Елементи педагогічної майстерності

Гуманістична спрямованість — найголовніша характеристика май­стерності. Що становить спрямованість особистості? Ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації. Гуманістична спрямованість — спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих ду-

ховних цінностей, моральних норм поведінки і стосунків. Це вияв про­фесійної ідеології вчителя, його ціннісного ставлення до педагогічної дійсності, ЇЇ мети, змісту, засобів, суб'єктів. Слід ураховувати той факт, що діяльність вихователя зіткана з педагогічних драм, якщо драмою вважати зіткнення думок, боротьбу за утвердження позиції. Причому, що вищим є рівень майстерності, то чіткіше виявляються конфлікти, бо новизна систем, які пропонують талановиті вчителі, нерідко натрапляє на опір представників усталених поглядів.

Придивімося, хіба це не початок драми? З чим іде вчитель на урок? Він іде з думкою «дати урок», виконати програму. Інтереси його — втому матеріалі, якому буде присвячено наступні 45 хвилин. Іде на урок донецький учитель В. Шаталов, щоб допомогти кожному пере­можно вчитися... Йде вчитель-початківець, заклопотаний честю мундира і прагне над усе, щоб діти вбачали в ньому вчителя, хоч не такою вже й значною є різниця між ними в роках...

Ішов колись на урок і директор Павлиської школи Василь Олек­сандрович Сухомлинський, щоб разом із дітьми пізнавати красу слова, думки, життя, навчити їх жити серцем, рости громадянами.

Усі вони йдуть до школи, до дітей, але суть у тому, як співвідносять­ся особисті установки вчителя з головною метою виховання і на що спрямовані їхні думки, прагнення, дії.

Отже, педагогічна спрямованість особистості кожного вчителя бага-тоаспектна. її становлять ціннісні орієнтації: на себе — самоутверджен­ня (щоб вбачали в мені кваліфікованого, вимогливого, справжнього вчи­теля); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для вчите­ля — програма, заходи, способи їх пред'явлення); на школяра (дитячий колектив в актуальних умовах — адаптація); на мету педагогічної діяльності (на допомогу школяреві в розвитку — гуманістична страте­гія). Для педагога провідною є орієнтація на головну мету за гармоній­ної узгодженості всіх інших: гуманізації діяльності, гідного самоутвер­дження, доцільності засобів, врахування потреб вихованців. Лише за умови почуття відповідальності перед майбутнім, усвідомлення мети і великої любові до дітей починає формуватися професійна майстерність учителя.

Гуманістична спрямованість як надзавдання у повсякденній роботі майстра завжди визначає його конкретні завдання. Порівняймо дві по­зиції. По шкільному радіо дізналися про думку семикласника Миколи щодо непорядків у їдальні. Цю думку хлопець висловив журналістові, коли той брав інтерв'ю у різних учнів. Вона була критична, гостра, але висловлена від щирого серця. Директор виявив невдоволення через те, що «слава» про школу рознеслася вранці по всій області. Марія Васи­лівна, класний керівник, захистила хлопця, запропонувавши директо­рові разом з учнями обговорити проблему поведінки в їдальні, схва­ливши небайдужість Миколи і давши йому та його товаришам мож­ливість обміркувати, як змінити обставини. Ми бачимо, що в одного

педагога переважає думка про престиж закладу. І це було б добре, якби через це не страждали учні. Другий учитель уболіває за учня, дбає, щоб критичний запал Миколи переріс у творчу енергію, щоб у нього фор­мувалася громадянська позиція.

Гуманістична спрямованість педагога визначає стратегію його уроку: що головне — з'ясування біографічних відомостей про письменника чи роздуми про сенс життя, вибір шляху, над чим замислюються й учні?

Якщо спрямованість педагога гуманістична, вона завжди виявляється як активна позиція. Проте нерідко трапляються й такі ситуації: завтра треба вийти з учнями на збирання помідорів, а вони не хочуть працювати, бо зібрані вчора і позавчора овочі ще гниють у полі, їх не вивезли. І хоч учитель розуміє, що діти мають рацію, все ж наполягає: «Ви повинні вийти на поле, а коли вивезуть — то вже не ваша турбота». Якщо ти, вчитель, не маєш змоги змінити обставини, то що заважає сказати дітям чесно: тут коїться неподобство, — та й подумати, що слід зробити для врятування врожаю.

