Участь України у вирішенні глобальних проблем

Структурно ООН складається з п'яти основних органів (раніше шести - Зала Ради ООН призупинила свою діяльність у 1994 році): Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН, Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН. В функції ЕКОСОР входить збір інформації, консультування членів ООН, вироблення рекомендацій та координування роботи спеціалізованих комітетів ООН.

Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку, розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв'язок з урядом і цивільним суспільством і сприяють більше глибокому розумінню проблем розвитку.

Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Проте соціально-політична нестабільність в деяких регіонах робить інвестування там ризикованим. Щоб убезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Світовий банк формує в 1988 р. організацію, яка б гарантувала відшкодування можливих втрат від некомерційних ризиків, – Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвестування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів.

Світовий банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку входять лише дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять, крім двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). Цілі організацій Світового банку: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування.

Міжнаро́дний валю́тний фонд (МВФ) — спеціальне агентство ООН, що засноване з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Основні функції МВФ: сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці, розширення світової торгівлі, кредитування, стабілізація грошових обмінних курсів. Україна приєдналася до МВФ 3 вересня 1992 р.

Світова організація торгівлі (СОТ, англ. World Trade Organization (WTO)) – єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами світу, на долю яких припадає понад 95% світової торгівлі. СОТ стала наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ҐАТТ), діючої з 1947 р. Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди". Отже, із правової точки зору система СОТ – це своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Головна функція СОТ – забезпечувати, щоб торговельні обміни відбувалися легко, передбачувано і вільно, що досягається шляхом впровадження:

контролю за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду, який поєднує за сукупністю більш 50 багатосторонніх торговельних угод і інших правових документів, основними з який є Угода про створення СОТ і додані до неї багатосторонні торговельні угоди;

проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

врегулювання торговельних суперечок;

огляду національної торговельної політики країн-членів;

технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

співробітництва з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Таблиця 11.1

Принципи та переваги членства в СОТ

Інформація про СОТ	Зміст
Основні принципи і правила діяльності СОТ	торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження; регулювання торгівлі переважно тарифними методами; відмова від використання кількісних і інших обмежень; транспарентність торговельної політики; врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.
Загальні переваги та наслідки від членства країн у СОТ	створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики; доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національних інтересів і в такий спосіб усунення дискримінації; можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у БТП при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

11.3.Вплив глобалізації на соціально-економічний розвиток України

Оскільки глобалізація як здебільшого об’єктивний історичний процес розгортання продуктивних сил суспільства, має й суб’єктивний момент управління та підпорядкування головним суб’єктам цього процесу, значною мірою глобалізація залежить від їх суб’єктивних інтересів. Це в свою чергу призводить до того, що інтенсивність розвитку кожної країни залежить від її місця в процесі глобалізації. Україна, нажаль не належить до країн, що можуть керувати процесом глобалізації, отже скоріше вона виступає більшою мірою її об’єктом. Програють від глобалізації країни з односторонньою, недостатньо розвинутою економікою, слабкою інфраструктурою, дрібні підприємці, некваліфіковані працівники, немобільні верстви населення. На початку ринкової трансформації Україна була на достатньо високому рівні індустріального розвитку та навіть мала окремі постіндустріальні засади, однак як на національну державу глобалізація здійснила на Україну переважно негативний вплив, що виявився у деіндустріалізації, падінні рівня та якості життя населення, посиленні соціальної диференціації. Небезпека глобалізації цілком слушно пов’язується з негативним впливом на національну культуру, духовність. Вона може призвести до втрати культурної різноманітності, до засилля масової культури. А ці процеси чинять безпосередній вплив на економіку.

Спираючись на важливість визначення Україною належного місця в міжнародній економіці, можна відзначити актуальність питань інтеграції України за такими стратегічними напрямками як: перебудова на ринковій основі виробничих зв’язків з країнами СНД; входження до європейського економічного простору через посилення співробітництва з країнами Центральної і Східної Європи, країнами ЄС; розвиток економічних зв’язків з країнами, що розвиваються. Особливої уваги заслуговує участь України в міжнародних організаціях для забезпечення рівноправного співробітництва у світовій економіці.

За рейтингами міжнародних економічних організацій Україна за рівнем конкурентоздатності посідає одне з останніх місць. Курс уряду на лібералізацію зовнішніх відносин не виправдав покладених на нього надій і не реалізував конкурентні переваги України. Доцільність лібералізації зовнішньоекономічних відносин мала б бути досліджена на перших етапах відкриття кордонів, оскільки далеко не однакові умови та розбіжності обумовлювали суттєву різницю між економічними системами України від високорозвинених країн. Показники розвитку української економіки у порівняні із найбільшими торговельними партнерами свідчать про недоречність беззастережного відкриття кордонів. Через не конкурентоспроможність занепадають цілі галузі, які можуть переробляти сировину, а деякі функціонуючі галузі не повністю використовують свої виробничі потужності.

