Основи теорії багатоперіодної економіки

Згодом вчені дійшли до висновку, що кейнсіанська функція відображає лише тенденції короткострокового періоду, а у довгостроковому схильність до споживання постійна. Виникли нові теорії, які акцентували увагу на тому, що для розуміння рішень домогосподарств відносно споживання і заощаджень потрібно проаналізувати їх поведінку в часі. Модель міжчасового вибору, запропонована І. Фішером, пояснювала рішення домогосподарств відносно поточного і майбутнього споживання.

Рис. 2. Вибір структури споживання домогосподарством

У простій двоперіодній моделі споживання виходять з фундаментального припущення, що в кожному конкретному періоді домогосподарство завдяки наявності фінансових ринків може споживати більше або менше свого доходу, але протягом всього існування сумарний обсяг споживання в цілому не може перевищувати сумарного обсягу багатства (фонду) сім’ї. Споживання за два часових періоди дорівнює сумарному дисконтованому фонду цих періодів. Тоді міжчасове бюджетне обмеження домогосподарства представляє собою рівність дисконтованої вартості споживання і дисконтованої вартості сімейного фонду (багатства домогосподарства в оцінці вартості першого періоду :

Графічно (рис. 3.2) міжчасове бюджетне обмеження, як і звичайне, має вигляд прямої з кутом нахилу яка представляє всі можливі комбінації споживання у двох періодах, котрі не виходять за межі можливого. Зміна багатства або ставки проценту змінює положення бюджетної лінії.

Конкретне рішення про вибір варіантів споживання домогосподарство приймає з врахуванням максимізації сукупної корисності від споживання. Рівень корисності описується функцією корисності . Графічно рівні корисності відображає набір кривих байдужості (рис. 2). Відношення – граничний коефіцієнт міжчасової заміни – визначає нахил кривої і показує від скількох одиниць благ споживач готовий відмовитись сьогодні, щоб мати можливість в майбутньому спожити на одиницю більше, і навпаки.

У точці оптимального вибору нахил кривої байдужості і нахил бюджетного обмеження мають однакові значення, отже . Це означає, що споживач досягає максимальної корисності впродовж життя, якщо розподіляє свій доход на споживання і заощадження таким чином, щоб гранична норма міжчасової заміни була рівна міжчасовій ціні вибору: .

Якщо домогосподарство в першому періоді заробляє мало а споживає більше, ніж має доходу, тому воно є чистим боржником (рис. 3.а). Рівновага в точці передбачає, що в другому періоді сім’я повинна споживати значно менше своїх доходів, проте матиме можливість виплатити борги, зроблені в першому періоді.

Рис. 3. Домгосподарство як чистий боржник (а) і чистий кредитор (б)

Якщо в першому періоді доход значно більший, ніж у другому, то сім’я має можливість у першому періоді давати гроші в борг іншим домогосподарствам (купити цінні папери), а натомість у другому періоді може споживати більше, ніж обсяг доходу. Таке господарство стає в першому періоді чистим кредитором (рис. 3.б).

Отже, для заданого рівня поточного доходу споживання залежить не тільки від сьогоднішнього доходу, але й від доходу в майбутньому. Споживання також залежить від ставки проценту,яка визначає нахил бюджетного обмеження і від уподобань домогосподарств, які визначають нахил кривих байдужості.

В обох розглянутих вище випадках стан домогосподарства у економічній системі з розвинутими фінансовими ринками, де воно має можливість позичати або надавати позики, є кращим, ніж у разі їх відсутності, отже, обумовленості споживання лише обсягом доходу кожного періоду. Таким чином, існування фінансових ринків підвищує добробут домогосподарства, оскільки дозволяє перерозподілити споживання у часі.

Дата добавления: 2014-12-24