Територіальна громада - первиннийсуб'єкт иісцевого самоврядування. Членство в територіальній громаді 2 страница

¹ Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 p. // Bi-
дом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 24. -Ст. 170.

² Борденюк В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні /
В. Борденюк // Вісник Української академії державного управління. - 1997.
-№3.-С. 120.

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'сктів муніципально - правоеих відн син

місцевого референдуму може порушуватися на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території та мають право голосу.

^= §2. Особливості реалізації прав і свобод людини в місцевому самоврядуванні

Друга половина XX ст., особливо повоєнний період, характе-ризується зростанням уваги до прав і свобод людини, які набули статусу аксіоматичної загальнолюдської цінності. Тема їх захисту й забезпечення стала головною як у міжнародному, так і в націо-нальному праві. Іманентна риса індивіда, що характеризує його як представника всього людського роду, - його права, які є позатери-торіальними і позанаціональними. Вони становлять загальносві-тову, загальнокультурну цінність незалежно від націй, ідеологій, релігій, а тому давно стали об'єктом міжнародно-правового ре-гулювання. У радянській філософській і правничій літературі до-мінувала позиція, згідно з якою визнавався пріоритет суспільства над особою, а суспільних і державних інтересів - над інтересами індивіда. Зведені до абсолюту відповідальність перед суспільством і підпорядкованість йому людини, виправдовуючи тоталітарний режим, обґрунтовувалися тим, що індивід - істота суспільна, яка не може жити в суспільстві й бути вільною від нього. Людина, як найвища соціальна цінність, мае бути вільною саме в суспільстві, а не від суспільства. Права людини є безпосередньо чинним пра­вом і можуть застосовуватися «contra legem» - проти закону, якщо він суперечить фундаментальним правам людини: не відображає природно-правові начала, не відповідає загальновизнаним міжна-родно-правовим принципам і нормам про права людини і громадя-нина, прийнятий нелегітимним органом державної влади тощо¹.

У суспільному житті України ніколи не було пріоритету прав і свобод людини щодо інститутів держави. Одержавлення со-ціальних процесів, диктат влади, її патерналістське ставлення до народу перешкоджали формуванню громадянського суспільства

¹ Козюбра М. Правовий закон: проблеми критеріїв/ М. Козюбра // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - № 2-3. - С. 92.

Муніципапьне право України

й демократичных правових інститутів. У свою чергу, через те, що особистість пригноблена, витіснена на периферію соціальних зв'язків, суспільство не змогло вибудувати ефективних економіч-них, правових і політичних відносин, стати дійовим партнером державної влади'. Сьогодні в Україні поступово змінюються пріо-ритети і теза «не людина для держави, а держава для людини» стає ключовою формулою державної політики. За нинішніх умов будь-яка політика, програма або модель розвитку держави, суспільства втрачають свій сенс, якщо не мають людського виміру, не спря-мовані на потреби конкретно!' особи². Ідеологічним обґрунтуван-ням процесу становления громадянського суспільства в Україні, на думку провідних учених, стають: а) концепція індивідуалізму, згідно з якою людина розглядається як першооснова суспільного й політичного устрою, найвища соціальна цінність;б) принцип не-порушності приватноївласності;ш) ліберальне розуміння свободи, що не обмежується взаємовідносинами між людиною й державою, коли політична свобода розглядається тільки як засіб для реаліза-ції особистої волі; г) ідея місцевого самоврядування, що передба-чає диференціацію й відносну автономію різних форм публічної влади³.

Кожен індивід має свою неповторну особистість, яка потребує для свого розвитку свободи й розмаїття можливостей. Людська натура не зводиться до родової суті чи «сукупності суспільних відносин»; особа здатна збагачувати, змінювати й розвивати свою індивідуальність, лише користуючись повною свободою від будь-якого зовнішнього примусу, в тому числі політичного й суспіль-

¹ Мусіяка В. Головна мета суспільства і держави / В. Мусіяка // Вибори та
демократія. - 2005. -№ 3. - С. 30.

² Магновський I. Демократична, соціальна, правова держава і громадянське
суспільство: єдність та обумовленість / I. Магновський // Право України. - 2005.
-№7.-С. 25.

