Захисником не може бути адвокат, не внесений до Єдиного реєстру адвокатів і адвокатських об'єднань або виключений із нього

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Плюси. Забезпечує компенсацію збитку, завданого потерпілому, і до-

зволяє обвинуваченому впливати на свою подальшу долю.

Ризики. Враховуючи усталену практику, швидше за все обвинувачено- му доведеться платити «подвійний тариф», — навряд чи правоохоронці допустять, щоб гроші йшли повз них.

Плюси. Держава, розчистивши від конкурентів поле для професійних адвокатів — «членів клубу», отримує реальну можливість забезпечувати надання безплатного захисту у передбачених законом випадках, впливати на якість надання послуг, чистоту адвокатських лав. Адже наразі нерідко трапляється, що і-те й інше в нас, прямо скажемо, «нижче найнижчої ме- жі». Свій привілей захисник отримує в комплекті з обов'язками й відпові- дальністю, на відміну від того, що відбувається тепер.

Мінуси. Відчутне подорожчання і так недешевих адвокатських послуг. Очевидно, внаслідок цього чимало тих, хто потребує правової допомоги, не зможуть її отримати. Це також означає, що значна кількість осіб, які притя- гуються до кримінальної відповідальності, не матимуть змоги частіше ба- читися з рідними, які позиціюють себе як захисники, хоча й не є такими насправді. Чимало таких захисників згодом настільки набили руку в пи- таннях юриспруденції, що надавали реальну юридичну допомогу близькій людині.

Якби держава керувалася виключно шляхетними цілями, ґрунтовно

«проріджуючи» лави захисників у кримінальному процесі, «мінусів» у цьо-

го положення більше, мабуть, не було б. Однак зважаючи на сучасні реалії,

адвокат потрапляє в жорстку залежність від тих, хто вноситиме або викре- слюватиме його ім'я з жаданого реєстру. І цей чинник, безперечно, стане безвідмовним важелем, який дозволятиме вплинути на будь-якого захисни- ка у будь-якій справі, де є державний інтерес або інтерес впливових персон з їхніми партнерами, друзями, друзями друзів та іншою камарильєю. Маю- чи такий важіль, нічого й розмінюватися на дрібниці з якимись санкціями за зволікання з ознайомленням справи стороною захисту. А єдиного, що могло протистояти цим ризикам, — потужної, авторитетної професійної спільноти, здатної, незважаючи на внутрішньовидову конкуренцію, об'єднатися для лобіювання та захисту своїх професійних інтересів, як і самоочищення власних лав, — поки що не спостерігається. Це вам не леге- ндарні адвокати міста Парижа...

І не варто все-таки ігнорувати той факт, що існує рішення Конститу- ційного суду України від 16.11.2000 року № 13-рп/2000 у якому зазначено: захисниками можуть виступати будь-які особи, котрі мають достатній рі- вень знань у сфері права, а також родичі обвинуваченого за його бажанням.

Насправді новий КПК досить неоднозначний. Але головне, що будь- який, навіть ідеально продуманий кодекс, як та ж сокира чи атомна енергія може, як відомо, застосовуватися з діаметрально протилежними цілями. Тут усе залежить від кадрів, які його втілюватимуть в життя. Візьмемо на себе зухвалість стверджувати: якби в наших судах, правоохоронній системі були люди переважно професійні й совісні, вони б нормально працювали і зі старим кодексом, і з усім нашим, скажемо м'яко, не кодифікованим за- конодавством. Тим часом наявний сьогодні кадровий склад, отруєний бага- толітньою традицією свавільної «правозастосовної практики», не працюва- тиме інакше, хоч який чудовий кодекс їм запропонуй. Отож новий КПК містить одночасно цілу низку безперечно прогресивних положень та ста- тей, що надають величезний простір для творчості правоохоронців, суддів, які на будь-який закон дивляться крізь пальці і читаю його «між рядками» у пошуках найзручнішого «обхідного» шляху.

Всупереч обіцянці, даній державою Україна Раді Європи стосовно фун- кцій прокуратури, з прийняттям нового КПК вона лише наростила свою і так чималу могутність. 16 років тому в Перехідних положеннях Конститу- ції України зазначалося: прокуратура виконуватиме функцію попереднього слідства до формування системи досудового слідства (передбачалося, що це станеться впродовж кількох років). Однак «перехід» виявився значно тривалішим, а в результаті ще й вийшли зовсім не туди: нинішній КПК функцію досудового розслідування прокуратури продовжив ще на п'ять років, так і не створивши належної системи досудового розслідування.

У підсумку КПК — об'ємний документ, який дає матеріал для невесе- лих роздумів та багату поживу для небезпідставних недобрих передчуттів щодо того, як на практиці застосовуватимуться деякі новації, лише частину яких згадано вище. Причина того — не фобії, а реальний досвід виживання и нашій державі, традиційно ворожій до своїх громадян.

Б. Микола МЕЛЬНИК,

науковий консультант Центру Разумкова, доктор юридичних наук, професор.

Дата добавления: 2014-12-25