Кримінальна відповідальність медичних працівників за вчинення професійних злочинів. Види професійних злочинів

Під професійним медичним злочином слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов'язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.

Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох особливостей.

Перша полягає у сприйнятті медика як загального суб'єкта вчинення злочину.

Друга зводиться до сприйняття медичного працівника як спеціального суб'єкта вчинення злочину, пов'язаного з фактом здобуття медичної освіти.Керуючись такими особливостями, а також можливістю медика виконувати певні службові обов'язки, всі злочини, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, поділяються на три групи:

1. Професійні медичні злочини.
2. Службові медичні злочини.
3. Злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

До першої групи належать злочини, які пов'язані з професійною діяльністю медичних працівників:

1. неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131);

2. розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);

3. незаконне проведення аборту (ст. 134);

4. неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);

5. незаконна лікувальна діяльність (ст. 138);

6. ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);

7. неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);

8. порушення прав пацієнта (ст. 141);

9. незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142);

10. порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143);

11. насильницьке донорство (ст. 144);

12. незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145);

13. підміна дитини (ст. 148);

14. незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151);

15. незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319);

16. порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320);

17. порушення правил боротьби з епідеміями (ст. 325) тощо.

^ Другу групу злочинів, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, складають суспільно небезпечні діяння, які пов'язані з виконанням медиком службових обов'язків:

1. розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132);

2. неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);

3. порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184);

4. зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);

5. перевищення влади або службових повноважень (ст. 365);

6. службове підроблення (ст. 366);

7. службова недбалість (ст. 367);

8. одержання хабара (ст. 368) та інші.

^ Третю групу з представленої класифікації складають злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах. До них можуть відноситись ті злочини, за які медичний працівник притягується до кримінальної відповідальності як загальний суб'єкт цього злочину, тобто без урахування відношення до професійної медичної діяльності.

^ Ненадання допомоги хворому - найбільш значне серед навмисних злочинів, вчинених медичним працівником. Кримінальна відповідальність настає за наявності наслідків у вигляді смерті, заподіянні тяжкої або середньої тяжкості шкоди здоров'ю людини.

Обставини, які виключають злочинність діяння:

1. хвороба самого медичного працівника;

2. непереборна сила;

3. відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;

4. стан крайньої необхідності;

5. відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги.

Перелік цих обставин не може бути вичерпним. Судово-слідчі органи визначають такі обставини у кожному конкретному випадку ненадання допомоги хворому. Не є обставинами, які виключають злочинність діяння, виклик у нічний і неробочий час, перебування у відпустці, відсутність згоди хворого або його законного представника на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною і таке ін.

Невиконання чи неналежне виконання професійних обов'язків може бути як одноразовим, так і систематичним.

За ст. 140 можуть кваліфікуватись, зокрема, такі діяння:

1. несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання;

2. залишення хворого без належного медичного догляду;

3. переливання крові іншої групи;

4. залишення сторонніх предметів в організмі хворого під час хірургічної операції;

5. застосування неправильного лікування;

6. недостатній контроль за медичною технікою;

7. невиконання медсестрою вказівки лікаря щодо застосування до хворого ліків чи процедур тощо.

Обставини, які виключають злочинність діяння.
1. крайня необхідність (ст. 39 ККУ);

2. діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42 ККУ).

^ Щодо крайньої необхідності кримінальний закон визначає, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

^ Діяння, пов'язане з ризиком -ще одна підстава, що виключає злочинність у діях медичного працівника.

Дата добавления: 2014-12-25