Желаю вам успеха и удачи в дальнейших зараотках. . . 44 страница

Єврокомерційні папери - зобов’язання комерційних корпорацій, які випускаються на 3-6 місяців з невисокою маржею до базової ставки.

З кожним роком в міжнародному обігу з’являються все нові види цінних паперів, що випускаються банками. Через інвестиційний сектор світового фінансового ринку банки мобілізують величезні маси капіталу для своїх клієнтів.

Новою тенденцією в розвитку світового фінансового ринку стало розмиття меж між традиційними секторами – кредитним та інвестиційним. Міжнародною банківською системою був ініційований процес “секюритизації кредитів” (“securities” по англ. – цінні папери), основною метою якою було зменшення кредитних ризиків. На суму виданого клієнту кредиту банки випускають цінні папери типу облігацій, що вільно обертаються на ринку. Продаючи їх, банки повертають гроші набагато раніше строку погашення кредиту. Крім цього, банки можуть об’єднувати свої кредити з різними строками, різною мірою ризику, в різних валютах і в різних країнах в один кредитний пул і на цій основі випускати єдині облігації. Інвестори, що купують ці цінні папери, не знають, які саме кредити складають їх основу. Таким чином страхуються навіть самі проблематичні кредити.

3. Похідні фінансові інструменти.

Форвардний контракт – це контракт між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору. Форвардний контракт – це тверда угода, тобто угода, обов’язкова до виконання. Предметом угоди можуть бути різні активи, наприклад акції, облігації, валюта та ін.. Цей контракт укладається для реального продажу чи купівлі відповідного активу, в тому числі з метою страхування постачальника або покупця від можливої несприятливої зміни ціни. Цей контракт також може бути укладений з метою гри на різниці курсової вартості активів. Форвардна ціна – це ціна поставки, яка фіксується в контракті на момент його укладання.

Ф’ючерсний контракт – це контракт, який укладається на біржі між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору. Ці контракти укладаються з метою хеджування, гри на курсовій різниці і, як правило, рідко мають своєю метою виконання реальної поставки активу. Ф’ючерсні контракти високоліквідні, для них існує широкий вторинний ринок. Ф’ючерсна ціна – ціна, яка фіксується при укладанні ф’ючерсного контракту, вона відображає сподівання інвесторів відносно майбутньої ціни спот відповідного активу.

Своп – це угода між двома контрагентами про обмін у майбутньому платежами відповідно до визначених у контракті умов. Зараз свопи укладаються здебільшого за допомогою фінансових посередників, які беруть на себе кредитний та ринковий ризики.

Опціон – це угода між двома сторонами про передання права (для покупця) та зобов’язання (для продавця) купити або продати відповідний актив (цінні папери, валюту та ін.) за відповідною (фіксованою) ціною у заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого строку. Опціон дає одній із сторін угоди право вибору виконати контракт або відмовитися від його виконання.

Варанти – це опціон на придбання певної кількості акцій (варант акцій) або облігацій (варант облігацій) за ціною виконання в будь-який момент часу до закінчення строку дії варанту. Варанти звичайно випускаються як додаток до якогось боргового інструменту, наприклад облігації, щоб зробити його привабливішим для інвестора.

4. Сучасні тенденції світового фінансового ринку.

Світові фінансові ринки мають високий вплив на економічні умови, а міжнародний фінансовий капітал відіграє вирішальну роль в розвитку окремих країн.

При цьому, особливість світових фінансових ринків проявляється у їх нестабільності, оскільки вони функціонують на основі довіри, а це поняття досить аморфне. Варто на одному сегменті фінансового ринку з'явитись елементу нестабільності, як інші його сегменти відразу ж реагують шляхом появи панічних настроїв, відпливом капіталів тощо.

Тому, як свідчить практика, у всіх фінансових криз, які виникали в світі є підгрунття – розширення активності світового фінансового капіталу поряд з виникненням так званого "ефекта багатства". Тобто, зростання обсягів інвестування вільних коштів поряд із зниженням рівня заощаджень. На цьому етапі починає діяти закон Дж. М.Кейнса, або основний психологічний закон споживання (накопичення). Його суть полягає в тому, що люди схильні збільшувати своє споживання поряд із зростанням доходу, але не в тій мірі, як зростає дохід. В результаті частка інвестицій в сукупному реальному доході зростає.

Такі майже спекулятивні операції охоплюють практично весь ринок. А реальна економіка (операції, пов'язані з купівлею-продажем реальних товарів і послуг, включаючи портфельні інвестиції) практично кинута своїм головним "інструментом" – фінансами – напризволяще. За оцінками, майже 98 % всіх міжнародних обмінних угод є спекулятивними. Ринок обміну валют перетворюється у гральний заклад для збагачення небагатьох осіб, знекровлюючи ту реальну економіку, що пов'язана з життям більшості населення.

Бувший управляючий Федеральною резервною системою США Алан Грінспен говорив, що фінансові ринки зараз управляються абсурдним багатством.

Дата добавления: 2014-12-24