Вартісний аналіз та його етапи

При проектуванні нових видів продукції одним з найбільш поширених методів оцінки проектних рішень є функціонально-вартісний аналіз. Це ефективний метод інженерної діяльності, за допомогою якого вдається швидко і з невеликими витратами знаходити економічно оптимальні технічні рішення.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) — це метод інженерної діяльності, що системно об’єднує набір прийомів і процедур, за допомогою яких знаходять оптимальні технічні рішення, що реалізують корисні функції з мінімальними витратами при збереженні або покращанні якості.

Об’єктами ФВА при конструкторській підготовці виробництва можуть бути як вироби в цілому, так і їх складові частини (вузли, деталі).

Всі витрати на проектування і виготовлення виробу можна умовно розділити на 2 групи:

· необхідні — це ті мінімальні витрати, які потрібно здійснити, щоб виріб виконував свої основні за- дані функції: олівець — залишати слід на папері, автобус — перевозити людей, лампа — давати світло, свердло — формувати отвір певного діаметру;

· зайві — витрати, спричинені непотрібним функціями або неекономічними технічними рішеннями: лампа — розсіює світло і дає тепло, автобус –виділяє газ в атмосферу, при зносі грифеля олівця зрізається дерев’яна основа, свердло нагрівається. Зниження зайвих витрат може бути досягнуте двома шляхами: 1) традиційним, коли фахівець формує завдання приблизно так: як знизити витрати на даний виріб? І тоді концентрує увагу на пошуку кращих способів виготовлення даного виробу, взявши за основу існуюче конструкторське рішення і технологічний процес.2) функціональним, коли фахівець концентрує свою увагу на виконуваних функціях. Чи необхідні вони? Чи потрібні передбачені кількісні характеристики необхідних функцій? Як найефективніше реалізувати ці функції?

Таким чином, завдання полягає не в тому, щоб удосконалити конкретний предмет (олівець, автобус, лампу, свердло), а знайти альтернативні способи виконання його функцій і вибрати найбільш економічний варіант як з погляду виробника, так і споживача: олівець — кулькова ручка — пір’яна ручка і т. д.; автобус — вертоліт — потяг і т. д.; свердло спіральне цільне — складове — зварне і т.д.

Основними етапами при проведенні ФВА є:

· підготовчий етап передбачає проведення підготовки фахівців і формування тимчасових робочих груп, вибір об’єкту аналізу і визначення цілей дослідження, складання переліку необхідних інформаційних матеріалів про об’єкт аналізу, обговорення і затвердження плану проведення дослідження;

· інформаційний етап передбачає збір і систематизацію всіх даних, що стосуються аналізованого виробу. Збір інформації починається з технічної документації: креслень, специфікацій, технічних умов, описів, технологіч-них і нормувальних карт, планувань виробничих дільниць, інструкцій, спеціальних вимог і т.д. Збираються також відомості про експлуатацію виробу у споживачів і за даними лабораторних досліджень і випробувань. Готуються відповідні стандарти, підбирається інформація про нові матеріали, технологічні процеси і прогресивні конструкторські рішення в області досліджуваної або аналогічної по виконанню продукції.

· аналітичний етап починається з визначення функцій виробу. Насамперед аналізуються функції виробу, потім функції складальних одиниць і деталей. Проти кожної деталі та складальної одиниці заповнюється інформація про витрати на реалізацію функцій.Робота на аналітичному етапі вважається закінченою після того, як по кожному з елементів виробу, вибраних для подальшого аналізу, підготовлена необхідна інформація, визначені функції, сформульовані основні завдання для пошуку ідей і варіантів рішення.

· Творчий, дослідницький. На творчому етапі внаслідок колективного творчого обговорення перш за все визначається та формулюється головна функція виробу. Робота на творчому етапі вважається закінченою після оформлення варіантів рішення і пропозицій та передачі їх на подальший розгляд. Дослідницький етап є органічним продовженням творчого етапу. Головна його мета полягає в тому, щоб звузити коло можливих напрямів вирішення даного завдання шляхом відбору найбільш ефективних, перспективних варіантів рішень, які після відповідного опрацьовування можна представити як рекомендації-пропозиції ФВА.

· Рекомендаційний етап. Його завданням є вироблення пропозицій по релізації висунутих тимчасовою робочою групою (або підрозділом) ФВА пропозицій. Ці пропозиції фіксуються в спеціальному документі, який містить результати аналізу функцій виробу, його вузлів і деталей, їх ескізидо і після проведення ФВА, опис запропонованих змін, величину і структуру витрат виробництва до і після проведення ФВА, дані про матеріали, способи обробки. Основним критерієм тут є розрахована економічна ефективність від впровадження у виробництво пропонованих рекомендацій.

· Етап впровадження полягає в ув’язці плану-графіка впровадження рекомендацій по ФВА з іншими розділами плану підвищення ефективності виробництва і контролі за його реалізацією.

Описана схема проведення ФВА по етапах дозволяє комплексно в логічній послідовності розглянути проблему зниження витрат виробництва конкретного виробу у всіх аспектах — конструкторському, технологічному, виробничому, постачальницькому. Саме ці переваги сприяли розповсюдженню методу ФВА в практиці господарської діяльності підприємств розвинених країн.