На сьогодні Україна значно відстає від провідних держав світу в галузі інформатизації та розвитку інформаційних технологій та досить непослідовно запроваджує економічну лібералізацію, а також не приділяє належної уваги координації своєї зовнішньоекономічної політики з іншими пострадянськими й постсоціалістичними країнами, що розвиваються, - це робить політику мало гнучкою та в цілому послаблює зовнішні позиції.

В умовах глобалізації спостерігається зниження ролі національної держави, втрата нею державної ідентичності, цілісності. Причому сили, які завуальовано руйнують державу, мають транснаціональну природу.

На сьогоднішній день на наш погляд Україна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою. В Україні не має чітко спрямованого напряму державного розвитку, що сповільнює процес економічної інтеграції, та не дозволяє ефективно боротись з негативними наслідками глобалізації. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

Україна велика і за територією, і за ресурсами держава світу. Україна займає 2 % світової території. У нашій державі видобувається близько 5 % світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів. Зрозуміло, що Україну стосується значна кількість глобальних проблем.

Перш за все, в Україні на сьогодні не краща демографічна ситуація. Це виявляється в тому, що коли у світі, особливо в слаборозвинених країнах, населення різко збільшується, у нашій державі цей процес відбувається в протилежному напрямі. Україна має потужний земельний фонд. На територію нашої держави припадає значна частина світової площі найкращих земель, а саме чорнозему. Але роки безжальної експлуатації цього безцінного дару призвели до того, що кількість земель, уражених ерозією за останні десятиліття зросла з 13 до 18 млн. га, а 2 млн. га мають такий рівень хімізації, що відновлювати їх економічно не рентабельно. Постійно зменшується вміст гумусу в землі, що знижує її продуктивність.

Окрім сільськогосподарських земель, від забруднення потерпає вся територія держави. На сьогодні умовно чисті території становлять усього 8,3 % від загальної площі держави. Частка помірно забруднених становить 24 %. Разом це становить усього 32,3 % території, а інші - це забруднені, дуже забруднені, надзвичайно забруднені території і зони екологічного лиха.

Основні забруднювачі повітря серед стаціонарних джерел - це енергетика (32 %) і металургія (35 %). Застаріле обладнання промислових підприємств і небажання нових власників зменшувати свої прибутки через витрати на охорону довкілля все більше поглиблюють екологічну кризу в нашій державі. Україна, як відомо, на момент отримання незалежності мала ядерну зброю. За потужністю це була на початку 90-х рр. XX ст. третя ядерна держава у світі. Але урядом країни було прийнято рішення про добровільну відмову від ядерної зброї. Цей крок і сьогодні викликає різну реакцію. Дехто вважає, що то був поспішний акт, який зменшує небезпеку територіальної цілісності нашої держави. Цей аргумент дійсно є доволі вагомим, оскільки сьогодні у світі стратегічне озброєння виконує і суто політичні функції, а саме забезпечує недоторканність території держав-власників ядерного арсеналу. Україна зробила крок, продемонструвавши світу і, перш за все, ядерним державам шлях до роззброєння й зменшення загрози ядерної війни. У цьому незаперечний і вагомий внесок нашої держави в пом'якшення загрози термоядерного конфлікту. Але водночас, відмовившись від ядерної зброї та скоротивши усі види стратегічного озброєння, країна залишилась без достатнього рівня національної безпеки.

З метою вирішення глобальних проблем Україна постійно приймає участь в багатьох міжнародних програмах з навколишнього середовища. Україна приєдналася до Віденської конвенції про охорону озонового шару (1985), і до Монреальського протоколу до неї - про речовини, які руйнують озоновий шар (1987), який підписано Україною в 1998 р.

Поряд з виконанням зобов’язань України по багатостороннім договорам у галузі охорони навколишнього середовища, Україниа здійснює міжнародне співробітництво за такими напрямками:

- співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН з охорони навколишнього середовища;

- співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН з охорони навколишнього середовища: ЮНЕП; ПРООН; МАГАТЕ; ФАО; Комісія сталого розвитку; Глобальний екологічний фонд та ін.;

- співпраця на двосторонній основі в галузі охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та ядерної і радіаційної безпеки;

- участь у регіональних природоохоронних заходах: Чорноморська і Дунайська екологічні програми; Конвенція про захист Чорного моря від забруднень (1992);

- участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Дата добавления: 2014-12-25