Пріоритетні напрями забезпечення геополітичної безпеки

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про основи національної безпеки України" до основних напрямів державної політики національної безпеки у зовнішньополітичній та внутрішньополітичній сферах належать:

у зовнішньополітичній сфері:

• створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресиввого економічного і соціального розвитку України;

• запобігання втручанню у внутрішні справи України та відвернення посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав;

• забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу;

• сприяння усуненню конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною;

• участь у міжнародній миротворчій діяльності піл егідою (Х)Н. ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки;

• участь у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупуваннями та міжнародним тероризмом, протидія поширенню ядерної та іншої зброї масового ураження і за* собі в її доставки;

• адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

у внутрішньополітичній сфері:

• забезпечення неухильного дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади з метою зміцнення демократії, духовних і моральних підвалив суспільства;

• підвищення ефективності функціонування політичних інститутів влади;

• створення дійових, у тому числі судових механізмів захисту конституційних прав людини и основних свобод;

• забезпечення політичної стабільності, громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві, запобігання проявів екстремізму;

• забезпечення прозорості в діяльності державних органів, прийнятті управлінських рішень, інформованості населений, зміцнення на цій основі його довіри до владних інститутів;

• створення повноцінного, ефективно діючого місцевого і регіонального самоврядування;

• формування і вдосконалення політико-право них, соціально економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної стабільності, відпрацювання ефективних механізмів узгоджений інтересів етнічних спільнот та розв'язання міжнаціональних суперечностей;

• забезпечення міжконфесійної стабільності та запобігання конфліктним загостренням на релігійній основі, недопущення протистояння різних церков, у тому числі щодо) щодо сфер впливу на території України;

Окрім згаданих напрямів забезпечений національної безпеки, у даному контексті доцільно розглядати і пріоритетні напрями завдання Міністерства закордонних спінів України, як основного суб'єкта забезпечення національної безпеки у геополітичний сфері.

До основних завдань МЗС, котрі розкривають зміст пріоритет них напрямів, належать:

• формування нового іміджу України у світі, активної зовнішньої гуманітарної політики;

• посилення уваги до забезпечення безпеки українців за кордоном;

• впровадження вжиття механізмів гармонійного співіснування як національних інтересів особи, суспільства і держави, так і українських національних інтересів з інтересами європейського співтовариства;

• організація припливу іноземних інвестицій, реалізація крупних економічних проектів, що позитивно впливають на реалізацію національних економічних інтересів України;

• забезпечення безпеки особи через здійснення управління як внутрішніми, так і зовнішніми загрозами;

• закріплення загальнолюдських цінностей демократії, прав людини, верховенства права, свободи ЗМІ у власній країні;

• оновлення МЗС з метою оптимізації його діяльності відповідно до кращих європейських зразків в галузі безпеки;

• осмислене реформування мережі дипломатичних установ, з метою найефективнішого забезпечення безпеки громадян України за кордоном;

• реформування системи управління геополітичною безпекою через механізм покращання механізму зворотного зв'язку з українською дипломатією, яка знатиме реальні потреби суспільства і заохочуватиме міжрегіональні ділові і людські контакти з іноземними партнерами в галузі безпеки;

• організація функціонування Громадської Ради при МЗС з метою ефективного використання корисних ініціатив в галузі реалізації політики національної безпеки;

• організація встановлення безперешкодного контакту зі своїм посольством чи консульством з метою вчасно отримання належного захисту, підтримки і допомоги;

• забезпечення внутрішньої безпеки МЗС через притягнення до відповідальності тих працівників дипломатичної служби, хто дискредитує себе хабарництвом, некомпетентністю і нешанобливим ставленням до співвітчизників;

• допомога в реалізації інтересів українським трудящим-мігрантам через створення оперативних центрів надання допомоги;

• удосконалення системи відбору на дипломатичну службу;

• проведення політики національної безпеки, котра є відлунням потреб, інтересів і цінностей українського громадянина;

• зміна за кордоном образу українців;

• лібералізація для українців режиму перетину кордонів;