6. Проектування процесу виробництва продукції чи надання послуг

Коли виріб спроектований, необхідно визначити етапи процесу виробництва цього виробу, загальну тривалість його виготовлення. Різні варіанти технологічного процесу впливають на середній час виробництва, трудомісткість виготовлення виробів, вантажопотоки на підп- риємстві, використання виробничих потужностей.

Найбільший ефект буде досягнутий, якщо будуть розроблені комплексні технологічні процеси, що охоплюють, крім основних виробничих операцій, транспортні, контрольні та інші допоміжні процеси. У такому випадку, уже до початку виробничого процесу за технологічною документацією можна визначити довжину і напрямок транспортних шляхів між технологічними операціями, тривалість транспортних операцій, спосіб їхнього виконання, частку ручних і механізованих робіт, їхню трудомісткість. Актуальність такого підходу диктується тим, що на підприємствах і в будівництві, як правило, обсяг допоміжних операцій найчастіше перевищує обсяг основних.

Як і при проектуванні виробу, розробник процесу (технологічна служба підприємства) повинен розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектування процесу виробництва: виробнича потужність; економічна ефективність; гнучкість; продуктивність; тривалість; надійність; ремонтопридатність; стандартизація і сталість результатів; безпека, промислова санітарія та гігієна; задоволення життєвих потреб працівників. Щоб забезпечити потрібні характеристики процесу, проектувальник повинен зробити вибір з декількох варіантів у наступних галузях:

· тип переробної системи (проектна система, дрібносерійне виробництво, безупинний процес, комбінація перерахованих варіантів);

· власне виробництво чи придбання деяких комплектуючих виробів;

· виконання деяких завдань власними засобами або передача їх субпідрядникам;

· способи переробки (наприклад, фарбування виробів можна вести розпиленням, кистю, валиком, зануренням);

· ступінь механізації та автоматизації;

· рівень допоміжних робіт;

· ступінь спеціалізації праці робітників.

Спеціалізація (поділ) праці є найважливішим чинником підвищення продуктивності праці виробничих працівників і робітників. Переваги спеціалізації: вона дозволяє скоротити обсяг підготовки працівників, підвищити рівень професійного уміння на кожному спеціалізованому робочому місці, відокремити від виробничих завдань ті, котрі не вимагають кваліфікованої праці, а можуть бути виконані некваліфікованими робітниками, що одержують меншу зарплату. При цьому значною мірою зростає можливість використання спеціалізованого устаткування.У той же час спеціалізація має ряд недоліків: зменшення гнучкості при зміні виробничих завдань; зниження почуття задоволеності робітників своєю працею;наростання стомлюваності при монотонній праці;зростання кількості прогулів.

Тому дуже важливою є роль керівника на етапі визначення змісту робіт, який разом з технологічною службою, а можливо і з психологом, повинен всебічно розглянути дану проблему, фактори, з нею пов’язані, щоб знайти оптимальний рівень спеціалізації праці.

При проектуванні виробничого процесу основна увага зосереджується на окремих процесах, через які проходять комплектуючі матеріали і складальні вузли під час виготовлення.

Розробка схеми технологічного процесу дозволяє скоротити простої та час зберігання, що покращує організацію виробництва і робить його більш рівномірним.

Після розробки технологічного процесу в цілому починається проектування окремих його етапів. Раніше ми ознайомилися з терміном процес, що представляється як набір завдань, у результаті виконання яких «вхід» перетвориться в корисний «вихід» продукції. При більш докладному розгляді процес поділяють на три складові: набір завдань; потоки матеріалів та інформації, що поєднують ці завдання; зберігання матеріалів та інформації.

1) Завдання. У результаті виконання кожного виробничого завдання відбувається, у більшій чи меншій мірі, перетворення «входу» у бажаний «вихід».

2) Потік. Будь-який технологічний процес містить у собі потік матеріалів та інформації. Потік матеріалів являє собою переміщення виробу, що виготовляється, від завдання до завдання. Потік інформації дозволяє визначити, яка частина перетворення виконана в ході попереднього завдання і що конкретно залишилося зробити в процесі виконання поточного завдання.

3) Зберігання. Якщо деталь не знаходиться в процесі виконання якої- небудь операції, переміщення до наступної операції, значить вона знаходиться в стані зберігання. Предмети праці, що перебувають на етапі зберігання, називають також заділами, що знаходяться в очікуванні, тобто у стані спокою.

4) В міру проходження виробу за циклом свого життя, процес, за допомогою якого зроблено даний виріб, теж повинен розвиватися цілком передбачуваним чином з метою підтримки конкурентоспроможності. Якщо життєвий цикл процесу буде розвиватись не одночасно з життєвим циклом виробу, то конкурентоспроможність організації буде серйозно підірвано.

В процесі вдосконалення продукту його конструкція все більше буде стандартизуватись, а обсяги збуту зростати. Основним фактором конкурентоспроможності стане ціна. Процес виробництва стане високомеханізованим і набуде ознак масового виробництва.

Дата добавления: 2014-12-24