Поняття системи управління національною безпекою

Війська цивільної оборони в управлінні національною безпекою.

Завдання Управління державної охорони України у сфері управління національною безпекою.

Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою.

Роль Державної митної служби України в управлінні національною безпекою.

Роль Державної прикордонної служби України в управлінні національною безпекою.

Роль Служби безпеки України в управлінні національною безпекою.

Роль Внутрішніх військ МВС України в управлінні національною безпекою.

Роль Органів внутрішніх справ України в управлінні національною безпекою.

Сили забезпечення національної безпеки України.

Компетенція Верховної Ради України в сфері забезпечення національної безпеки.

Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою.

Рада національної безпеки і оборони України як орган стратегічного управління національною безпекою.

Компетенція Президента України у забезпеченні національної безпеки України.

Структура системи управління національною безпекою.

Поняття системи управління національною безпекою.

Тема 2. Система управління національної безпеки України.

16. Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України.

Будь-який вид управлінської діяльності пов'язаний з управлінням людьми, об'єднаними в рамках певних систем безпеки. Отже, управлінська діяльність в сфері національної безпеки — це, перш за все, управління соціальними колективами людей, які повинні розглядатися як соціально керовані системи.

Система управління національною безпекою є складною системою, створеною для збору, аналізу і переробки інформації з метою отримання максимального кінцевого результату при певних обмеженнях (політичний імідж, економічна та військова могутність тощо).

Характерними рисами системи управління національною безпекою є:

• процес забезпечення національної безпеки, який має просторові і часові обмеження;

• складові, які сприймають вхідні дані, взаємодіють із навколишнім середовищем, здійснюють прямий і зворотний зв'язок і чинять вплив як один на одного, так і на усю систему;

• зв'язки між елементами та зовнішнім середовищем;

• наявність суб'єктів управління національною безпекою;

• існування комплексу методів управління національною безпекою;

• наявність засобів управління.

Найбільш загальна модель системи управління національною безпекою відображена у взаємодії двох елементів: управляємої частини системи — об'єкта управління (особа, суспільство, держава) і управляючої частини системи (суб'єкта управління).

Розглядаючи систему управління національною безпекою конкретного рівня, ми завжди повинні фіксувати і порівнювати її системні характеристики. Це дозволяє краще зрозуміти цю систему і визначити до якого класу складності вона належить.

Щоб удосконалювати систему управління з використанням комп'ютерної техніки, організаційне проектування необхідно доводити до такого рівня, при якому забезпечується чіткість розподілу обов'язків керівників і виконавців.

Необхідно закріпити персональну відповідальність керівників і виконавців. При проектуванні системи управління потрібно чітко фіксувати, хто і що робить у системі управління, хто за що відповідає.

Необхідне інформаційне опрацьовування системи на рівні управлінських рішень.

Дослідження і проектування системи управління мають бути безперервним процесом. У системі управління необхідно передбачати відділ або групу співробітників, які повинні постійно опрацьовувати технологію підготовки нових рішень, створення нової організаційної структури, обумовлених новими цілями (зміна пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики, коригування національних інтересів).

Повинна існувати чітка система ієрархічних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері управління національно безпекою. Одним з рівнів даної системи є Положення про конкретні відділи, конкретні посадові інструкції, в яких закріплена персональна відповідальність при ухваленні управлінських рішень.

Дата добавления: 2014-12-25