Найпоширеніші шкідники кукурудзи та заходи захисту від них

Кукурудза

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні хвороби зернових колосових культур, збудники яких уражують кореневу систему рослин.

2. Назвіть основні хвороби зернових колосових культур, збудники яких уражують колос рослин.

3. Назвіть основні хвороби зернових колосових культур, збудники яких уражують листки і стебла рослин.

4. Назвіть основні хвороби зернових колосових культур, збудники яких зберігаються в насінні.

5. Назвіть основних шкідників зернових колосових культур.

6. Які інсектициди використовують для захисту зернових колосових культур від шкідників?

7. Які фунгіциди використовують для захисту зернових колосових культур від хвороб?

8. Які препарати використовують для протруювання насіння зернових колосових культур від хвороб?

9. Які гербіциди використовують для захисту посівів зернових колосових культур від дводольних бур’янів?

10. Які гербіциди використовують для захисту посівів зернових колосових культур від однодольних бур’янів?

Ковалики. Найбільшої шкоди кукурудзі та іншим польовим культурам завдають личинки таких видів: ковалик посівний (Agriotes sputator), ковалик смугастий (A.lineatus), ковалик темний (A.obscurus), ковалик західний (A.ustulatus), ковалик широкий (Selatosomus latus), ковалик блискучий (S.aeneus).

Жуки мають видовжене тіло (7-14 мм), зверху від світло- до темно-коричневого і чорного кольору і здатні підстрибувати, видаючи при цьому звук. Личинки (дротяники) мають вузьке червоподібне тонке, циліндричне жорстке тіло, від жовтого до червоно-бурого кольору з трьома парами однаково розвинутих ніг.

Цикл розвитку коваликів 3-5 років. Личинки виїдають зародок та ендосперм посіяного насіння, пізніше пошкоджують сходи рослин. Зимують личинки різного віку у ґрунті на глибині від 25-30 до 70-90 см. ЕПШ – 3- 5 екз./м².

Важливе значення для зниження чисельності дротяників мають дотримання сівозміни, міжрядний обробіток. Кращими попередниками є озима пшениця і цукрові буряки. Ефективним заходом є обробка насіння інсектицидами.

Чорниші. Найпоширенішими є види: мідляк кукурудзяний (Pedinus femoralis), мідляк широкогрудий (Blaps lethifers), мідляк чорний (Oodescelis polita).

Жуки достатньо великі – від 7-10 мм завдовжки (кукурудзяний) до 17-27 мм (широкогрудий), з овальним чорним тілом. Забарвлення личинок (несправжні дротяники) від жовтого до темно-жовтого і сіро-жовтого кольору, тіло сплюснутоциліндричної форми. Личинка відрізняється від справжніх дротяників опуклою головою та розвиненішою парою передніх ніг.

Цикл розвитку кукурудзяного і чорного мідяка – 1 рік, широкогрудого – 2-3 роки. Шкодять личинки, виїдаючи порожнини в висіяному і набубнявілому насінні, пошкоджуючи підземну частину стебел, паростки та коріння. Зимують жуки в ґрунті в лялечкових колисочках, а також личинки на глибині 15-30 см. ЕПШ – 3-5 екз./м².

Для обмеження розмноження і шкідливості достатньо дотримуватися сівозміни і вологозберігаючої системи обробітку ґрунту. У роки масового розмноження необхідно обробити насіння кукурудзи перед сівбою одним із дозволених для протруювання інсектицидів.

Кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilalis). Поширений у лісостеповій і на півночі степової зони. Найшкідливіший у Західному Лісостепу. Пошкоджує близько 50 видів культурних і понад 100 видів диких рослин.

Метелик у розмаху крил 26-32 мм з добре вираженим статевим поліморфізмом. У самки передні крила біло-жовті, з двома поперечними хвилястими лініями, задні крила – світліші. Передні крила самців світло-коричневі або бурувато-сірі з блідо-жовтими смужками, задні – з світлою перев’яззю посередині. Гусениця – жовто-сіра з рожевим відтінком і темною смужкою вздовж спинки, завдовжки 20-25 мм.

Зимують гусениці в стеблах пошкоджених рослин. Навесні заляльковуються. Літ метеликів збігається з фазою викидання волотей. Самки відкладають яйця на нижній бік листків купками. Гусениці, що відродилися, через пазуху листків потрапляють усередину стебла, де живляться. На час збирання врожаю перебувають у нижній частині стебел. ЕПШ – 10% заселених рослин.

Розмноження шкідника обмежують знищення бур’янів, збирання кукурудзи на низькому зрізі, очищення поля від рослинних решток, глибока зяблева оранка. На початку і в період масового відкладання яєць шкідника застосовують випуск трихограми. При ЕПШ гусениць посіви обробляють одним із дозволених інсектицидів.

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera). Надзвичайно загрозливий карантинний шкідник американського континенту. Вперше в Європі виявлений у 1992 році на території Югославії. З того часу він поширився на територіях Угорщини, Хорватії, Румунії, Боснії та Герцеговини, Болгарії, Італії, Сербії, Словаччини, Словенії, Швейцарії, Австрії, Чехії, Франції, Бельгії, Голландії, Великобританії. В Україні шкідника вперше було виявлено в 2001 році у Закарпатській області. Спостерігається тенденція до збільшення чисельності шкідника в зоні поширення в Україні – в Закарпатській та виявлення у Львівській й Івано-Франківській областях. На сьогодні інвазія шкідника загрожує всім кукурудзосійним областям Лісостепу та Степу.

Жуки 4,2-6,8 мм завдовжки, голова чорна, вусики трохи довші за тіло, передньоспинка жовтувата, надкрила блідо-жовто-червоні з чорними смугами, стегна, гомілки та лапки чорні або світлі із затіненим чорним краєм. Личинка блідо-жовта, червоподібна, 12,5-15,5 мм завдовжки. Шкідник розвивається в одному поколінні за рік. Зимує в стадії яйця в поверхневому шарі ґрунту. Імаго виходить наприкінці липня – на початку серпня. Період виходу жуків триває близько 6 тижнів.

Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани кукурудзи. Імаго належить до олігофагів і може живитися не лише на кукурудзі, а й на злакових, бобових та гарбузових культурах. Личинка – монофаг, живиться лише корінням кукурудзи, що призводить до його поганого розвитку та ураження кореневими гнилями. Пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, нерідко молоді рослини зовсім гинуть. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів і дощів легко полягають.

Дата добавления: 2014-12-25