Вступ. Загальні питання екології

Периодические издания

Базовые учебники

1.Мировая экономика: Учебник / Под ред. Б.М. Смитиенко. - 2е изд., перераб. и доп.. - М.: Юрайт, 2011. - 590с. - (Основы наук)

2.Смитиенко Б.Н. Мировая экономика. Издательство: Юрайт Серия: Бакалавр - 2011 г.

2. Основная литература:

1. Мировая экономика: учебник / под ред. А.С.Булатова.- 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экономистъ, 2008.- 860 с.

2. Рыбалкин В.Е Международные экономические отношения: учебник для студентов вузов, обучающихся по экономическим специальностям. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 591 с. – (Серия «Золотой фонд российских учебников»).

3. Смитиенко Б.М. Мировая экономика: Учебник. – М.: Издательство Юрайт, ИД Юрайт, 2010. – 581 с. – (Университеты России).

3. Дополнительная литература:

1. Авдокушин Е.Ф Международные экономические отношения. М.: МЭО, 2005.

2. Акопова Е.С. и др. Мировая экономика и международные экономические отношения, Ростов н/Д, Феникс, 2005.

3. Международные экономические отношения: Учебник для вузов. 5-е изд., перераб. и доп. Под ред. проф. Е.В. Рыбалкина. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.

4. Мировая экономика: учебник / под ред. Б.М. Смитиенко. – М.: Изд. Юрайт, 2010. – 581 с. Гриф УМО.

5. Международные экономические отношения: учебник / В.Е. Рыбалкин [и др.]; под ред. В.Е. Рыбалкина. – 8-е изд., перер. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. – 623 с. Гриф МО, УМЦ.

6. Смитиенко Б.М. Международные экономические отношения: Учебник/ - М.: ИНФРА-М. 2007. – 512с. – (Высшее образование).

7. Щербанин Ю.А. Мировая экономика: Учебник - М.: ЮНИТИ-2009. – 450с.

8. Журнал «Мировая экономика и международные экономические отношения» 2009, 2010, 2011 и последующие гг.

5. Ресурсы - Интернет

9. www.worldbank.org (Всемирный банк)

10. www.imf.org (Международный валютный фонд)

11. www.oecd.org (Организация экономического сотрудничества и развития)

12. www.wto.org (Всемирная торговая организация)

5.Методические указания к практическим занятиям, курсовому проектированию и другим видам самостоятельной работы:

1. Полесская О.П. История мировой экономики: Учебное пособие. Конспект лекций. Брянск, Изд. БГУ, 2009.

2. Полесская О.П. Мировая экономика и МЭО: Учебно-методический комплекс. Брянск, Изд. БГУ, 2011.

Формування екології як науки почалося на зламі XIX — XX ст. і триває досі. Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтеґральну науку, водночас ставши стратегією виживання людства — екологічною філософією. Екологічна діяльність нині — обов'язкова, і вочевидь — одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії тощо.

Термін екологія вперше вжив у 1866 році німецький вчений Е. Геккель. Він походить від грецьких слів oikos, що означає дім, помешкання, місце перебування та logos — наука. Так Геккель назвав науку, що вивчає організацію та функціонування надорганізмових систем різних рівнів: видів, популяцій, біоценозів (спільнот), екосистем (біогеоценозів) та біосфери. Спочатку цей термін застосовувався тоді, коли йшлося про вивчення взаємозв'язків між рослинними та живими спільнотами, що входять до складу стійких та організованих систем, котрі склалися в процесі еволюції органічного світу та навколишнього середовища. Сучасна екологія інтенсивно вивчає також взаємодію людини та біосфери, суспільного виробництва з навколишнім середовищем та інші проблеми.

Екологія є складовою частиною біології. Американський еколог Юджин Одум дав найбільш коротке і найменш спеціальне визначення екології — це біологія навколишнього середовища.

Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистем. Екологія рослин досліджує зв'язки рослинних організмів із середовищем. Екологія тварин досліджує динаміку та організацію тваринного світу.

