Теорії походження держави

Важливе значення у теоретичному і практичному аспектах має вивчення походження держави. Були створені десятки найрізноманітніших теорій, висловлені тисячі різноманітних припущень. Зупинимося на основних теоріях походження держави.

Ø Теологічна (божественна) теорія виникла ще у державах Стародавнього Сходу, а саме: у Єгипті та Вавилоні жерці обґрунтовували ідею божественної природи держави, влади. У подальші етапи розвитку людської спільноти духовенство популяризувало цю теорію. Наприклад, на рубежі ХІІ-ХШ ст. у Західній Європі розвинулася теорія "двох мечів", яка виходила з того, що засновники християнської церкви мали два мечі: один - схований у піхви, - залишили при собі (не гоже церкві самій оголювати меч), а інший вручили правителям, щоб вони могли вершити земні справи. Основний зміст цієї теорії у тому, щоб утвердити пріоритет духовної організації (церкви) над світською (державою) і довести, що нема держави і влади "не від Бога". Широковідомим є вчення Томи Аквінського, який стверджував, що процес виникнення і розвитку держави аналогічний до процесу створення світу Богом.

Зауважимо, що релігійні вчення про походження держави і права зберігаються й до сьогодні.

Ø Патріархальна теорія виходить із того, що держава утворилася зі сім'ї, стала результатом ЇЇ розростання. За Аристотелем, держава є не лише продуктом природного розвитку, а й вищою формою людського спілкування. Вона охоплює собою усі інші форми спілкування (сім'ю, поселення). У державі знаходить своє завершення політична природа людини. Державна влада, на думку прихильників цієї теорії, є продовженням батьківської влади; влада державця - це патріархальна влада глави сім'ї. Ця теорія в епоху Середньовіччя обґрунтовувала абсолютизм монархів.

Ø Договірна теорія пояснює походження держави суспільним договором -результатом розумної волі народу, на підставі якого відбулося добровільне об'єднання людей для кращого забезпечення свободи та взаємних інтересів. Основою цієї теорії є положення про те, що державі передував природний стан. Умови життя людей і характер людських взаємин в природному стані змальовувалися по-різному: Т.Гоббс бачив природний стан у царстві особистої свободи, яке призводить до "війни всіх проти всіх"; Ж.-Ж.Руссо вважав, що це є мирне, ідилічне царство свободи; Дж.Локк писав, що природний стан людини - у її необмеженій свободі.

Прихильники природного права розглядають державу як результат юридичного акта - суспільного договору, який породжений розумною волею народу.

Ø Теорія насильства належить до відносно нових теорій держави та права, її представники (Л.Гумплович, К.Каутський, Е.Дюрінг) вважали, що держава виникає в результаті насильства, завоювання. Виникнення приватної власності, класів, держави, на думку представників цієї теорії, було результатом внутрішнього і зовнішнього насильства, тобто здійснилося шляхом прямої політичної дії.

За Л.Гумпловичем, держава утворилася у результаті підкорення слабкого племені сильнішим. Як наслідок - виникає рабство: плем’я-переможець стає рабовласником. Рабство, у свою чергу, призводить до появи приватної власності та класів. Із приватною власністю пов'язаний й перехід від кочового до осілого способу життя.

Отже, не суспільний договір, не воля Бога, не раціоналізм людей, а лише груба сила, боротьба, підкорення одних племен іншими є основною причиною утворення держави.

Ø Психологічна теорія виникла в середині XIX ст.; вона представлена, насамперед, Л.Петражицьким. Ця теорія визначає державу і суспільство як суму психічних взаємодій людей та їх різноманітних об'єднань. Суть цієї теорії полягає в утвердженні психологічної потреби людини жити в рамках організованої спільноти, у почутті необхідності колективної взаємодії.

Ця теорія намагається пояснити виникнення державно-правових явищ особливими психологічними переживаннями та потребами людей, таких як: потреба керувати в одних і потреба коритися в інших, усвідомлення необхідності послуху, покори певним особам у суспільстві, потреба виконувати їх накази. Психологічна теорія держави та права розглядає народ як пасивну, інертну масу, яка шукає підкорення.

Ø Расова теорія бере свій початок ще у рабовласницьку епоху, коли з метою виправдання існуючого ладу розвивалися ідеї природного поділу населення на дві категорії людей - рабовласників і рабів. Найбільшого розповсюдження расова теорія набула наприкінці XIX - у першій половині XX ст.; вона лягла в основу фашистської політики та ідеології. Зміст расової теорії складали тези про:

• фізичну і психологічну неповноцінність людських рас;

• вирішальний вплив расових відмінностей на історію, культуру;

• поділ людей на вищу та нижчу раси, де перша е будівничим цивілізації, покликана панувати у суспільстві та державі, а друга - повинна лише сліпо, безвідмовно коритися.

Ø Органічна теорія. Уявлення про державу як своєрідну подобу людському організму були сформульовані ще у Стародавній Греції. Наприклад, Платон порівнював функції держави зі сторонами людської душі; Аристотель вважав, що держава багато у чому нагадує живий людський організм і на цій підставі заперечував можливість існування людини як істоти ізольованої.

Суть цієї теорії така: суспільство і держава представлені як організм, і тому їх сутність можна зрозуміти із будови та функцій цього організму. Органічна теорія була сформульована у XIX ст. Г. Спенсером. Він твердив, що держава утворюється одночасно зі своїми складовими - людьми - й існуватиме доти, доки існує людська спільнота.

Соціально-економічна (зокрема, класова) теорія виходить з того, що держава виникла насамперед з економічних причин: поділ праці, поява приватної власності, подальший розпад суспільства на класи з протилежними економічними Інтересами. Як об’єктивний результат цих процесів виникає держава, яка спеціальними засобами примусу й управління стримує протистояння цих класів, забезпечуючи переважно інтереси економічно панівного класу. Держава замінила родоплемінну організацію влади, а юридичне право - звичаї. Основні положення цієї теорії представлені у працях К.Маркса та Ф.Енгельса.

Дата добавления: 2014-12-25