Типи фінансових систем

У теоретико-практичному планіважливою є проблема типологізаціїіснуючихфінансових систем. Аналізцієїпроблемиведе до висновку про доцільність і можливістьвиділення таких двохтипівфінансових систем: чисті іреальнісистеми.

Чиста фінансова економічна система - це сукупність механізмів, інститутів чи установ формування, руху і використання так званих чистих фінансових фондів (або чистих фінансів), які трактують в економічній літературі по-різному і відповідно до цього виділяють різні типи чи види чистих фінансових економічних систем.

Чиста економічна система, об'єднуючи три сектори - підприємницький (комерційний), державний і фондовий - є елементом національної грошово-кредитної системи (і банківської системи), без якої вона взагалі не може існувати і нормально функціонувати. З огляду на це, поняттяфінансів і грошей (фінансової і грошово-кредитноїсистеми) дуже часто ототожнюються.

Реальна фінансова система - це така фінансова система, в якій формування чистих фінансів (грошових фондів, що формуються внаслідок певної підприємницької діяльності) доповнюється формуванням квазічістих фінансів (грошових фондів, що формуються в результаті випуску акцій і облігацій) і так званих фіскальних (податкових) фінансів (грошових фондів, які формуються на податковій основі).

Будь-яка з нинішніх національних фінансових систем за своїм характером є змішаною, реальної чи, фінансовою системою, оскільки вона передбачає як формування чистих, так і квазічістих і фіскальних фінансів.
Відповідно до такого змістуреальноїфінансовоїсистеми в їїскладівиділяють три сектори.
Сектор 1. Цечистийфінансовий сектор реальноїфінансовоїсистеми, в якомупроцесформуваннягрошовихфондівздійснюється на еквівалентнійоснові у відповідності з дією закону вартості. Чистийфінансовий сектор впливає на переважнучастинубізнесу, на населення та частково на державу.
Сектор 2. Це квазічістий фінансовий сектор, в якому грошові фонди спочатку формуються не внаслідок здійснення певної підприємницької (комерційної чи виробничої) діяльності, а на позичкової основі в результаті випуску та реалізації цінних паперів (акцій, облігацій і т.п.). Випускатиакції та облігаціїмають право корпорації і держава.
Сектор 3. Цей так званий фіскальний (чиподатковий) сектор реальноїфінансовоїсистеми, в якомугрошовіфондиформуютьсяпереважно за рахунокподатків. Фіскальний сектор охоплює сферою своговпливу держава та їїтериторіальніоргани й реалізує себе у формуванні, по-перше, державної, по-друге, регіонального (обласного), по-третє, місцевого (муніципального) бюджетів як певнихгрошовихфондівдоходів і витратвідповідних рівнів державної влади.

Співвідношення між цими секторами реальної фінансової системи неоднаково у всіх економіках у різні історичні епохи їх розвитку. У менеджменті за характером ічастотівзаємодіїіззовнішнімсередовищемвиділяють два основнихтипифінансових систем: закриті і відкриті.

Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії незалежні від середовища, що оточує систему.

В умовах директивної економіки була закрита фінансова система внаслідок того, що:

· Курс валюти був суворо фіксованим;

· Власником засобів виробництва, земельної власності, великої нерухомості була держава;

· Підприємства могли обмінювати вітчизняну валюту на іноземну в межах встановленого жорсткого плану

(планова конвертованість);

· Мала місце замкнутість валюти в тому сенсі, що в контрактних договорах:

§ Ціни не виражалися у вітчизняній валюті;

§ Валютні цінності у великих розмірах могли вивозитися тільки державою, але не громадянами або підприємствами і ін.

Відкрита фінансова система характеризується досить частим і інтенсивним взаємодією з зовнішнім середовищем. Фінансові ресурси, інформація - це об'єкти обміну з весняній середовищем через проникні межі відкритої системи. Фінансиорганізаційно-виробничоїсистеми в умовах ринку - цебільшвідкрита система, ніж в умовахдирективноїекономіки. Відкритістьфінансовоїсистеми в умовах ринку обумовлена​​різноманіттям форм власності, зокрема, акціонерноювласністю.

Таке різноманіття форм власності відкриває можливість створення ряду фінансових інструментів: лізинг, франчайзинг, заставу, іпотека та ін Ця відкритість визначається можливістю вільно продавати і купувати валюту, цінні папери, здійснювати зовнішньоекономічні страхові операції, брати участь у діяльності міжнародних фінансових

організацій і т. д.
Ступінь відкритості фінансової системи повинна регулюватися в інтересах розвитку економіки країни.

Дата добавления: 2014-12-25