Методика вивчення захворюваності робітників

Захворюваність - один із важливих показників стану громадського здоров'я, який характеризує розповсюдження, структуру і динаміку, зареєстровану лікарями, захворювань серед населення в цілому чи в окремих його групах (вікових, статевих, професійних т.п.) і служить одним із критеріїв оцінки роботи лікаря, медичного закладу, органу охорони здоров'я.

Визначення рівня і характеру захворюваності робітників проводиться з метою виявити несприятливий вплив факторів виробничого середовища на здоров'я працюючих, оздоровлення умов праці та профілактики професійної та непрофесійної патології. Виявлення при цьому осіб, що довго і часто хворіють, дає змогу забезпечити їх своєчасну диспансеризацію та правильне працевлаштування.

Існують три методи вивчення захворюваності:

1) за числом звертань за медичною допомогою;

2) за даними медичних оглядів робітників;

3) за даними про причини смерті.

Вивчення захворюваності робітників за числом звертань за медичною допомогою Воно може здійснюватись двома способами:

1) за матеріалами первинних звертань до медичного закладу (загальна захворюваність);

2) на основі реєстрації випадків, що призвели до тимчасової втрати працездатності(захворюваність з ТВП).

Загальну захворюваність вивчають на основі суцільної реєстрації захворювань, виявлених лікарем в даному календарному році (гострі захворювання реєструють при кожному новому виникненню, хронічні враховують один раз за рік). При цьому, основним документом, який підлягає розробці, служить статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів (ф. № 025-2/о). Цей документ дає змогу отримати щомісячне зведення матеріалів загальної захворюваності по цехам, а також підсумовувати їх по промисловому підприємству в цілому.

До ТВП призводять такі стани організму, при яких функціональні порушення, викликані хворобою, що перешкоджають виконанню професійної праці, мають зворотній, скороминучий характер.

Захворюваність з ТВП підлягає спеціальному обліку і аналізу.

При вивченні захворюваності з ТВП матеріалом для розробки служать листки непрацездатності, на основі яких складається офіційний статистичний „Звіт про причини тимчасової непрацездатності” (ф. № 23 ТН-здоров) згідно наказу МОЗ України № 253 від 12.10.2000 р.

Звіт складають по окремих цехах або по підприємству в цілому щомісячно, щоквартально і за рік. У звіті наводять дані про середньооблікову кількість працівників на підприємстві, абсолютну кількість випадків захворювань і днів непрацездатності як за окремими формами захворювань, так і в сумі. Сам звіт не є аналізом захворюваності, у ньому наведені лише абсолютні дані (показники).

За цими даними додатково розраховують:

а) кількість випадків і днів тимчасової непрацездатності на 100 працівників в цілому і за окремими нозологічними формами захворювань (інтенсивні показники);

б) питому вагу (в %) окремих форм захворювань в загальній сумі захворювань (екстенсивні показники, які характеризують структуру захворюваності);

в) середню тривалість одного випадку непрацездатності у днях по окремих хворобах (характеризує тяжкість захворювання та якість медичної допомоги);

г) зміну (в %) інтенсивних показників в цілому і за окремими формами захворювань порівняно з показниками відповідного періоду минулого року.

Звіт за ф. №23 ТН дає лише загальну уяву про інтенсивність та структуру захворюваності, допомагає виявити особливо поширені форми хвороб, що дозволяє профспілкам і органам охорони здоров'я планувати соціальні оздоровчі заходи на конкретному підприємстві або галузі. Для розробки медико-профілактичних заходів даних аналізу звіту за ф. № 23 ТН недостатньо. Для цього використовується комплексний метод поглибленного вивчення захворюваності.

Поглиблений аналіз захворюваності робітників з ТВП здійснюють за даними персонального обліку захворюваності (поособовий метод). При цьому на кожного працівника заповнюють спеціальну "Карту обліку тимчасової непрацездатності", до якоі переносять необхідні дані з виданих листків непрацездатності.

При поособовому методі поглибленного вивчення захворюваності за одиницю спостереження (обліку) приймають не випадок, а особу, що хворіла. В кінці року враховують та залучають до подальшої розробки картки не всіх осіб, що хворіли, а лише тих, хто пропрацював цілий рік, так званих цілорічних робітників. До цілорічних робітників зараховують усіх осіб, що пропрацювали протягом календарного року - з 1 січня до 31 грудня.

Цей метод дає змогу аналізувати захворюваність за статтю, віком, професією, стажем, окремими нозологічними формами, тощо, а також виявляти осіб, що довго і часто хворіють і підлягають систематичному лікарському контролю (диспансеризацї). Крім того, він ефективний при аналізі професійної захворюваності та визначенні зв'язку хронічного захворювання з професією.

Як правило, поглиблений аналіз захворюваності проводять за 3-5 річний період, що дозволяє вилучити вплив випадкових факторів і повніше виявити специфіку захворювань, характерних для конкретного виробництва. На підставі аналізу даних, які містяться у "Картах обліку тимчасової непрацездатності" цілорічне працюючих робітників обчислюють ряд інтенсивних і екстенсивних показників. Аналізуючи захворюваність, найчастіше використовують показники осіб, які хворіли, випадків і днів непрацездатності на 100 працівників. Саме ці показники при правильному підборі основної і контрольної груп є найвагомішим доказом впливу умов праці на здоров'я працівників.

Аналіз матеріалів захворюваності на підприємстві містить:

1) порівняння показників захворюваності (в цілому і за основними формами хвороб) на даному підприємстві (в цеху) з показниками інших підприємств тієї галузі;

2) порівняння одержаних даних з показниками попередніх років;

3) порівняння даних для цехів одного підприємства;

4) визначення провідних нозологічних форм за окремими цехами;

5) вивчення структури захворюваності;

6).вивчення професійних та віково-статевих показників захворюваності.

Порівняння матеріалів захворюваності з ТВП за різні періоди і за окремими формами проводиться на основі розрахунку вірогідності відмінностей статистичних показників з використанням критерію Стьюдента. При цьому спочатку визначають середню помилку показників захворюваності (m) по формулі:

де:

М - конкретний показних захворюваності;

п • число спостережень (кількість працюючих).

Вірогідність різниці двох показників (t) обчислюють по формулі:

де М1 і М2 - конкретні показники захворюваності по різних групах або за різні періоди; m₁ і m₂ - середні помилки показників.

При t>=2 різниця результатів вірогідна з імовірністю 95% і більше (р<=0,05). Для більшої наочності результати аналізу захворюваності рекомендується подавати у вигляді лінійних, простих стовпчикових або колових діаграм.

Кількісну оцінку рівнів захворюваності з ТВП можна дати на основі спеціальної шкали (табл. 2).

Таблиця 2

Шкала оцінки показників захворюваності з ТВП (за Є.Л.Ноткіним, 1979)

Рівень захворюваності	Тимчасова втрата працездатності за рік, на 100 роб.
	у випадках	у днях
Дуже високий Високий Вище середнього Середній Нижче середнього Низький Дуже низький	150 і більше 120-149 100-119 80-99 60-79 50-59 менше 50	1500 і більше 1200-1499 1000-1199 800-999 600-799 500-599 менше 500

Вивчення захворюваності з ТВП дає змогу провести економічну оцінку збитків, спричинених впливом на робітників шкідливих виробничих факторів, оцінити економічний ефект зниження захворюваності. Для цього використовуються спеціальні методики.

Додаток 2

Дата добавления: 2014-12-25