⁵ Петришин О. Громадянське суспільство - підгрунтя формування право-вої держави в Україні / О. Петришин // Вісн. Акад. прав, наук України. — 2003. - № 2-3. - С. 146; Барков В. Ю. Взаємовідносини держави і суспільства в Ук-раїні / В. Ю. Барков // Українська політична нація: ґенеза, стан, перспекти-ви: монографія / [за ред. В. С. Крисаченка; В. С. Крисаченко, М. Т. Степико, О. С. Власюк та ін.]. - К.: НІСД, 2003. - С. 381.

Глава 4. Правове регупювання статусу суб'єктів муніципально - правових відн син

ного¹. Права й свободи людини є необхідними в екзистенційному значенні як елемент ії соціального буття, без чого юна не може існувати як суб'єкт суспільних відносин, бути соцішьно та юри-дично дієздатною, реалізувати свою життєву програму². Саме вона перебуває в центрі суспільства, а тому основні характеристики, що ЇЇ стосуються, зокрема природний суверенітет, свобода й незалеж-ність, переносяться й на громадянське суспільство, визначаючи його глибинну сутність. Становлячи собою добровільну асоціацію (союз) вільних і незалежних індивідів, це суспільство, отже, і саме є суверенним, вільним і відкритим'.

Проблема муніципальних прав та свобод є відносно новою для нашої юридичної науки. Після своєї постановки ще в другій поло­вит 80-х років минулого століття в радянській науці М. С. Бон­дарем⁴ вона отримала подальший розвиток також і в українській науковій літературі.

Вітчизняний дослідник I. Л. Литвиненко права людини у сфері місцевого самоврядування визначає як такі, що забезпечують ре-альні можливості кожному члену територіальної громади брати участь у вирішенні всіх питань місцевого значения, в управлінні комунальною власністю, використовувати всі матеріальні і духовні надбання, що розподіляються за територіальним принципом, відчу-вати на собі всі позитивні наслідки діяльності самоврядних органів, спрямовані на реальне забезпечення прав і свобод, життєвих пот-

¹ Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і
некласичних інтерпретаціях [Текст]: монографія / А. Карась. - К., Львів: Вид.
центр ЛНУ ім. I. Франка, 2003. - С. 339.

² Загальна теорія держави і права [Текст]: [підручник] / за ред. М. В. Цвіка,
В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. -Харків: Право, 2002. - С. 136.

³ Мацюк А. Громадянське суспільство - соціальна основа держави, влади і
демократа / А. Мацюк // Украшське право. - 1995. - №1(2). - С. 25.

⁴ Бондарь Н. С. Личность в системе социалистического самоуправления:
конституционный аспект / Н. С. Бондарь // Правоведение. - 1987. - № 6. - С. 3-
12; Бондарь Н. С. Права человека и местное самоуправление в Российской Фе­
дерации: автореф. дис. на соискание учен, степени доктора юрид. наук: спец.
12.00.02 «Конституционное право; Государственное управление; Администра­
тивное право; Муниципальное право» / Н. С. Бондарь. - Саратов, 1997. - 48 с.

₌___^____________________ Муніципапьне право України ____________________

реб та інтересів людини '. При цьому насамперед слід зазначити. що ці права та свободи характеризуються наявністю як загальних ознак, властивих усім іншим суб'єктивним правам та свободам, так і деяких особливостей муніципально-галузевого порядку.

Важливою характеристикою муніципальних прав та свобод є той факт, що у своїй нормативній основі вони мають консти-туційний зміст і конституційний рівень свого юридичного за-кріплення. Це мае принципове значения з точки зору аналізу співвідношення конституційних прав та свобод з інститутом муніципальних прав та свобод. Перелік конституційних норм, які регламентують відносини щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина у сфері місцевого самоврядування, доволі значний, зокрема, це:

право громадян знайомитися в органах місцевого самовряду­вання з відомостями про себе, які не є державною або іншою захи-щеною законом таємницею (ст. 32);

право громадян брати участь у місцевих референдумах, віль-но обирати й бути обраними до органів місцевого самоврядування (ст. 38);

