Найпоширеніші шкідники цукрових буряків і заходи захисту від них

Цукрові буряки

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні хвороби зернобобових культур.

2. Назвіть основні хвороби зернобобових культур, збудники яких зберігаються в насінні.

3. Назвіть основних шкідників зернобобових культур, які пошкоджують сходи.

4. Назвіть основних шкідників зернобобових культур, які пошкоджують насіння.

5. Які інсектициди використовують для захисту гороху від шкідників?

6. Які фунгіциди використовують для захисту гороху від хвороб?

7. Які препарати використовують для протруювання насіння гороху і квасолі від хвороб?

8. Які препарати використовують для протруювання насіння сої від ґрунтових і наземних шкідників сходів?

9. Які гербіциди використовують для захисту посівів гороху, сої і квасолі від дводольних бур’янів?

10. Які гербіциди використовують для захисту посівів гороху, сої і квасолі від однодольних бур’янів?

11. Які гербіциди використовують для внесення від бур’янів до сходів зернобобових культур?

До ґрунтових шкідників, які пошкоджують висіяне насіння, паростки, підземну частину стебел, корені і коренеплоди, належать такі види, як бурякова крихітка, личинки коваликів і чорнишів, личинки пластинчастовусих жуків, гусениці підгризаючих совок, коренева бурякова попелиця, бурякова нематода.

Бурякова крихітка (Atomaria linearis). Зимують жуки під рослинними рештками або в ґрунті. Жук 1,2-1,8 мм завдовжки, видовжений. Молоді жуки руді або бурі, наприкінці життя – чорні. Личинка до 3 мм завдовжки. Біла з жовтою головою і двома хітинізованими відростками на кінці черевця. Крихітка має однорічну генерацію. Зимують жуки під рослинними рештками або в ґрунті.

Період пошкодження – середина квітня – травень. Жук вигризає ямки різного розміру у паростках і коренях, інколи виїдає дрібні отвори у сім’ядолях, спричинюючи зрідження сходів. ЕПШ – 1,5-2,5 екз./м³ ґрунту.

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами, обприскуванні сходів інсектицидами при ЕПШ.

Личинки жуків коваликів і чорнишів (особливості біології див. у розділі 4.2) виїдають насіння, перегризають паростки та корінці, у м’якуші коренеплоду вигризають ямки. ЕПШ – 2,5 -3,5 екз./м².

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, знищенні бур’янів та обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами, внесенні під час посіву дозволених інсектицидів.

Личинки пластинчатовусих жуків (хлібних жуків і травневого хруща). Період пошкодження – травень–вересень. Личинки у молодому віці перегризають корінці, у старшому – стрижневий корінь, у м’якуші коренеплодів вигризають великі ямки. За сильного ушкодження рослини гинуть. ЕПШ – 1,5- 3 екз./м².

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, знищенні бур’янів та обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами.

Гусениці підгризаючих совок (озима совка, оклична совка). Період пошкодження – середина липня –вересень. Гусениці молодшого віку обгризають паренхіму з нижнього боку листків, старшого – грубо скелетують листя, перегризають черешки біля шийки коренеплоду, вигризають ямки в шийці коренеплоду. ЕПШ – 1-2 екз./м².

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, знищенні бур’янів та обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами.

Бурякова коренева попелиця (Pemphigus fuscicornis). Дорослі комахи 1,2-1,7 мм завдовжки, жовтувато-білі. Личинки подібні до дорослих особин, але менші за розміром. Усього впродовж року розвивається десять - дванадцять поколінь. Зимують самки на коренях дикорослих рослин з родини лободових.

Період пошкодження – червень–жовтень. Самки і личинки висисають сік із молодих корінців, що призводить до їх відмирання. Коренеплоди втрачають тургор, за нестачі вологи рослини гинуть. ЕПШ – 1% заселених рослин на початку липня.

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, знищенні бур’янів, обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами, обприскування посівів інсектицидами при ЕПШ.

Бурякова нематода (Heterodera schachtii). Самка лимоноподібної форми, бурого кольору, 0,8-1,0 мм завдовжки, самець червоподібний, до 1,6 мм завдовжки. Розвивається у трьох-чотирьох генераціях за рік. Зимує циста, тобто відмерла самка, шкіра якої затверділа і перетворилася на міцну оболон-ку, виповнена великою кількістю яєць (150-600 шт.). Циста – це особливий стан спокою, призначений, щоб пережити посуху, зиму, тощо, причому життєздатність яєць зберігається до 5-ти років. Личинки нематоди виходять з цисти, коли поруч ростиме рослина з родини лободових або хрестоцвітих.

Період пошкодження – кінець квітня – вересень. Личинки проникають у дрібні корінці, висмоктуючи соки, що спричинює їх відмирання. За умов достатнього зволоження утворюються нові корінці, коренева система набуває «бородатого» вигляду. Молоді рослини гинуть, більш розвинуті в’януть, скидають листки. Знижується цукристість коренеплодів. ЕПШ – 200 личинок на 100 г ґрунту.

Кращим попередником за наявності шкідника є озиме жито, передпопередниками – багаторічні трави, горох, кукурудза. Ефективним є вирощування проміжних культур (ріпак або редька олійна) після збирання попередника із заорюванням їх через 50 днів після сходів. Повертати буряки слід на попереднє поле не раніше ніж через 4 роки. Після збирання врожаю коренеплодів або ранньою весною вносять нематоциди.

До шкідників сходів належать бурякові довгоносики, бурякові блішки та ін.

