Сутність, завдання та функції планування

ТЕМА 4. ПЛАНУВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1. Сутність, завдання та функції планування.

1.2 Стратегічне планування

Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування – це управлінський процес визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємства в цілому та функціональних напрямів виробничо - господарської діяльності зокрема та засобів, шляхів і умов їх досягнення. Воно об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою надає усім процесам однонаправленості і скоординованості що дозволяє найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та якомога швидше вирішувати різноманітні завдання управління.

Перехід національної економіки України на ринкові принципи функціонування та розвитку обумовлює необхідність кардинальних змін у системі управління, в тому числі в плануванні діяльності підприємства. В нових умовах господарювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації зверху всієї його діяльності та надання підприємству широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці та відповідальності за кінцеві результати господарювання, але й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності до ринкових коливань. Все це повинно знайти відображення у планах діяльності підприємства.

Планування виконує в організації такі функціональні завдання:

1. Зменшення складності.

Одним із завдань планування є подолання реально існуючих перешкод.

2. Функція ініціювання.

Планування повинно стимулювати і мотивувати дії. За його допомогою повинні активізуватися потенційні резерви, а також використовуватися допоміжні потенціали.

3. Функція прогнозування.

Завданням планування є якомога точніше спрогнозувати шляхом систематичного аналізу всі активні фактори.

4. Функція безпеки управління.

Планування повинно забезпечити також інформацію про ризик для того, щоб уникнути його або зменшити.

5. Функція оптимізації.

Планування повинно забезпечити вибір допустимих і кращих альтернатив.

6. Функція координації і інтеграції.

Планування сприяє попередженню конфліктів і враховує взаємозалежність різних сфер управління.

7. Функція впорядкування.

За допомогою планування створюється єдиний порядок дій, їх виконання та відповідальність за них.

8. Функція контролю.

Планування робить можливим поточний контроль за виконанням плану, а після реалізації – виявляння помилок.

9. Виховний ефект і функція навчання.

Планування має виховний ефект (це є зразок національного способу дій), що також дозволяє вчитися на помилках.

10. Функція документування.

Під час планування відбувається документальне представлення дій.

Процес планування максимальна має передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій та закономірностей розвитку об’єкта планування та середовище його діяльності. Найбільш загальною науковою основою планування є система об’єктивних економічних законів. У планах підприємства повинні бути реалізовані вимоги цих законів та враховані об’єктивні результати макро- та мікроекономічного аналізу стану та тенденції розвитку умов господарювання. Тобто планування, як функція управління, повинне здійснюватись з врахуванням конкретних принципів.

Розглянемо конкретні принципи планування діяльності організацій:

1. Найважливішим принципом планування є вибір та обґрунтування цілей (цілеспрямування) кінцевої мети, результатів діяльності організації (підприємства).

2. Ефективність та реальність планів значною мірою залежить від ступеня реалізації принципу системності. Цей принцип вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв’язки в його системі. Системний підхід необхідний для обґрунтування та вирішення планових завдань на будь-якому рівні управління. За допомогою системного аналізу можна вирішувати на такі важливі питання, як: визначення цілей та їх субординація, порівняння альтернативних шляхів та способів досягнення визначених цілей, що відрізняються один від одного складністю, термінами реалізації, соціальними наслідками тощо.

3. Важливою проблемою планування є забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає:

- підтримка безперервної планової перспективи;

- взаємопогодження довго, середньо - та короткострокових планів;

- своєчасне корегування перспективних та поточних планів, враховуючи початкові сигнали про зовнішні (регіон, економіка в цілому) та внутрішні (всередині самого підприємства) зміни умов господарювання;

- плани діяльності підприємства є підґрунтям для прийняття управлінських рішень, що знижує ризик при їх реалізації.

Планування це є метод прогнозування майбутніх проблем і можливостей їх вирішення, який допомагає уточнити найбільш оптимальні шляхи дій.

4. Принцип оптимальності. Однією із найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення оптимальності використання застосовуваних ресурсів для їх реалізації. На основі планування можна передбачати перспективи залучення ресурсів, раціонального їх розподілу та використання. Використання ресурсів підприємства повинно орієнтуватись на потреби, умови, конюнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів, кращого застосування предметів та знарядь праці, організації виробництва тощо.

5. Принцип збалансованості. Оскільки на основі планів координуються зусилля різних функціональних напрямків діяльності підприємства, то для більш ефективної реалізації плану необхідне їх комплексне застосування з ефективним контролем, мотивацією, організацією.

6. Принцип адекватності системи планування щодо об’єкта та умов його діяльності виходить з того, що оскільки ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій, факторів виробництва, то методи планування, розділи планів, організація самого процесу їх розробки повинна постійно переглядатись, (а при необхідності розроблюватись та застосовуватись поліпшені або принципово нові методи та процедури планування).

Тобто плани повинні бути гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснити їх модифікацію або переорієнтацію з мінімальними витратами з урахуванням умов зовнішнього середовища.

Дата добавления: 2014-12-23