право громадян на рівний доступ до служби в органах місцево-го самоврядування (ст. 38);

право громадян проводи™ збори, мітинги, походи і демонстра­ции про які завчасно сповіщаються органи місцевого самовряду­вання (ст. 39);

право громадян на індивідуальні чи колективні звернення (пе-тиції) до органів місцевого самоврядування (ст. 40);

право громадян користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (ст. 13);

право громадян користуватися для задоволення своїх потреб об'єктами права комунальної власності (ст. 41);

право громадян на соціальний захист, яке гарантується <.. >створенням мережі комунальних<...> закладів для догляду за непрацездатними (ст. 46);

Литвиненко I. Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпе-ченню конституційних прав та свобод людини і громадянина: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / I. Л. Литвиненко. - К., 2003. -С. 10. 160

Глава 4. Правове регупювання статусу суб'єктів муніципально - правозих відн син

право громадян, які потребують социального захисту, на отри-мання від орган ів місцевого самоврядування житла безоплатно або за доступну дня них плату (ст. 47);

право громадян на безоплатне отримання медичної допомогив комунальних закладах охорони здоров'я (ст. 49);

право громадян на освіту, яке забезпечусться доступністю і бе-зоплатністю освіти в комунальних навчальних закладах (ст. 53);

право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55);

право громадян на відшкодування за рахунок місцевого бюдже­ту матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішен-нями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, 'іх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повнова-жень (ст. 56).

Наведений перелік муніципальних прав і свобод не є вичерп-ним, його можна суттєво розширити, якщо проаналізувати статути територіальних громад. Так, згідно зі ст. 14 Статуту територіаль-ної громади міста Харкова члени територіальної громади мають право: а) безпосередньо брати участь у здійсненні місцевого само­врядування в різних формах прямого волевиявлення; б) обирати і бути обраними в органи місцевого самоврядування; в) брати участь у місцевому референдумі; г) брати участь у здійсненні контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування у встановлених законом і цим Статутом формах; г) одержувати повну й достовірну інформацію про діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, знайомитися, у встановленому по­рядку, з документами та іншими матеріалами органів місцевого ^шоврядування; д) одержувати копії правових актів органів і по­садових осіб місцевого самоврядування; е) направляти індивіду-альні та колективні звернення (скарги, заяви, пропозиції) в органи та посадовим особам мюцевого самоврядування й одержувати на них відповіді у встановлені законом терміни; є) на персональний прийом посадовими особами органів місцевого самоврядування; ж) вносите пропозиції про перегляд чинних правових актів ор-ганів і посадових осіб місцевого самоврядування, що суперечать Конституції України і законам України; з) доступу до служби в органах місцевого самоврядування; и) брати участь у створенні

Муніципальне право України

органів самоорган ізації населения; і) бути присутніми на відкри-тих засіданнях колегіальних органів місцевого самоврядування в м. Харкові; ї) бути членами комісій, робочих груп, які утворюють-ся при органах та посадових особах місцевого самоврядування¹.

Варто звернути увагу, що правовий статус людини в системі місцевого самоврядування характеризується органічною єдністю індивідуальних муніципальних прав та свобод, які належать кож­ному жителю окремо і можуть бути реалізовані окремим жителем - членом територіальної громади - незалежно від інших її членів (право на доступ до служби в органах місцевого самоврядування, індивідуальні звернення), та колективних муніципальних прав та свобод, реалізація яких можлива лише за допомогою колективних дій ycix чи більшості жителів - членів територіальної громади (на місцевому референдумі, місцевих виборах, зборах, громадських слуханнях, внесениям місцевих ініціатив, колективних звернень). Окрім наведеної класифікації, у спеціальній літературі виділяють «моральні» та «позитивні», загальні та особливі, основні та додат-кові, першочергові (суттєві)тадругорядні (менш суттєві), класичні та соціальні, агентно-професійні, духовно-культурні та природно-антропологічні, індивідуальні та колективні, «старого» й «нового» покоління, матеріальні й процесуальні, суб'єктивні та програмні, вартісні та невартісні права й свободи людини і громадянина. їх аналіз має важливе значения для розвитку місцевого самовряду­вання в Україні, адже в більшості прав людини і громадянина є і муніципально-правовий вимір їх реалізації.

