До пункту щодо санітарно-гігієничних умов

До пункту щодо служби з охорони праці

Про службу з охорони праці

Петренко А.С.

к.е.н., доцент

Одеський національний економічний університет (Україна)

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

[текст]

Література

Список літератури оформлюється за останніми вимогами ДАК (ВАК) України.

Увага!

Тези публікуються в авторській редакції. Оргкомітет залишає за собою право відхилення матеріалу, який не відповідає тематичним напрямкам конференції або оформлений з порушенням зазначених вище вимог!

За бажанням авторів розширений варіант тез може бути опублікований у формі статті в науковому збірнику «Вісник соціально-наукових досліджень» Одеського національного економічного університету, який включено до переліку спеціалізованих видань з економіки за фаховим напрямком 08 – Економічні науки (Бюлетень ВАК України, № 6, 1999 р.). Детальні вимоги до оформлення статті та її вартості можна знайти на сайті

http://oneu.edu.ua/pages/ukr/science/vydannya.php#vsed

На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 чоловік (невиробнича сфера – від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спеціалісти.

Чисельність СОП на підприємстві з кількістю працюючих понад 500 чоловік визначається за формулою:

М= 2 + (Р ср *К в)/Ф;

де Рср– середньооблікова кількість працюючих на підприємстві;

Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці, що

дорівнює 1820 год. і враховує втрату робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;

Кв – коефіцієнт, що враховує шкідливість і небезпечність виробництва

Коефіцієнт Квмаксимально може дорівнювати трьом, якщо всі робітники працюють зі шкідливими речовинами і всі підлягають щорічній атестації з питань охорони праці, тобто:

Кв= 1+ (Р в +Р а)/Р ср

Коефіцієнт К В максимально може дорівнювати трьом, якщо всі робітники працюють зі шкідливими речовинами і всі підлягають щорічній атестації з питань охорони праці, тобто

Р в =Р а =Р ср

Виходячи з принципів цієї класифікації, умови праці поділяються на 4 класи – оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

1 клас. ОПТИМАЛЬНІ умови праці – це умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, але й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату у трудовому колективі. Для інших факторів оптимальними вважаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас. ДОПУСТИМІ умови праці характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять шкідливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому

періодах.

3 клас. ШКІДЛИВІ умови праці, які характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, що перевищують нормативи і здатні чинити шкідливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

4 клас. НЕБЕЗПЕЧНІ умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя та високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань.

Дата добавления: 2015-01-03