Значення коефіцієнта місцевих опорів повітропроводів вентиляційних систем

Абсолютна еквівалентна шорсткість повітропроводів, мм

Матеріал	Δ	Матеріал	Δ
Листова сталь	0,1	Шлакоалебастр	1,0
Вініпласт	0,1	Шлакобетон	1,5
Асбестоцемент	0,11	Цегла	4,0
Фанера	0,13	Штукатурка по металевій сітці

λ_тр=0,11 (10.4)

Втрати тиску на місцевих опорах визначають за формулою Вейсбаха:

Z=ξ (10.5)

де ξ — коефіцієнт місцевого опору.

Коліно круглого поперечного перерізу

90°1,1

Коліно прямокутного поперечного пере-

різу 90° (d/а: 0,5; 1,0; 1,5; 2,0) 1.65; 1,1 0,77; 0,53

Раптове розширення повітропроводу

(A₁/A₂: 0,1; 0,3; 0,5; 0,7) 0,8; 0,5; 0.25; 0,1

Раптове звуження повітропроводу

( A₂/A₁: 0,1; 0,3; 0,5; 0,7) 0,47; 0,38; 0,3; 0.2

Витяжна шахта з зонтом 1,3

Дефлектор циліндричний 1,0

Втрати тиску на витікання повітря через вихідний отвір повітропроводу з швидкістю υ_вих визначають за формулою:

Δр_вих= (10.6)

де μ — коефіцієнт витрати; (μ=0,65; для отворів з козирком μ=0,69); υ_вих=7...12 м/с.

Характеристики вентиляторів у довідковій літературі подаються для так званих стандартних умов. Тому втрати тиску, обчислені, як правило, для умов, що відрізняються від стандартних, мають бути приведені до стандартних за формулою:

Δр_о=Δр (10.7)

де Δр_о— втрати тиску приведені до стандартних умов, Па; t—температура повітря в повітропроводі; °С; t_o, B_o— температура та барометричний тиск при стандартних умовах (t_o=20°С; В_о=0,1013 МПа); В — барометричний тиск атмосферного повітря в місцевості, де експлуатується вентиляційна система, МПа.

Вентилятори підбирають за зведеними або індивідуальними характеристиками (рис. 10.2). На зведеному графіку р—L характеристик вентиляторів знаходять точку, абсциса якої відповідає розрахунковій подачі, приведеної до стандартних умов, а ордината — розрахунковому тиску, приведеному, також, до стандартних умов, а ордината — приведеному також до стандартних умов.

Рисунок 10.2. Характеристики відцентрового вентилятора.

Користуючись індивідуальною параметричною характеристикою вентилятора, обраною за зведеним графіком, знаходимо частоту обертання його робочого колеса, котра забезпечить розрахунковий тиск та подачу. При цьому прагнуть досягти якомога більшого значення ККД вентилятора η_в (не менше 0,9 максимального значення для обраного типорозміру);

Потужність на валу робочого колеса вентилятора N_в, Вт, розраховують за формулою:

N_в= , (10.8)

де L_o, р_о — відповідно подача, м³/с, та надлишковий тиск, Па, вентилятора, приведені до стандартних умов.

Потужність на валу електродвигуна:

N_в.е.= N_в/η_п, (10.9)

де η_п — ККД передачі від електродвигуна до вентилятора (0,95—для клинопасової; 0,98—для з'єднання валів електродвигуна та вентилятора пружною муфтою).

Встановлену потужність електродвигуна визначають з врахуванням коефіцієнта запасу потужності К (табл. 10.4) за формулою:

N_е=КN_в.е. (10.10)

Таблиця 10.4. Коефіцієнт запасу потужності електродвигунів вентиляторів

Потужність на валу електродвигуна, кВт	Тип вентилятора
радіальний	осьовий
До 0,5	1,5	1,2
0,5...1,0	1,3	1,15
1,01...2,0	1,2	1,1
2,01...5,0	1,15	1,05
Більше 5,0	1,1	1,05

Системи повітряного опалення, а також системи припливної вентиляції, суміщеної з повітряним опаленням, проектують з резервним вентилятором або вентиляційно-опалювальним агрегатом. Допускається установка двох і більше систем, об'єднаних одним повітропроводом. З резервним вентилятором необхідно проектувати системи місцевих витяжок, що видаляють шкідливі речовини 1 та 2 класів небезпечності з будь-яких приміщень.

Системи місцевих відсосів шкідливих або гарячих газів проектують окремо від загальнообмінної витяжної вентиляції.

3. КАЛОРИФЕРИ. КЛАСИФІКАЦІЯ, БУДОВА ТА КОМПОНОВКА КАЛОРИФЕРІВ

Калорифери застосовують для нагріву повітря в системах вентиляції та повітряного обігріву.

Як гріюче середовище використовують гарячу воду або її пару, а також електричні нагрівники різних типів.

У конструктивному відношенні водяні та парові калорифери поділяють на типи: радіаторні, гладкотрубні; пластинчасті; оребрені (рис. 10.3, 10.4).

Калорифери, змонтовані з радіаторів, використовують для нагріву невеликих об'ємів повітря в системах самопливної вентиляції.

Гладкотрубні калорифери мають великий об'єм, низькі коефіцієнти теплопередачі гріючих поверхонь. У сільськогосподарському виробництві широко застосовують пластинчасті та оребрені калорифери, вони компактні, зручні при монтажу та обслуговуванні. Ці калорифери бувають середньої (С) та великої (В) потужності. Калорифери типу С мають по напрямку руху повітря три ряди труб, а калорифери типу В — чотири ряди. Калорифер називають одноходовим, якщо теплоносій рухається по всіх трубах паралельно і багатоходовим — при послідовному руху теплоносія.

Рисунок 10.3. Гладкотрубний Рисунок 10.4. Калорифер одноходовий

Дата добавления: 2014-12-25