Муніципальні права та свободи мають рельефно виражені ха­рактеристики щодо уособленого системного утворення, для якого властива внутрішньоструктурна диференціація як певної сукупності правових можливостей у сфері муніципальної демократії, що по-ширюють свою дію на всі основні сфери людської життєдіяльності (політичну, економічну, соціальну, культурну та ін.) у територіаль-ному аспекті (місцевому та регіональному) її прояву, що дозволяє виділити відповідні види (політичні, економічні, соціальні, культур-Hi та інші) та відносно самостійні групи (індивідуальні та колектив-ні) муніципальних прав та свобод. У той же час для муніципальних

¹ Правова основа місцевого самоврядування: збірник нормативних актів / [упоряд. Любченко П. М]. -Харків: ФІНН, 20П. -712 с.

Гпава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніцилально - правових вш син

прав та свобод характерні ознаки внутрішньої єдюсті, збалансо-ваності та взаємозумовленості як цілісного нормаивно-правового ^творения, що власне і становить єдиний за своїм функціональним призначенням та юридичними характеристиками самоуправлінсь-кий (муніципальний) статус людини і громадянина'

Права людини в місцевому самоврядуванні є різновидом за-гальних конституційних прав громадян (про які йшлося вище), однак реалізація цього виду прав має свої особливості. Для того щоб конкретизувати цю особливість, необхідно використовува-ти категорію муніципальна правосуб'єктність особи, яка вклю-,чає муніципальну правоздатність, дієздатність і дел іктоздатність громадян у сфері місцевого самоврядування. Аналізуючи муніци-пальні права, необхідно відзначити таке: а) практично всі життєві інтереси та устремління людина реалізує саме на локальному рівні функціонування соціуму як член територіальної громади; б) саме на локальному рівні людина індивідуально чи разом з іншими в межах територіальної громади продукує так звані локальні інтере-си, що стосуються широкого спектра індивідуальннх та групових, колективних прав і свобод.

Основною доктринальною ідеєю, яка закріплена на конститу-Нййюму рівні, є те, що права і свободи людини та їх гаранты внз-начають зміст і спрямованість діяльності органів публічної влади. К8№е, реалізація муніципальних прав та свобод людини і грома-дянина значною мірою залежить від повсякденної роботи органів ГОіЯієвого самоврядування, їх посадових осіб, від забезпечення на-^Я:них соціально-культурних, політичних, матеріальних, фінан-сових та інших умов розвитку територіальних громад.

= §3. Механізм реалізації муніципальних прав і обов'язків особи

У іеорії держави і права вивчається механізм правового регу-^щіаііня, який трактують зазвичай як сукупність усіх правових за-

¹ Ьатанов О. В. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та практики I li-Kiri|: |монографія]/0. В. Батанов; [відп. ред- М. О. Баймуратов]. - К.: Юрид. ЩШі. 2010.-С. 559.

муніципальне право України

собів, за допомогою яких здійснюється вплив на суспільні відно-сини. До його складу відносять правосвідомість, принципи права, юридичні норми, інтерпретаційні та індивідуальні правові акти, правові відносини, заходи юридичного примусу і юридичної від-повідальності, а також деякі інші правові явища, які залучаються для реалізації цілей правового регулювання і можуть бути охарак­теризован! під цим кутом зору як засоби його здійснення'. Однією із стадій механізму правового регулювання є реалізація норм права, коли суб'єкти правових відносин здійснюють свої юридичні пра­ва і виконують покладені на них юридичні обов'язки. Реалізація норм права і реалізація прав і обов'язків мають начебто однакову спрямованість, однак у першому випадку мова йде про здійснення закріплених у нормативних актах можливостей набути ті чи інші соціальні блага, а в другому - про результат, фактичне користу-вання ними. Для переходу з одного стану до другого необхідний механізм, спроможний це забезпечити.