Бурякові довгоносики (звичайний – Bothynoderes punctiventris, сірий - Tanymecus palliates та ін.). Звичайний буряковий довгоносик – жук 10-16 мм завдовжки, сіруватий з довгою і прямою голово трубкою. На надкрилах десять правильних повздовжніх рядів грубих крапок і коса чорна смуга, а по-близу верхівки по одному білому горбочку. Личинка біла, безнога, серпоподібно зігнута з бурувато-жовтою головою, 14-16 мм завдовжки. Сірий буряковий довгоносик – жук завдовжки 8,5-11 мм, з короткою широкою голово-трубкою, тіло вкрите бурувато-сірими волосоподібними лусками. Жуки не літають. Личинка має бурий напівкруглий виступ. Зимують у звичайного бурякового довгоносика жуки в ґрунті, у сірого – личинки і жуки в ґрунті.

Період пошкодження кінець квітня - червень. Жук обгризає сім’ядолі і листки, спричинюючи зрідження і загибель сходів. ЕПШ – 0,2-0,4 екз./м².

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, знищенні бур’янів, обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами, при ЕПШ – крайові або суцільні обприскування сходів інсектицидами.

Блішки (буряков а – Chaetocnema breviuscula, звичайна – Ch.concinna, західна – Ch.tibialis). Жуки невеликих розмірів 1,5-2,3 мм завдовжки зі стрибальними задніми ногами, зверху темно-бронзові із синьо-зеленим відливом. Зимують жуки під рослинними рештками та у підстилці лісосмуг.

Період пошкодження - кінець квітня – середина травня, друге покоління – липень. Жук вигризає виразки в сім’ядолях і листках, пошкоджує точку росту, що спричинює загибель сходів. Жуки другого покоління вигризають виразки в листках. ЕПШ – 3-7 екз./м².

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, знищенні бур’янів, обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами, при ЕПШ - крайові або суцільні обприскування сходів інсектицидами.

До шкідників, які пошкоджують надземну частину рослин у період вегетації, належать листкова (бобова) попелиця, бурякова мінуюча муха та ін.

Листкова (бобова) попелиця (Aphis fabae). Попелиці до 2 мм завдовжки, безкрилі самки чорного кольору. Крилаті - мають зеленувато-буре забарвлення. Личинки трохи світліші. Зимують яйця на гілочках первинних рослин-господарів: калині, жасмині та інших кущах.

Період пошкодження – середина травня–липень. Рано навесні відбувається відродження личинок. Личинки спочатку живляться на бруньках, далі на нижньому боці листків, висисаючи з них сік. Через деякий час вони пере-творюються на самок-засновниць. Ці самки без запліднення народжують живих личинок, які також розвиваються в партеногенетичних самок. Коли тканини на кущах починають грубіти, частина личинок розвивається в крилатих партеногенетичних самок, які перелітають на поля буряків, даючи низку поколінь партеногенетичних самок. Розвивається у 12-15 поколіннях. Самки і личинки висмоктують соки з листків і стебел, що спричинює їх пожовтіння, скручування і засихання. Пошкоджені стебла насінників припиняють ріст і розвиток. ЕПШ – 10-15% заселених рослин. З першої декади вересня починають з’являтися крилаті самки – статеноски, які перелітають на кущі калини, жасмину та інших рослин, де відроджують личинок, які розвиваються в безкрилих статевих самок. Вони спарюються із самцями і відкладають яйця.

Заходи захисту полягають у знищенні бур’янів та обробці при ЕПШ шкідника посівів дозволеними інсектицидами.

Бурякова мінуюча муха (Pegomyia betae). Муха 6-8 мм завдовжки, світло-сіра, крила – блідо-жовті, ноги – чорні. Личинка до 7,5 мм завдовжки, чер-воподібна, безнога, жовтувато-біла, голова – редукована. Муха має три генерації. Зимують личинки в несправжніх коконах у ґрунті. Виліт мух першої генерації припадає на початок травня. Яйця відкладають на нижній бік листка. Личинка після відродження вгризається в листок і живиться його паренхімою, внаслідок чого утворюється міна у вигляді світлої плями. Період пошкодження – травень–червень, липень– серпень. ЕПШ – 50% заселених рослин.

Заходи захисту полягають у знищенні бур’янів та обробці при ЕПШ шкідника посівів дозволеними інсектицидами.

Бурякова мінуюча міль (Gnorimoshema ocellatella). Дрібний метелик, 12-14 мм у розмаху крил. Передні крила коричнево-бурі з жовтим малюнком і невеликими чорними плямами, кожна з світлою облямівкою. Задні крила – попелясто-сірі, по краю облямовані війками. Гусениця 10-12 мм завдовжки, сіро-зелена з чорною головою. Вздовж спини і боків у дорослої гусениці проходить п’ять червоних переривчастих смуг. Розвивається у чотирьох - п’яти поколіннях в рік. Зимують гусениці і лялечки в ґрунті та серед післязбиральних решток. Літ метеликів спостерігається навесні з появою сходів буряків і триває місяць. Самка відкладає яйця на листки і шийку коренів рослин.

Період пошкодження – середина травня–початок червня, Середина чер-вня–початок липня, кінець липня–вересень. Гусениці першого і другого поколінь скелетують листки і мінують черешки, пошкоджуючи центральний пучок листя і обплітаючи його павутиною. Гусениці третього віку вгризаються в кореневу шийку і виїдають у головці кореня ходи глибиною до 3-4см. Такі пошкодження різко погіршують якість садивного матеріалу та спричинюють загнивання коренеплодів у кагатах. На насінниках гусениці вгризаються в квітконосні стебла і прокладають у них ходи. ЕПШ – 2-3 особини на рослину.

Заходи захисту полягають у звільненні поля відразу після збирання буряків від рослинних решток та обробці при ЕПШ шкідника посівів дозволеними інсектицидами.

Дата добавления: 2014-12-25