Суміжні права внаслідок факту виконання твору

Авторське право

У разі порушення права інтелектуальної власності

Захист права інтелектуальної власності

Види захисту:

o Неюрисдикційний – самозахист особи, права якої порушені, наприклад, відмова внести певні зміни до твору, відмова від виконання договору.

o Юрисдикційний – захист порушених прав судом та іншими уповноваженими на це органами.

Забезпечення недоторканності твору. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором, або спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами (ст. 439 ЦК).

суд може постановити рішення про:

- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню;

- зупинення пропуску через митний кордон товарів;

- вилучення з цивільного обороту товарів, матеріалів та знарядь та їх знищення;

- застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності з урахуванням вини особи;

- опублікування в засобах масової інформації відомостей про це порушення.

Найбільш розповсюдженими видами таких порушень є:

Ø піратство у сфері авторського права та суміжних прав – опублікування, відтворення, розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм без ліцензії;

Ø плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

Ø порушення умов договору щодо використання об'єктів авторського права.

Параграф 2. Правові інститути права інтелектуальної власності

Авторське право – це один з інститутів цивільного права, що регулює особисті немайнові та майнові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва, що мають творчий характер та виражені в будь-якій об'єктивній формі (письмовій, усній, відеозапис тощо), щоб його можна було б сприймати, відтворювати.

Об'єктами авторського права є твори, а саме:

o літературні та художні твори, зокрема:

романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

o комп'ютерні програми;

o компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

o інші твори, нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності: сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця, ноу-хау тощо.

Твір як об'єкт авторського права – це результат творчої праці, комплекс ідей, думок, образів, поглядів тощо, який має правову охорону незалежно від цінності твору, його рівня, змісту, способу вираження, завершеності, оформлення (опублікований чи ні). Літературна діяльність не підлягає будь-якій перевірці відповідно до вимог закону, оскільки оцінка твору буде дана суспільством. Об’єктом захисту є форма твору, а не зміст. Не вважається порушенням права на твір, якщо хтось викладе зміст опублікованої статті іншими словами у формі доповіді або використовує винахід, суть якого була викладена у статті достатньо повно. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

Суб'єктом авторського права є автор твору як первинний суб’єкт, та тільки йому належать особисті немайнові права. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Презумпція авторства – це передбачення, що автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору за відсутності доказів іншого. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Співавтори мають авторські права на твір, створений у співавторстві, спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Реєстрація результатів інтелектуальної власності. Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом. Ні сама діяльність, ні її результати не підлягають обов'язковій державній реєстрації, ліцензуванню, однак автор може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах у Державному департаменті інтелектуальної власності. Свідоцтво про реєстрацію прав авторства може бути визнане недійсним лише у судовому порядку.

Не визнаються об'єктами авторського права:

- задуми, ідеї, концепції творця, не виражені у форму, офіційні документи, закони, судові рішення, офіційні символи, знаки, ордени, прес-інформація, твори народної творчості.

Особисті немайнові права, що належать автору твору:

· право на визнання автором;

· право перешкоджати посяганню на право інтелектуальної власності;

· вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

· забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

· обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

· на недоторканність твору.

Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

· право на використання твору;

· виключне право дозволяти використання твору;

· право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

· інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації (ст. 442 ЦК).

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених ЦК та іншим законом. Використанням твору є його опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо.

Твір може бути використаний будь-якою особою вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою; для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою; в інших випадках, передбачених законом. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що починають рахуватися з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору. Це право переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір.

Суміжні права – це права на результати творчої діяльності внаслідок факту виконання твору, що тісно пов'язані з авторськими правами, стосуються виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення, а також їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах їх передано (наприклад, артист читає вірші поета). Це будь-які способи виконання літературних, музичних та інших творів, запис виконання на фонограмі, сповіщення програм. Виконавці зобов'язані додержуватися прав автора виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках використовувати знак охорони суміжних прав – літера Р, обведена колом. Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення.

Особисті немайнові права виконавців – це право на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення, право на згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання.

Майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, це право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання. Кабміном України встановлені мінімальні ставки винагороди. Виконавцям належить виключне право дозволяти або забороняти іншим особам публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір); фіксацію у фонограмах, відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань; відтворення своїх виконань, комерційний прокат, розповсюдження своїх виконань зафіксованих без їх згоди. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком першого здійснення передачі, якщо інше не передбачено договором. У цей строк також до спадкоємців виконавців і правонаступників переходить право дозволяти або забороняти використання виконань та одержання винагороди.

Дата добавления: 2014-12-25