Отже, як окрема підсистема виокремлюється механізм реаліза-ції прав та свобод особи, який, на відміну від механізму право­вого регулювання, зводиться до переведения соціальних благ, що закріплені нормами права, в стан їх можливого й дійсного вико-ристання конкретною особою (особами) з метою задоволення своїх потреб та інтересів. їх відмінність полягає в різному функциональ­ному призначенні, механізм правового регулювання призначений для нормативного регулювання і втілення різних форм реалізації правових норм, передусім правозастосування, а механізм реаліза-ції прав і свобод - це єдність правових засобів, за допомогою яких вони матеріалізуються.

Механізм реалізації прав і обов'язків особи - це складний і ба-гатосторонній як в організаційному, так і в юридичному розумінні організм, який відбиває нормативну упорядкованість, структуру (суб'єкти, об'єкти, зміст правовідносин), різноманітні соціальні й юридичні фактори, форми, способи, умови й гарантії здійснення правових норм відповідно до демократичних процедур, принци-пів верховенства права і законності. Механізм реалізації прав і

¹ Загальна теорія держави і права [Текст]: [підруч. для студ. юрид. вищих навч. закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. - Харків: Право, 2009. - С. 220.

Глава 4. Правове регулювання статусу субєктів муніципально- правоеих вй< син

обов'язків необхідно розглядати не лише в статицДяк сукупнісгь складників), а й удинаміці, адже механізм, як правиіо, асоціюєть-ся з рухом, проідесом, сукупністю станів, з яких складається пев-не явище (соціальне, фізичне, хімічне). На конституційному рівні зазвичай механізм реалізації прав і свобод визначаеться по-різно-му: «гарантується», «охороняється», «забороняєтьса», «не доп)с-кається», «забезпечується» тощо. Цітерміни в ідображають діяль-ність органів публічної влади, спрямовану на забезиечення прав і свобод людини, що є складником механізму їх реалізації.

Окремі права та свободи не потребують спеціального механізиу для здійснення, їх реалізація відбувається без особливої активності носія права, а тому для цього досить звичайної позитивної діяль-ності органів публічної влади та інших інститутів громадянського суспільства, а необхідність у правозахисному механізмі виникає лише тоді, коли права і свободи особи порушуються. Однак біль-шість прав і свобод не може бути реалізована без функціонування спеціального механізму, до елементів якого відносять: а) норми, що закріплюють права, свободи та обов'язки особи та визнача-ють процедуру їх реалізації; б) юридичні факти; в) індивідуально-нравові акти (документа); г) правовідносини; ґ) права, свободи та обов'язки особи, Ух зміст, структуру, обсяг і гарантії здійснення; д) форми і методи здійснення прав та обов'язків, практичне вті-лення можливості й необхідності в дійсність.

*»Таким чином, механізм реалізації прав, свобод та обов'язків особи визначаеться як відносно відокремлена сукупність елемен-тів, за допомогою яких в умовах додержання законності, з позицій гуманізму і соціальної справедливості кожною людиною і грома-дянином України здійснюються його конституційні можливості, чнешкоджуються ті негативні умови, що можуть завдати шкоди практичному втіленню можливого в повсякденне життя'. Основою механізму реалізації прав та обов'язків особи є динамічний процес переведения нормативної моделі у фактичну поведінку. Іншими словами, це сукупність факторів, необхідних умов переведения соціальних благ, що закріплені нормою права, в практичну жит-ієдіяльність конкретної людини. Органи публічної влади та інші

¹ Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні [Текст]: навч. посіб. / Л. М. Колодій, А. Ю. Олійник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 219.

Муніципальне право України

інститути громадянського суспільства зобов'язані забезпечити здійснення прав та обов'язків особи шляхом створення умов для їх реалізації. Отже, слід розрізняти механізм правового регулюван-ня, механізм реалізації прав і обов'язків особи, а також механізм забезпечення реалізації, які співвідносяться між собою як ціле й частина (родові та видові поняття).

