Розділ 5

Запитання для самоперевірки

Інтегрована система захисту малини

Для закладання насаджень малини використовують здоровий садивний матеріал сортів, які рекомендовані як стійкі до основних шкідників і хвороб. Тривалість вирощування малини на одному місці не повинна перевищувати десять років. Нові плантації повинні бути просторово віддалені на 500-1500 м від старовікових насаджень та розсадників.

Під час вирощування необхідно своєчасно виконувати заходи з обро-бітку ґрунту, підживлення, знищення бур’янів, вирізування та спалювання механічно пошкоджених чи уражених хворобами і пошкоджених шкідниками пагонів.

До цвітіння проти комплексу шкідників проводять обприскування інсектицидом Актеллік, 50% к.е (0,6 л/га). На маточниках можна також використовувати інсектицид Бі-58Новий, 40% к.е. (0,6-1,2 л/га) або Карате, 5% к.е. (0,4 л/га).

Проти комплексу хвороб використовують фунгіцид Топаз, 10% к.е. (0,3-0,5 л/га). На маточниках можна також використовувати фунгіциди Рубіган, 12% к.е. (0,24 л/га), Байлетон, 25% з.п. (0,2 кг/га), Фундазол, 50% з.п. (1,5 кг/га).

Восени слід збирати опале листя і рослинні рештки, в яких зимують шкідники та збудники хвороб, перекопувати ґрунт в рядках.

1. Назвіть основні хвороби суниці.

2. Назвіть основні хвороби смородини й аґрусу.

3. Назвіть основні хвороби малини.

4. Назвіть основних шкідників суниці.

5. Назвіть основних шкідників смородини й аґрусу.

6. Назвіть основних шкідників малини.

7. Які інсектициди використовують для захисту суниці від шкідників?

8. Які фунгіциди використовують для захисту суниці від хвороб?

9. Які інсектициди використовують для захисту ягідних кущових культур від шкідників?

10. Які фунгіциди використовують для захисту ягідних кущових культур від хвороб?

11. Які профілактичні та агротехнічні заходи захисту ягідних культур від шкідників і хвороб?

БУР’ЯНИ (загальні відомості)

Бур’яни – це рослини, що не культивуються на даному полі, але проростають разом із культурними і конкурують з ними за світло, вологу та поживні речовини, спричинюючи зниження продуктивності культурних рослин і погіршення якості продукції, а також можуть призвести до їх загибелі. Крім того, бур’яни сприяють поширенню шкідників і хвороб, ускладнюють технологію вирощування культур, збирання та переробку врожаю. На бур’яни припадає більше третини втрат врожаю від шкідливих організмів.

Видовий склад бур’янів у різних ґрунтово-кліматичних зонах неоднаковий. Часто їх поширення визначається ареалом окремих культур, до яких вони пристосовані. Багато злісних бур’янів поширені по всій території України, зокрема таких, як пирій повзучий, берізка польова, осот рожевий, лобода біла, гірчак берізкоподібний, мишій сизий.

За способом живлення бур’яни поділяються на три біологічні групи:

1) автотрофні зелені рослини – здатні засвоювати мінеральні речовини з ґрунту і вуглекислий газ з повітря (переважна більшість видів);

2) напівпаразити – мають зелені листки і здатні до фотосинтезу, але частково живляться за рахунок інших, зокрема й культурних, рослин, присмоктуючись до їх коренів або надземних органів (дзвінець великий);

3) паразити – позбавлені кореневої системи, забезпечують свою життєдіяльність за рахунок рослин-живителів (вовчки, повитиці).

За особливостями життєвого циклу автотрофні бур’яни поділяються на:

1) малорічні – живуть 1-2 роки, плодоносять один раз і розмножуються майже виключно насінням. Насіння достигає до збирання врожаю засмічуваної культури і, осипаючись, створює високу потенційну засміченість ґрунту;

2) багаторічні – живуть декілька років, плодоносять щорічно і можуть розмножуватися як насінням, так і вегетативно.

Серед малорічних бур’янів розрізняють ефемери, ярі (ранні й пізні), зимуючі, озимі і дворічні.

Найважливіше значення в обмеженні забур’яненості полів має:

· очищення насіння, доведення його до високих посівних кондицій;

· правильне зберігання органічних добрив та їх внесення, збалансоване внесення мінеральних добрив;

· проведення системи агротехнічних заходів, зокрема, дотримання сівозміни, лущення стерні, зяблевий обробіток, передпосівна культивація і боронування, до- і післясходове боронування, обробіток міжрядь просапних культур;

· дотримання оптимальних строків, способу сівби та норм висіву насіння;

· застосування гербіцидів.

Послідовне чергування культур у часі і просторі дозволяє з мінімальними затратами створювати для кожної з них сприятливі умови вегетації.

Значний вплив на насіння бур’янів, що знаходиться в ґрунті, має система основного обробітку останнього. З рівної поверхні ущільненого ґрунту проростає більше насіння, ніж з розпушеного. Поверхневий обробіток ґрунту підвищує виживання насіння бур’янів, але зменшує забур’яненість орного шару. Кількість сходів бур’янів, особливо злакових, зростає в 1,5-2,5 раза порівняно з обробітками, за яких пласт ґрунту перевертається. Глибокий обробіток із перевертанням шару зменшує проростання насіння бур’янів, але збільшує потенційну забур’яненість ґрунту.

Серед прийомів, що обмежують забур’яненість культур, висіяних суцільним рядковим способом, важливим є створення оптимальної густоти рослин. Озима пшениця, ячмінь, овес, горох, кукурудза на зелений корм, люцерна здатні самі ефективно пригнічувати бур’яни, затінюючи їх сходи. Важливим є високий агрофон, що підсилює темпи росту культурних рослин. Просапні культури, такі як кукурудза на зерно, цукрові буряки, соняшник та інші, самі не можуть успішно протистояти процесу забур’янення посівів, особливо на початку вегетації, тому вимагають застосування гербіцидів.

Вибираючи гербіциди, які будуть використовуватися в інтегрованому захисті сільськогосподарської культури, слід враховувати переважаючі види бур’янів в агроценозі.

Дата добавления: 2014-12-25