Правовий режим Панамського каналу

Правовий режим Кільського каналу.

Правовий режим Суецького каналу.

Суецький канал відкриває шлях з Індійського океану в Середземне море через Бабель-Мандебську протоку і Червоне море, прокладений по території Єгипту.

Суецький канал побудований у 1854-1869 роках і відкритий для судноплавства 1869 р. Він з'єднує Середземне і Червоне море, є найкоротшим водним шляхом між портами Атлантичного та Індійського океанів і має важливе торгово-транспортнеі стратегічне значення. Загальна довжина - 161 км, мінімальна ширина - 120 м. Константинопольська конвенція про Суецький канал 1888 р. закріпила принцип свободи судноплавства по каналу для «всіх комерційних і військових суден без різниці прапора» як у мирний, так і військовий час. Декретом президента Єгипту від 1956 р. компанію каналу націоналізовано, при цьому було заявлено, що Єгипет буде поважати свободу судноплавства по каналу відповідно до Конвенції 1888 р. Уряди Великої Британії, Франції та США кваліфікували дії Єгипту як односторонній акт і здійснили спробу домогтися інтернаціоналізації каналу, скликавши 1956 р. Лондонську конференцію з питання про Суецький канал, в котрій взяли участь представники 22 держав. Єгипет від участі в конференції відмовився. Рада Безпеки ООН визнала суверенітет Єгипту над каналом. Після англо-франко-ізраїльського вторгнення в Єгипет 1956 р., ізраїльської агресії проти арабських країн 1967 р. судноплавство по каналу було припинено і відновлено у 1980 р. після реконструкції. Укладений 1979 р. сепаратний єгипетсько-ізраїльський мирний договір надав ізраїльським суднам, в тому числі військовим, право проходу через канал.

Кільський канал - найкоротший водний шлях між Балтійським і Північним морями. Побудований Німеччиною у 1887-1895 рр., відкритий для судноплавства у 1896 р. Довжина - 98 км. До Першої світової війни він належав до внутрішніх вод Німеччини. Версальський мирний договір 1919 р. встановив міжнародно-правовий режим каналу. До початку Другої світової війни, порушивши в односторонньому порядку ці обмеження, Німеччина укріпила зону каналу. Після закінчення Другої світової війни правовий режим каналу не був визначений жодними договорами між зацікавленими державами і перш за все - Балтійськими державами. Нині судно­плавство регулюється прийнятими в односторонньому порядку урядом ФРН «Правилами плавання в Кільському каналі», відповідно до яких канал відкритий для торговельних суден всіх держав; для проходу військових кораблів передбачено дозвільний порядок.

Панамський канал розташований на перешийку між Північною та Південною Америкою та з'єднує Тихий і Атлантичний океани. Відкритий для судноплавства у 1914 р. Довжина - 62 км. Режим судноплавства по каналу впродовж десятиліть фактично односторонньо регулювався США. У 1977 р. між США і Панамою були укладені два договори, а саме «Про Панамський канал» та «Про постійний нейтралітет Панамського каналу і його управління», які регулювали питання статусу каналу і передбачали поетапну передачу його і прилеглої до нього зони під суверенітет Панами до 31 грудня 1999 року. До кінця століття управління каналом здійснювала призначена урядом США Комісія, керівна рада якої складається з 5 американських і 4 панамських громадян. Були значно збільшені щорічні виплати США Панамі за експлуатацію каналу. Згідно з договором «Про постійний нейтралітет...» 1977 р. цей канал повинен і в мирний, і у військовий час залишатись «безпечним і відкритим для мирного проходу суден всіх країн на умовах повної рівності і недискримінації». У жовтні 1977 р. договори були схвалені на національному плебісциті в Панамі, після чого ратифіковані панамською стороною. При ратифікації сенатом США до договорів були внесені застереження, що залишали за США право військового втручання з метою підтримання каналу відкритим для судноплавства.

Дата добавления: 2014-12-24