===== §4. Правове регулювання колективних та індивідуальних форм участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значения

В ст. 21 Загальної декларації прав людини встановлено право кожної людини брати участь в управлінні своею країною безпо-середньо або через вільно обраних представників. Це право за-кріплено в Конституції України (ст.ст. 5, 38, 39, 40, 69), а також деталізовано на законодавчому та підзаконному рівнях. Колек-тивні та індивідуальні права надають можливість громадянам бути активними членами суспільства, впливати на органи пуб-лічної влади, брати активну участь у політичному його житті, висловлювати свою позицію з актуальних питань регіонального й місцевого значения, контролювати різні напрями діяльності муніципальної влади. До індивідуальних прав належать ті, що людина може реалізувати одноособово. Колективними є такі права, які можуть бути реалізовані лише групою осіб. Індивіду-альне право нерідко може здійснюватися колективно, але від-мінність його від колективного права полягає в тому, що воно повною мірою може здійснюватися та захищатись індивідуаль-но, тоді як права колективні за своею сутністю індивідуально реалізувати неможливо.

Основними цолективними формами участі членів територіаль-них громад у вирішенні питань місцевого значения є форми їх безпосереднього (прямого) волевиявлення, до яких належать: місцевий референдум, місцеві вибори, загальні збори громадян за місцем їх проживания, громадські слухання, місцеві ініціативи, колективні звернення тощо. Цей перелік не є вичерпним.

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правовых від син

Правове регулювання місцевого референдуму і иісцевих виб-орів здійснюється на конституційному рівні. Відповідно до поло-жень Конституції У країни громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів держав­но!' влади та органів місцевого самоврядування (ст 38). Народяе волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократы (ст. 69). Право голосу на вибо-рах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведения вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадя­ни, яких визнано судом недієздатними (ст. 70). Вибори до органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваютьси на основі за-гального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного го­лосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення (ст. 71).

Призначення чергових та позачергових виборів до органів міс-цевого самоврядування належить до повноважень Верховно!' Ради України(п. 30 ч. 1 ст. 85). Відповідно до ст. 141 Конституції У край­ни до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, айону, області на основі загального, рівного, прямого виборчо­го права шляхом таємного голосування. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на їїзасіданнях. Чергові вибори сільських, селищних, міських. район-них, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбувають-ся в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах. Згідно зі ст. 143 Конституції України територіальні громади села, сели­ща. міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування забезпечують проведения місцевих референдумів та реалізацію їх результатів.

Ще одній колективній формі участі членів територіальних гро­мад у вирішенні питань місцевого значения приділяє увагу Основ-ний Закон. Згідно зі ст. 40 Конституції України всі мають право направляти колективні письмові звернення або особисто зверта-іііся до органів місцевого самоврядування та посадових і службо-

муніципальне право України

вих осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Подальша регламентація колективних форм участі членів те-риторіальних громад у вирішенні питань місцевого значения здій-снюється на законодавчому рівні. Стосовно цього в Конституції України встановлено, що організація і порядок проведения виб-орів і референдумів визначаються виключно законами України (п. 20 ч. 1 ст. 92).

Порядок підготавки і проведения місцевих референдумів ре-гулюється Законом України «Про всеукраїнський та місцеві рефе-рендуми»¹.

Основні засади, організацію і порядок проведения виборів де­путате Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів визначає Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»².

Підходи до регулювання інших колективних форм участі членів територіальних громад у вирішенні питань місцевого значения встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Ук-раїні»³. Так, порядок проведения загальних зборів громадян за міс-цем проживания визначається законом та статутом територіальної громади (ч. 3 ст. 8). При цьому слід відзначити, що закону, який би регулював порядок проведения загальних зборів громадян за міс-цем проживания, немає, тому ці питания, зазвичай, регулюються статутом територіальної громади. Порядок організації громадсь-ких слухань визначається статутом територіальної громади (ч. 4 ст. 13), а порядок внесения місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самовряду­вання або статутом територіальної громади з урахуванням вимог

¹ Про всеукраїнськийтамісцевіреферендуми: Закон Українивід 03.07.1991 р.,
№ 1286-ХП // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. -№ 33. -Ст. 443.

² Про вибори депутатів Верховно! Ради Автономно'! Республіки Крим, міс-
цевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10.07.2010 p.,
№ 2487-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2010. - № 35 -36. - Ст. 491.

¹ Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 p., № 280/97-BP // Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

Дата добавления: 2014-12-24