Наочні методи навчання

Лекція– це монологічний спосіб викладу об'ємного цілісного блоку інформації. Від інших методів лекція відрізняється широтою охоплення матеріалу, системним характером його викладу та тривалістю (весь урок чи навіть подвоєне заняття). Як правило, цей метод навчання застосовується в старших класах, що обумовлено характером матеріалу, що вивчається, та інтелектуальними можливостями старшокласників.

Бесіда – це діалогічний метод навчання, використання якого спрямоване на передачу та засвоєння навчального матеріалу, що відбувається за допомогою системи ретельно продуманих питань і відповідей. Питання в навчальній бесіді повинні бути логічно пов'язаними одне з одним, відповіді на них у своїй сукупності мають розкривати сутність досліджуваного явища, а ті й інші – сприяти систематизації знань і відповідати рівню розвитку та підготовленості школярів.

Навчальна дискусія являє собою полілогічний спосіб навчання школярів, який реалізується в процесі обговорення проблеми, що має кілька варіантів рішення (як мінімум – два). Її учасникам треба прийняти одну з позицій, аргументувати її, зуміти подати слухачам та опонентам і відстояти в навчальній суперечці. Навчальна дискусія сприяє розвитку критичного мислення та полілогічного мовлення. Вона формує механізми міжособистісного спілкування, забезпечує умови для самореалізації та самоствердження школярів у навчальній діяльності.

Навчальна конференція поєднує в собі монологічний, діалогічний і полілогічний способи навчання. Як правило, вона проводиться в разі потреби комплексного розгляду особливо важливих і об'ємних проблем. Її підготовка припускає проведення невеликих самостійних як теоретичних, так і практичних досліджень, результати яких будуть узагальнені та повідомлені слухачам. Для проведення конференції складається її програма, в якій подається проблема, що розглядається, режим роботи, тематика виступів (доповідей), їх черговість та виступаючі. Теми та зміст мінідоповідей підбираються таким чином, щоб досліджувана проблема в їх сукупності знайшла своє повне й різнобічне висвітлення.

Письмове слово, що лежить в основі методів навчання, повинне бути лаконічним, змістовним, однозначним, зрозумілим учням. На відміну від усного, воно не припускає додаткових роз'яснень.

В основі реалізації словесних методів цього типу лежить згортання та розгортання інформації, що у великій мірі сприяє не тільки її засвоєнню, а й розвитку розумових процесів. Засвоєння в цьому випадку супроводжується роботою слухової, зорової, моторної, значеннєвої пам'яті, а багаторазовість повторення та розмаїтість дій з інформацією (прочитав або почув, виділив головне, скоротив, записав, переглянув, повторив тощо) приводить до ефективного та дієвого її засвоєння.

Конспектування – це коротке систематизоване, іноді схематичне відображення прочитаної чи почутої інформації. У процесі конспектування відбувається первинне опрацювання матеріалу, його поділ на головне та другорядне, виділяються ключові слова для розуміння теми, використовуються скорочення, групування, індексація, робляться певні позначки тощо.

Складання плану тексту дозволяє зберегти логіку та послідовність викладу матеріалу, позбувшись його деталей. План може бути простим і складним. Для складання простого плану необхідно розділити текст на значеннєві частини й озаглавити кожну з них. При складному плані треба додати до цього короткі характеристики кожної частини.

Анотування – це короткий суттєвий виклад тексту (книги, статті, розділу тощо). В його основі лежить виділення головних думок, збереження структурних залежностей між ними, визначення адресної належності матеріалу, що анотується. Як правило, анотації подаються перед основним текстом публікації.

Реферування – це коротке систематизоване подання інформації з обраних джерел (реферування журналу «Рідна школа» за 2000 рік) або добір інформації з визначених проблем (реферування педагогічної періодики за 1997 – 2002 рр. з проблеми сімейного виховання). У результаті реферування літератури з обраної проблеми при відповідному її опрацюванні пишуться реферати.

Рецензування – це процес експертної оцінки виконаної роботи, в результаті якого пишеться рецензія як розгорнута мотивована оцінка дослідницької (наукової, літературної, публіцистичної) роботи з адресними пропозиціями та рекомендаціями.

Цитування це дослівне подання частини тексту, що дозволяє аргументувати свої висновки думками інших людей (дослідників даної чи суміжної галузей знань, учених, політиків, філософів, діячів культури тощо). При цитуванні обов'язково вказується авторство і робиться посилання на те джерело, звідки взята цитата.

Тезування – це короткий виклад основних думок доповіді, виступу, тексту, витриманий у стверджувальній формі. Тези намічають основні проблеми, що будуть докладно висвітлені в доповіді, виступі й ін., тому не претендують на повноту розкриття питання.

До групи наочних методів навчання входять методи демонстрації, ілюстрації та відеометод. У їх основі лежить реалізація принципу наочності в навчальному процесі. Демонстрація та ілюстрація базуються на показі, у першому випадку, реальних подій (явищ, процесів) у їх динаміці (це демонстрація дослідів, фільмів, моделей одягу тощо), у другому – статичного відображення реальних подій у вигляді малюнків, схем, діаграм, графіків та ін. Відеометод, заглянувши в сутність досліджуваних явищ, дозволяє інтегрувати переваги двох попередніх і організувати навчальний процес найбільш ефективним способом.

Демонстрація, як правило, починається з цілісного пред'явлення досліджуваного процесу (явища, події тощо) і ознайомлення з його зовнішнім виглядом, потім переходить до виділення значимих якостей і виявлення сутнісних характеристик. Метод демонстрації служить активізації пізнавального процесу, що здійснюється дітьми під керівництвом учителя. Вони вивчають предмети та явища, виконують виміри, осмислюють те, що відбувається, роблять свої (а не переказують чужі) умовиводи, обирають певну позицію та доводять її. Вважається, що найбільшу дидактичну цінність має демонстрація реальних процесів у природних умовах.

Ілюстрація забезпечує показ і сприйняття предметів, процесів і явищ у їх символічному зображенні. Як правило, метод ілюстрації використовується в комплексі з методом демонстрації. Коли процес чи явище учні повинні сприйняти в цілісності, використовується його демонстрація, коли ж потрібно осмислити його сутність, механізм протікання й ін., прибігають до ілюстрації. Це не виключає автономного застосування методу ілюстрації, більш за те, у навчальному процесі сучасної школи частіше використовується саме ілюстрація. Це зумовлено не тільки матеріальними можливостями школи, але й специфікою розумової діяльності дітей на різних вікових етапах їх розвитку.

Відеометод прийшов у дидактику внаслідок інтенсивного проникнення в практику навчання нових джерел екранного подання інформації: навчального телебачення, відеомагнітофонів, комп'ютерів із дисплейним відображенням інформації. Відеометод може бути використаний на всіх етапах навчання – від постановки навчальної задачі до контролю його якості. Відеометод незамінний при спостереженні природних процесів, що протікають занадто повільно (вивітрювання гірських порід, ріст рослини, дифузійні процеси), а також дуже швидких, коли безпосереднє спостереження не може розкрити сутність того, що відбувається, (удар пружних тіл, кристалізація речовин). Він дозволяє побачити в динаміці й пояснити принципи дії складних машин і механізмів, навчає алгоритмам виконання різних видів діяльності.

Дата добавления: 2014-12-25