кому належить авторство дійшли до нас древніх міфів і літературних творів усної творчості.

Національна культура об'єднує людей, які живуть великих просторах і необов'язково пов'язаних друг з однимкровнородственними відносинами. Умовою існування культури є виникнення писемності. Саме з допомогою писемності ідеї, й символи, необхідних Національного Об'єднання людей, отримують унікальну можливість поширення серед грамотної частини населення. Письмова культура хіба що протистоїть стихії живого розмовної мови з його місцевими діалектами і семантичними відмінностями. Про виникненні культури ми судимо, передусім, фактично народження письмового мови та національної літератури. Національна культура позбавлена, зазвичай, культового характеру і є продуктом переважно індивідуальної творчості. Національна культура створюється не етносом загалом, а освіченою частиною цього суспільства - письменниками, художниками, філософами, вченими. Внутрішня організація та структура культури набагато складніше, ніж в етнічної культури. Національна культура включає у собі поруч ізтрадиционно-битовой та фахову культуру, поруч із повсякденними має та в спеціалізовані галузі культури (література, філософія, наука, право та інших.).

Дата добавления: 2015-01-03