Ситуація в Україні з березня 2014 року і можливі шляхи вирішення

Всім вам добре відома ситуація, що зараз відбувається на Сході України, а саме в Донецькій і Луганській областях: їх частини не підконтрольні українській владі.

Мал.4. За станом на 14 грудня 2014 року.

Не будемо повторюватись і говорити, що і в яких областях потрібно зробити України, щоб укріпити національну безпеку України (дивимось пункт 4), але деякі моменти необхідні зробити негайно:

1. Бажання до перемоги і політична воля у керівних органах влади;

2. Нова стратегія Національної безпеки України;

3. Реформування всіх сфер життя країни, в першу чергу військової та оборонної;

4. Остаточне вирішення питання позаблоковості/блоковості України. (Якщо так – то просуватися цим шляхом, якщо ні – то припинити торгувати цим питанням).

Тепер щодо цього останнього пункту, Україна має три шляхи:

Перший з них, який Україна прокладала протягом останніх десяти років, полягає у приєднанні до одного з існуючих на євроатлантичному просторі військових союзів, в даному випадку до НАТО. Україна розглядала Північноатлантичний альянс як міжнародний військово-політичний механізм, що довів свою здатність, на відміну від ОДКБ, забезпечувати державний суверенітет, територіальну цілісність і поступальний демократичний розвиток своїх членів. Приєднання до НАТО на певному етапі було цілком виправданою політикою, проте повинні визнати: внаслідок ряду відомих причин, перш за все внутрішньополітичного характеру, цей шлях в найближчі роки для Києва закритий. Але чи дійсно закритий на сучасному етапі розвитку подій на Сході України?

Проголошення політики позаблоковості є визнанням цього очевидного факту. Але 11 грудня 2014 року стало відомо, що Законопроект про відмову України від позаблокового статусу буде розглядатися в парламенті на наступному пленарному тижні.

Другий варіант - надання Україні спеціальних юридично оформлених міжнародно-правових гарантій її безпеки - також не представляється занадто реалістичним хоча б тому, що це неминуче призведе до хвилі подібних вимог з боку інших зацікавлених держав. Багаторічний досвід дії Будапештського меморандуму 1994 р. - прообразу такої системи - показує, що сама по собі наявність гарантій безпеки, навіть зафіксованих у міжнародних документах, ще не вирішує головної проблеми - їх ефективності і надійності.

Третій шлях - зміцнення гарантій безпеки України через підвищення загального рівня європейської безпеки. Сьогодні Україна як ніхто інший має бути зацікавлена в розробці надійних гарантій безпеки для всього Європейського континенту, насамперед для нейтральних і позаблокових країн.

Тепер щодо аналізу кошного варіанту та пропонування четвертого шляху (за матеріалами 2008 року, але поки що актуально):

а) Перспектива позаблокового статусу і проведення політики активного нейтралітету

Серед експертів немає однозначної думки з приводу доцільності закріплення в Конституції України позаблокового статусу та проведення політики активного нейтралітету - прихильників і противників цього кроку виявилося приблизно порівну.

На користь позаблокового статусу і політики нейтралітету експерти вказали такі аргументи:

• З'явиться можливість сконцентруватися на забезпеченні власних національних інтересів;

• Буде реалізовуватися власна національна політика військово-стратегічного та оборонного планування без оглядки на думки інших держав, але виходячи з поточних інтересів України;

• Україна перестане бути заручником геополітичного суперництва;

• Буде частково знята напруга суспільно-політичного протистояння всередині України;

• Відкриються перспективи для налагодження конструктивних економічних відносин і співробітництва, як зі Сходом, так і з Заходом.

Згідно середніми оцінками експертів, позаблоковий статус і політика нейтралітету дозволять «певною мірою»...

• Зміцнити злагоду в суспільстві;

• Налагодити дружні відносини з сусідніми державами;

• Знизити загрози втягування в існуючі міждержавні конфлікти третіх країн;

• Зміцнити авторитет України у світі;

• Забезпечити безпеку та територіальну цілісність України.

Противники політики нейтралітету, говорячи про проблематичність його реалізації на практиці, акцентували увагу на наступному:

• Нездатність України самостійно гарантувати суверенітет і забезпечити національну безпеку;

• Недостатність ресурсів національної економіки для реалізації ефективної оборонної політики;

• Проблематичність реального визнання нейтрального статусу міжнародним співтовариством;

• Фактична нікчемність проголошеного позаблокового статусу.

