Особливості управління необоротними активами

Переваги і недоліки форфейтингу для учасників операції

Учасник операції	Переваги форфейтингу	Недоліки форфейтингу
Продавець продукції (експортер)	iФіксована ставка дисконту при наданні форфейтингових послуг iФінансування за рахунок форфейтера без права регресу iЗменшення витрат і часу на управління боргом iВідсутність ризиків iПростота і швидкість оформлення документації	iМожливі ускладнення у випадку, якщо гарант покупця не влаштовує форфейтера iБільш висока маржа форфейтера в порівнянні зі звичайним комерційним кредитуванням
Покупець продукції (імпортер)	iПростота і швидкість оформлення документації iМожливість користуватися кредитною лінією банку iМожливість пролонгації кредиту по фіксованій процентній ставці	iЗменшення можливостей отримання банківського кредиту при користуванні банківською гарантією iНеобхідність платити комісійні за гарантію iБільш висока маржа форфейтера
Форфейтер	iПростота і швидкість оформлення документації iМожливість легко реалізувати куплені активи на вторинному ринку iБільш висока маржа ніж по операціях кредитування	iВідсутність права регресу у випадку неповернення боргу iВідповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта iНеобхідність брати на себе всі ризики до закінчення строку векселя (акредитива) iНеможливість отримати платежі раніше строку
Гарант	iПростота оформлення операції iОтримання комісійної винагороди за послуги	iПриймає на себе абсолютне забов’язання оплати гарантованого ним векселя (акредитива)

Низька мобільність коштів, вкладених у необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції), не означає відсутність комплексу управлінських задач. Але в цьому випадку процес управління суттєво відрізняється від розглянутого в даному розділі механізму прийняття короткострокових фінансових рішень.

Основна мета управління необоротними активами полягає у забезпеченні їх своєчасного оновлення та ефективного використання.

В процесі управління необоротними активами вирішуються наступні задачі:

Ø визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій і розширеній основі;

Ø визначення потреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів діяльності;

Ø визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (будівництво, створення, купівля, оренда, лізинг);

Ø забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та нематеріальних активів;

Ø формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури.

Організаційними формами оновлення виробничих засобів на простій основі є:

ü поточний ремонт - часткове оновлення основних засобів (фінансується за рахунок витрат виробництва);

ü капітальний ремонт - значне відновлення основних засобів і часткова заміна їх окремих видів (фінансується за рахунок частини накоплених амортизаційних відрахувань і списується на витрати підприємства);

ü придбання нових видів необоротних активів - заміна зношених основних засобів в межах нагромаджених амортизаційних відрахувань.

При розширеному відтворенні формування (будівництво, створення, придбання) нових видів необоротних активів здійснюється з залученням додаткових фінансових ресурсів (зверх накопиченої амортизації): прибутку, довгострокових позик, випуску цінних паперів.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються:

Ø необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів діяльності (якщо не можна підвищити коефіцієнт змінності використання існуючих виробничих засобів);

Ø залишок необоротних активів на початок планового періоду;

Ø планове вибуття необоротних активів у зв'язку з їх фізичним та моральним зносом.

При цьому необхідно залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки виробничих засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартісних показниках (для планування потреби у фінансових ресурсах).

Важливим джерелом простого і розширеного відтворення є амортизація основних засобів та нематеріальних активів. Ії формування пов'язано із основними стадіями кругообігу необоротних активів (рис. 6.19).

В залежності від прийнятої на підприємстві облікової політики, можуть використовуватися різні методи нарахування амортизації основних засобів:

o Метод суми одиниць продукції передбачає, що початкова вартість основного засобу обезцінюється з кожною виготовленою за його допомогою одиницею продукції. При цьому амортизаційні відрахування оцінюються за формулою:

(6.13)

Рис. 6.19. Схема кругообігу необоротних активів

Даним методом доцільно користуватися у випадку, коли:

Ø строк корисної служби основних засобів безпосередньо визначається кількістю випущеної продукції;

Ø обсяг випуску продукції в штуках надійно вимірюється;

Ø моральний знос основних засобів незначний.

Дата добавления: 2014-12-23