Теплоти на опалення. теплоти на вентиляцію

ГРАФІКИ ТЕПЛОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ

Особливість споживання теплоти у сільському господарстві — її нерівномірність протягом року і, отже, відносно короткочасне використання теплової потужності обладнання систем теплопостачання.

Для раціональної експлуатації системи теплопостачання необхідно знати величину і характер зміни теплового навантаження. Із цією метою визначають закономірності зміни навантаження протягом доби, сезону і року і будують відповідні графіки.

Виробництво і розподіл теплоти у сільському господарстві здійснюється на основі графіків теплових навантажень. При побудові графіків добових навантажень враховують технологію виробництва і режим робочого дня. Сезонне теплове навантаження має практично постійний добовий і різко перемінний річний графіки (див. рис. 11.1 та 11.2). Цілорічне навантаження характеризується постійним річним та різкоперемінним добовим графіком (див. рис. 11.3). Ці закономірності властиві також графікам витрати теплоти для сільськогосподарських споживачів.

Рисунок 11.4. Графік витрати Рисунок 11.5. Графік витрат

1 – для виробничих цілей;

2 – для громадських приміщень.

Графік зміни витрати теплоти на опалення будівлі (будівель) залежно від температури навколишнього середовища наведений на рис. 11.4.

Графік зміни витрати теплоти на вентиляцію, як і на опалення, будують залежно від температури зовнішнього повітря плюс 8°С до розрахункової зовнішньої температури на опалення t_з.о. Графіки витрати теплоти на вентиляцію громадських споруд наведені на рис. 11.5. [2]. В останньому випадку при зниженні температури повітря від розрахункової зовнішньої температури t_з.в до із витрату теплоти на вентиляцію не збільшують.

Графіки витрати теплоти на опалення 1 та вентиляцію 2 і сумарна витрата теплоти залежно від температури зовнішнього повітря, наведені на рис. 11.6. На основі останнього будують графік тривалості сезонного теплового навантаження для умови цілодобової роботи вентиляції і опалення (рис. 11.6,б).

Рисунок 11.6. Побудова графіка тривалості сезонного теплового навантаження (б) на основі графіка залежності середньодобового теплового навантаження від зовнішньої температури (а):

1 – опалення; 2 – вентиляція; 3 – сумарне навантаження; п₀ – тривалість опалювального періоду; Q – теплове навантаження.

Площа прямокутника 0 bcd дорівнює площі графіка тривалості. Очевидно, що висота цього прямокутника дорівнює середній витраті теплоти за опалювальний період Q^сер_c, Дж:

Q^сер_c= (11.6)

де Q^річн_с— витрата теплоти за опалювальний період, Дж; n_о — тривалість опалювального сезону, c/рік або год/рік.

Основа n_в прямокутника 0 kln із площею, що рівна площі графіка тривалості, дорівнює тривалості використання розрахункового теплового навантаження за опалювальний період:

n_о= (11.7)

де Q^р_с— розрахункові втрати теплоти на опалення і вентиляцію, Вт.

Добовий графік теплового навантаження на гаряче водопостачання наведений на рис. 11.7. Протягом опалювального періоду (межі температури від плюс 8 °С до t_з.о.) витрата теплоти на гаряче водопостачання не залежить від температури зовнішнього повітря. Влітку, через більш високе значення температури навколишнього середовища, витрату теплоти Ф^с_г.в. зменшують, зберігаючи постійною протягом всього періоду.

Рисунок 11.7. Графік витрати Рисунок 11.8. Графік витрат

теплоти на гаряче водопостачання. теплоти:

1 – на гаряче водопостачання;

2 – технічні потреби;

3 – сумарна витрата.

Графік технологічного навантаження залежить від профілю виробничих сільськогосподарських підприємств і режиму їх роботи.

Сумарний добовий графік теплового споживання на гаряче водопостачання і технічне теплопостачання зображений на рис. 11.8. Технологічне теплопостачання, як і гаряче водопостачання, відбувається цілий рік. Як приклад на рис. 11.9 наведені графіки теплових навантажень для ряду конкретних тваринницьких ферм.

Рисунок 11.9. Графік добових теплових навантажень для тваринницьких ферм молочного напрямку.

а - для зимового періоду (на 200 голів), в – для зимового періоду (на 400 голів);

І –І – середньотеплове навантаження на фермі; ІІ – ІІ; ІІІ – ІІІ; ІV – ІV – час роботи теплоенергетичного обладнання.

Рисунок 11.10. Графік сезонного теплового навантаження.

Позначена на графіку точка А відповідає температурі зовнішнього повітря плюс 8 °С, тобто початку опалювального сезону. Теплове навантаження, що відповідає цій температурі, спостерігається протягом всього опалювального сезону і відповідає його тривалості. Точки В, С, D відповідають температурам 0, мінус 10 і мінус 15 °С, а тривалість їх та інших більш низьких температур беруть із кліматичних таблиць для даної місцевості. Точка Е відповідає розрахунковій температурі зовнішнього повітря t^р_з.о. Із опорних точок А, В, С і D проводять ординати, на яких у певному масштабі відкладають теплові навантаження. По ординаті, проведеній із точки Е, відкладають розрахункове теплове навантаження, що відповідає t^р_з.о. Проміжні значення теплових навантажень Q_оп між Q^max_оп і Q^min_оп визначають за формулою:

Q _{і оп}=Q^max_{оп ,} (11.19)

де Q^max_оп—максимальне розрахункове теплове навантаження, Вт; t_в— температура повітря всередині приміщення, °С; t′_з.о.—температура зовнішнього повітря всередині приміщення,°С; t′_з— температура зовнішнього повітря, °С.

Для полегшення визначення ординат опорних точок, ліворуч будують допоміжний графік зміни теплових навантажень залежно від температури зовнішнього повітря і шукані навантаження переносять із нього на ординати опорних точок.

Права частина площі графіка (див. рис. 11.10) еквівалентна кількості теплоти, необхідної для опалення і вентиляції в опалювальний сезон.

Припустимо, що у котельні встановлені три однотипні котли однакової теплової потужності, тобто Ф₁=Ф₂=Ф₃ (рис. 11.10). Із графіка тривалості навантаження випливає, що протягом періоду часу τ_з повинні працювати всі три котла; τ₂ — час одночасної роботи двох котлів; τ₁ — час роботи одного котла.

Дата добавления: 2014-12-25