Щодо можливих негативних наслідків, які спричинить закріплення в Конституції України позаблокового статусу та проведення політики активного нейтралітету, то експерти найчастіше називали наступне:

• Зниження здатності України протистояти зовнішнім загрозам;

• Ослаблення позицій і впливовості України на міжнародній арені;

• Перетворення України на «буферну зону» між ворогуючими військово-політичними блоками;

• Посилення тиску інших держав на Україну, ризик висування офіційних територіальних претензій;

• Різке підвищення витрат на оборону.

Важливо відзначити, що ті експерти, які підтримують закріплення в Конституції позаблокового статусу та проведення політики активного нейтралітету, в основному вважають, що, незважаючи на гостроту нинішньої ситуації у світі, у військовому відношенні України прямо ніщо не загрожує (нагадаю 2008 р.). Противники нейтралітету, ті, хто бачить майбутнє України у складі військово-політичного блоку, виходять з існування прямої військової загрози для України (великої ймовірності її участі у військовому конфлікті).

б) Перспектива вступу в НАТО

Серед експертів немає однозначного ставлення до перспективи вступу України в НАТО.

Серед переваг вступу в НАТО (у плані забезпечення національної безпеки України) експерти вказали такі моменти:

• Надання гарантій безпеки як країні-учасниці системи колективної безпеки;

• Зняття (або, принаймні, істотне зниження) проблеми територіальних домагань з боку інших держав;

• Вибудовування союзницьких зв'язків зі Сполученими Штатами Америки, а також низкою країн, що входять в зону впливу США;

• Участь у процесі розробки та прийняття рішень у сфері регіональної та глобальної безпеки;

• Більше тісне економічне і політичне співробітництво із західними країнами;

• Покращення перспективи вступу до ЄС;

• Підвищення авторитету (статусу) і впливу України в міжнародній політиці;

• Прийняття та реалізація передових стандартів у військовій сфері;

• Проведення назрілих реформ у політичній та економічній сферах;

• Чітке геополітичне позиціонування, зняття проблеми історичного вибору;

• Стабілізація внутрішньої політичної ситуації, завдяки остаточному затвердженню (вибору) зовнішньополітичного курсу.

Згідно середнім експертними оцінками, вступ України до Альянсу буде, в «певною мірою» сприяти:

• Підвищенню боєготовності української армії;

• Модернізації армії;

• Забезпеченню безпеки України та її територіальної цілісності;

• Розвитку в країні демократії, зміцненню правової держави.

На думку експертів, вступ до НАТО матиме такі негативні наслідки:

• Загострення відносин (конфлікт) з Росією;

• Використання США України як інструмент в конфронтації з Росією;

• Поглиблення розколу суспільства, підвищення соціальної напруженості, посилення загрози дезінтеграції країни;

• Посилення залежності від США, втрата Україною значної частини політичного суверенітету;

• Перетворення України на потенційну учасницю геополітичних конфліктів за участю США;

• Поява для України нових, більш небезпечних військових загроз;

• Збільшення ризику міжнародного тероризму;

• Збільшення витрат на оборону;

• Примус України до поступок на користь країн-членів НАТО в певних економічних питаннях;

• Занепад вітчизняного ВПК та авіабудування. Фактична втрата статусу країни, що володіє оборонними технологіями.

Експерти в середньому оцінюють можливість вступу України в НАТО як «низьку». Значна частина експертів або вважають, що вступ України до НАТО можливий в дуже віддаленій перспективі (через 15-20 років), або виключають можливість цієї події взагалі.

Перспектива приєднання до Плану дій з отримання членства в НАТО (ПДЧ)

На думку ряду експертів, приєднання України до ПДЧ сприятиме:

• Здійсненню реформ в оборонній та політичній сферах;

• Виділенню асигнувань на оборону в належних обсягах;

• Наведенню порядку у сфері оборони та національної безпеки;

• Підвищенню рівня підготовки військовослужбовців;

• Підвищенню мотивації у військовослужбовців;

• Введенню цивільного контролю у сфері національної безпеки і оборони;

• Інтенсифікації військового співробітництва та співпраці спецслужб;

• Більше чіткому геополітичному позиціонуванню і зняттю проблеми історичного вибору.

• Консолідації частини політичної еліти, орієнтованої на НАТО;

• Зміцненню відносин України і країн, що входять в НАТО.

