Зовнішня політика гетьмана Б. Хмельницького

Висновок

Отже, до кінця XVII ст. Україна втратила свою територіальну неподільність. Непослідовна політика української шляхти і козацької старшини, невпинна боротьба за гетьманську булаву руйнували державність України.

Основними причинами

- боротьба між окремими старшинськими групами за владу, пріоритет особистих або групових інтересів над державними;

- зародковий стан національної державної ідеї;

- слабкість центральної влади, відсутність досвіду державного будівництва;

- слабкість соціально-економічної політики українських урядів, що врешті-решт зумовило громадянську війну;

- постійні агресії з боку сусідніх держав, скеровані на ліквідацію будь-яких виявів самостійності Української держави.

Але разом з тим національно-визвольна революція другої половини XVII ст. мала й чимале значення в історії України:

- вона зумовила створення національної Української держави - Гетьманщини, частина якої на теренах Лівобережжя проіснувала у складі російської імперії до останньої чверті XVII ст.;

У середині XVII ст. в Європі відбулись значні зміни: Центральна Європа була спустошена Тридцятилітньою війною, було закріплено політичну роздрібненість Німеччини, Голландія остаточна домоглась своєї незалежності, в Англії вибухнула революція, у Франції утверджувалась абсолютна монархія. У результаті перших перемог козаків під керівництвом Б.Хмельницького і відродження Української держави відбулись вагомі зрушення у Східній Європі. Речі Посполитій, одній з наймогутніших держав, опорі католицького світу, було завдано могутнього удару. Це відразу порушило рівновагу в регіоні. Традиційні суперники і вороги Польщі намагалися використати ситуацію, що склалася. У конфлікт безпосередньо і опосередковано були втягнуті Кримське ханство, Молдавія, Трансільванія, які були васалами Османської імперії, Московська держава, Швеція, Венеція, Австрія. Б.Хмельницький намагався використати зміни, що відбулись у Східній Європі. Особливістю національно-визвольної боротьби українського народу середини XVII ст. стало те, що зовнішньополітичний чинник був одним з провідних. До того ж в очах європейських правителів Б.Хмельницький був самозванцем, не спроможним підтвердити свого походження, яке б давало йому право стати правителем держави. Йому потрібен був покровитель або якась династична комбінація (прагнення одружити Тимоша на дочці молдавського володаря і була такою спробою). Уже на початку визвольної боротьби союз з татарами дав змогу перемогти Б.Хмельницькому в кількох вирішальних битвах. Але зростання могутності Української держави не входило в плани Кримського ханства. Спроби залучити до боротьби проти Польщі Молдавію і Трансільванію були невдалі, а тривала боротьба виснажила сили народу. Залишався один вихід — союз з Москвою. Московська держава, яка перші роки визвольної боротьби, хоча і зберігала нейтралітет, однак пильно стежила за розвитком подій. Звернення Б.Хмельницького за допомогою вона вирішила використати в своїх інтересах: стати домінуючою силою у Східній Європі, максимально ослабити основного свого суперника — Польщу. Переяславська угода (1654) склала нову розстановку сил, в якій Україна стала розмінною монетою у великій політичній грі між Польщею, Росією та Туреччиною. Усвідомивши це, Б.Хмельницький намагався вирвати Україну з такого плину подій. Війна Швеції з Польщею дала Україні шанс стати самостійним чинником європейської політики. Але реалізувати цю можливість так і не вдалось через змову Москви і Польщі, смерть Б.Хмельницького і Руїну в Україні.

Дата добавления: 2014-12-24