Важливу роль у диференціації екологічної науки мав III Ботанічний конгрес, який відбувся у 1910 році в Брюсселі. На ньому було вирішено поділити екологію рослин на екологію особин (аутекологію) та екологію угруповань (синекологію). Цей поділ поширився також на екологію тварин та загальну екологію.

Крім того, існує екологія людини, тварин, рослин та екологія мікроорганізмів. З 70-х років XX століття складається соціальна екологія, що вивчає особливості взаємодії суспільства та оточуючого середовища і його охорони.

Дуже широким є спектр підрозділів екології. До нього входять спеціалізовані екологічні науки, які розрізняються за об'єктом та предметом дослідження. Біоекологія — частина біології, що вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів тощо) між собою та з навколишнім середовищем. До складу біоекології включається екологія особин (аутекологія), популяцій (популяційна екологія, демекологія) та спільнот (синекологія).

Аутекологія вивчає взаємозв'язки представників виду з оточуючим середовищем. Вона, головним чином, вивчає межі стійкості виду і його взаємодію з різними екологічними факторами: теплом, світлом, вологою, родючістю та ін., а також досліджує вплив середовища на морфологію, фізіологію і поведінку організмів, розкриває загальні закономірності дії факторів середовища на живі організми.

Синекологія аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і довкіллям.

У тридцяті роки сформувалася популяційна екологія — демекологія, яка вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову, етіологічну, описує коливання чисельності різних видів і встановлює їхні причини.

У підсумку можна сказати, що екологія — це:

— дисципліна, що вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня;

— комплексна наука, що досліджує середовище існування живих істот (включаючи людину);

— галузь знань, що розглядає певну сукупність предметів та явищ з точки зору суб'єкта або об'єкта (живого або за участю живого), котрий є центральним у цій сукупності;

— дослідження становища людини як виду та суспільства в екосфері планети, її зв'язків з екологічними системами та засобів впливу на них;

— об'єднуючий елемент всієї розумової діяльності людини на планеті, що сприяє пошукам і прийняттю раціональних рішень в процесі господарської діяльності людини і при оцінці її досягнень та успіхів у суспільному житті;

— наука про способи обмеження споживання ресурсів біосфери для задоволення потреб господарської діяльності людини або, іншими словами, наука про обмежувальні прогнози в господарській діяльності людини на Землі.

Сучасна кризова ситуація вимагає екологізації всіх форм людської діяльності, врахування законів та вимог екології.

Таким чином, екологія як біологічна наука вивчає організацію життя рослин та тварин, взаємодію живих організмів з оточенням, умовами існування, способом життя.

У наш час спостерігається бурхлива екологізація різних технічних дисциплін, під котрою слід розуміти процес неухильного та послідовного впровадження технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів поряд з поліпшенням або хоча б зі збереженням якості природного середовища (або життєвого середовища взагалі) на локальному, регіональному та глобальному рівнях. Існує і поняття екологізації технологій виробництва, сутність котрого полягає у вжитті заходів щодо попередження негативного впливу виробничих процесів на природне середовище. Екологізація технологій досягається шляхом розроблення сучасних технологій з мінімумом шкідливих речовин на виході. Останнім часом в усьому світі започатковують найрізноманітніші напрямки екологічних досліджень з метою забезпечення фахівців необхідною екологічною інформацією з усіх сфер людської діяльності. Нині сформувалося близько ста напрямів екологічних досліджень, які можна об'єднати за принципами галузевої належності, взаємозв'язків, взаємопідпорядкованості, пріоритетності, теоретичного та практичного значення (рис. 1.1).

У зв'язку з цим екологія розпалася на ряд наукових галузей та дисциплін, котрі значно відійшли від початкового визначення екології як науки про відносини живих організмів з оточуючим середовищем. Але в основі всіх сучасних напрямків екології лежать фундаментальні ідеї біоекології.

Тема 1.1. Основні екологічні поняття. Обєкт, предмет і задачі дисципліни. Історія екології.

Дата добавления: 2014-12-25