• забезпечення внутрішньої безпеки через створення Спільного реадмісійного простору ЄС—Україна—РФ. Це означає укладання угод про прийом-передачу незаконних мігрантів, що має ефективно протидіяти нелегальній міграції в Україну й безпековим загрозам, стати важливим фактором регіональної стабільності;

• входження України до безпекового простору Європи через приєднання України до Європейської Угоди про молодіжну картку, Угоди про Центр європейських мов та до Болонського процесу. Активний молодіжний обмін — шлях до входження України до європейського освітнього, наукового простору і безпекового простору;

• максимальне спрощення процедур прикордонного контролю для подорожуючих і перевізників;

• завершення процесів правового оформлення державного кордону по всьому його периметру;

• широке залучення міжнародної фінансової і технічної допомоги для розбудови відповідної прикордонної інфраструктури;

• впровадження демократичних цінностей і стандартів при реалізації політики національної безпеки;

• активна політико-дипломатична робота, спрямована на забезпечення досягнення конкретних, поетапних результатів у переговорному процесі з ЄС. Поточними індикаторами поступу цієї роботи має стати втілення таких цілей, як набуття Україною статусу держави з ринковою економікою, завершення переговорів про вступ України до СОТ і початок роботи над створенням зони вільної торгівлі між Україною і ЄС;

• встановлення якісно нових, динамічних і взаємовигідних відносин з Брюсселем, Лондоном, Парижем, Берліном, Римом і всіма європейськими столицями, зацікавленими у зміцненні загальноєвропейського безпекового простору;

• залучення експертної і фінансової допомоги з боку ЄС задля впровадження європейських стандартів в українське законодавство;

• політико-дипломатичне забезпечення співпраці України і ЄС у безпековій сфері, включно з миротворчою активністю і врегулюванням досі неврегульованпх конфліктів в нашому регіоні;

• системна робота як на політичному рівні, так і на рівні безпеки з розвитку тісного співробітництва держави з Північноатлантичним Альянсом;

• сприяння приходу іноземного капіталу в Україну;

• системна підтримка розвитку та зміцненню національного виробничого потенціалу шляхом забезпечення позитивного іміджу та інвестиційної привабливості України;

• організація спеціалізованих міжнародних конференцій з питань реалізації політики європейської безпеки;

• просування вітчизняних ноу-хау і послуг на нові ринки збуту, насамперед у сферах авіа- та суднобудування, космічних досліджень, інформатики;

• диверсифікація шляхів і джерел надходження енергоносіїв в Україну;

• подолання нинішньої відірваності української інтелектуальної та творчої еліти від основних мереж і каналів міжнародного спілкування, сучасних цивілізацій них процесів;

• сприяння для участі представників освіти, науки, культури, ЗМІ України в міжнародних неурядових організаціях;

• сприяння створенню організаційних засад та залочаткуванню діяльності інформаційно-культурних центрів України;

• організація участі українських громадян у міжнародних роках і всесвітніх кампаніях, проголошуваних міжнародними організаціями;

• сприяння створенню Фонду підтримки діяльності Національної комісії у справах ЮНЕСКО, а також внесенню до програми ЮНЕСКО українських проектів "Трипільська цивілізація" і "Створення Міжнародного дитячого центру "Артек";

• пропаганда за кордоном кращих надбань культурної спадщини України;

• допомога у пошуку нових форм зовнішньої підтримки у відновленні в Україні центрів культури світового значення, визначних пам'яток архітектури та історичних місць;

• організація роботи з повернення українських культурних цінностей, насамперед тих, які становлять виняткову державну і історичну вартість для України;

• організація роботи із систематизації і пошуку за кордоном українських архівів, музейних збірок і мистецьких творів. Українська держава має знати і належно дбати про збереження у світі усіх свідчень присутності української культури;

- захист національних потреб і прав кожного, хто вважає себе приналежним до української спільноти;

• посилення культурного виміру зовнішньої політики України, інформації про сучасну Україну та її духовні багатства.

Дата добавления: 2014-12-25