Говорячи про негативні наслідки приєднання України до ПДЧ, експерти назвали такі витрати:

• Загострення відносин (конфлікт) з Росією;

• Поглиблення розколу суспільства, підвищення соціальної напруженості;

• Збільшення витрат на оборону.

• Занепад вітчизняного ВПК та авіабудування внаслідок згортання військово-технічного співробітництва з Росією.

в) Перспектива приєднання до ОДКБ

У більшості своїй експерти вважають малоймовірним приєднання України до Організації Договору про колективну безпеку.

Про вигоди від приєднання до ОДКБ експерти говорили як про суто гіпотетичні. В якості позитивних моментів вказувалося значне поліпшення відносин з Російською Федерацією, підвищення обороноздатності держави, відновлення кооперації у сфері ВПК та розвиток економічних відносин з країнами-учасницями блоку.

Слід зазначити, що більшість експертів, які висловилися на підтримку позаблокового статусу та проведення політики активного нейтралітету, послідовні у своїй позиції. Вони вважають недоцільним вступ України до будь військово-політичні блоки, як під егідою США, так і під егідою Росії.

г) Перспектива участі у формуванні нової системи європейської безпеки

Переважна більшість експертів позитивно ставляться до того, щоб Україна взяла участь у формуванні нової системи європейської безпеки. Правда, ряд експертів (причому, навіть ті, хто позитивно сприймає ідею створення нової системи європейської безпеки) скептично оцінюють можливість реалізації цієї ідеї на практиці.

Щодо перешкод на шляху створення нової системи європейської безпеки, то експерти, в першу чергу, акцентують увагу на тому, що створення такої системи зажадає колосальних витрат, до яких європейські країни не готові, особливо в умовах наростаючої економічної кризи. Ще одна обставина, яка ставить під сумнів можливість створення нової системи європейської безпеки - це відсутність єдиного погляду на цю ідею серед самих європейських країн. Також висловлювалася думка, що створення європейської системи безпеки неможливо через відсутність впливового, «потужного» провайдера. Однак не всі експерти поділяють ці доводи.

На думку експертів, приєднання України до нової системи європейської безпеки дасть такі переваги:

• Надання гарантій безпеки як країні-учасниці системи колективної безпеки;

• Входження в нову міжнародну структуру на правах однієї з країн-засновниць, що забезпечує вигідне становище (статус) в організації;

• Можливість впливати на питання у сфері європейської безпеки;

• Можливість розвивати збалансовані відносини як із Заходом, так і Сходом;

• Налагодження більш тісних взаємин з ЄС;

• Покращення перспективи вступу в ЄС.

• Підвищення авторитету (статусу) і впливу України в міжнародній політиці;

• Впровадження європейських підходів і стандартів в оборонній сфері та сфері безпеки;

• Участь в системі колективної безпеки, яка є неконфліктній для еліт і громадської думки. Як наслідок - зменшення протистояння і напруження в суспільстві, зняття з порядку питання про історичний вибір;

• Стабілізація внутрішньої політичної ситуації завдяки остаточному затвердженню (вибору) зовнішньополітичного курсу;

• Проведення назрілих реформ у політичній та економічній сферах.

В цілому, за зауваженням цілого ряду експертів, у разі створення європейської системи безпеки і приєднання до неї України країна знаходить переваги, які передбачає вступ в НАТО, але з мінімізацією відповідних ризиків. Такий крок не викличе неприйняття у суспільства і не стане приводом для його розколу, а навпаки сприятиме зниженню соціальної напруги, консолідації населення та еліт.

На думку експертів, приєднання України до нової системи європейської безпеки може мати такі негативні наслідки:

• Певне загострення відносин одночасно з Росією і США;

• Необхідність участі у військових і поліцейських (миротворчих) операціях в інтересах європейських країн;

• Набуття Україною нового спектру військових загроз;

• Збільшення ризику міжнародного террорізмавследствіе участі України в операціях на території інших держав;

• Збільшення витрат на оборону;

• Занепад вітчизняного ВПК та авіастроеніявследствіе скорочення замовлень з боку українського оборонного відомства.

У середньому експерти оцінюють можливість приєднання України до нової системи європейської безпеки (якщо така буде створена) як «помірну». Близько половини експертів або вважають це можливим тільки у віддаленій перспективі (через 15-20 років), або виключають можливість цієї події взагалі.

При цьому важливо підкреслити, що більшість експертів оцінюють ймовірність вступу України в ЄС або як «низьку», або виключають можливість такої події взагалі.

Дата добавления: 2014-12-25