Гуманістична спрямованість є виявом здатності бачити великі зав­дання у малих справах. Вона дає змогу оцінювати свою діяльність з погляду не лише безпосередніх, а й опосередкованих результатів, тобто тих позитивних індивідуальних змін у життєдіяльності і структурі осо­бистості своїх вихованців, частковим організатором яких ти є сам як особа, відповідальна за якість організації виховного процесу.

Підвалиною педагогічної майстерності є професійна компетентність. Знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни, яку він викладає, а з іншого — до учнів, психологію яких мусить добре знати. Готуючись до уроку, вчитель обмірковує його зміст, методику, враховує особливості сприймання учнів певного віку, класу, власні можливості. Отже, зміст професійної компетентності — це знання предмета, методики його викла­дання, педагогіки і психології. Важливою особливістю професійних пе­дагогічних знань є їх комплексність, що потребує від учителя вміння синтезувати матеріал для успішного розв'язання педагогічних задач, аналізу педагогічних ситуацій, що зумовлюють необхідність осмислен­ня психологічної сутності явищ, вибору засобів взаємодії. Розв'язання кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине ціле.

Знання педагога — не сума засвоєних дисциплін, а особистісно за­барвлена усвідомлена система, де є місце власним оцінкам, критичним поглядам. «Головне в житті не саме знання, а та гармонія, яка виявляєть­ся, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає люди­ну, її світогляд»¹.

Для того щоб викликати в учнів певне ставлення до предмета, обго­ворюваного на уроці, вчитель висловлює своє розуміння проблеми, свої міркування. Звучить: «Я гадаю...»; «Мені здається...» А буває й так:

¹ МакаренкоА. С. Письмо Л. В. Конисевичу // Пед. соч.: В 8 т. — М., 1986. — Т. 8. - С. 107.

студент на педагогічній практиці точно передає думку з підручника, розповідає грамотно, послідовно, а думки класу не дістає у відповідь Тут маємо відтворення почутого, не зігріте власними роздумами Так, інколи вчитель забуває педагогічну істину якщо сам не розкриваєшся перед учнями, не даєш їм проникнути у світ своїх почуттів, думок, — марно очікувати щирих відповідей і таке навчання не є розвитком творчого потенціалу учнів, воно перетворюється на тяжкий процес «на­копичення знань»

Майстерність педагога — в «олюднюванні», натхненності знання, яке не переноситься з книжок в аудиторію, а подається як власний погляд на світ На ґрунті професійних знань формується педагогічна свідомість — принципи і правила, які є засадовими щодо дій і вчинків учителя Ці принципи і правила кожний педагог виробляє на підставі власного дос­віду, але осмислити, усвідомити їх можна лише за допомогою наукових знань, що потребують систематичного поповнення Слід зауважити, що складність навчання педагога, набуття професійної компетентності по­лягає і в тому, що професійне знання має формуватися водночас на всіх рівнях методологічному, теоретичному, методичному, технологічному Це потребує розвиненого професійного мислення, здатності добирати, ана­лізувати й синтезувати здобуті знання у досягненні педагогічної мети, уявляти технологію їх застосування

Проте швидкість набуття майстерності не регламентується лише на­копиченням професійних знань Справді, студентові, який добре вчиться в педагогічному навчальному закладі, не завжди легко на педагогічній практиці в школі Є індивідуальні передумови успішної діяльності, сти­мулятори професійного зростання — здібності

Отже, третім елементом у структурі педагогічної майстерності є здібності до педагогічної діяльності Вони залежать від особливостей перебігу психічних процесів, що сприяють успішній педагогічній діяль­ності Аналіз педагогічних здібностей здійснено у багатьох фундамен­тальних дослідженнях¹

Генеральна здібність, що об'єднує всі провідні, на нашу думку, най­точніше визначена Н Кузьміною Це чутливість до людини, яка зростає, до особистості, яка формується Спираючись на дослідження, можна ви­окремити такі шість провідних здібностей до педагогічної діяльності

1) комунікативність — професійна здатність педагога, що характе­ризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й мати задоволення від спілкування²,

¹ Див Гоноболин Ф Н О некоторых психических качествах личности учите­
ля // Вопр психологии — 1973 — № 11, Кузьмина Н В Очерки психологии
труда учителя — Л, 1967 Крутецкии В Н Психология — М 1980 — С 345,
Моделированиепедагогических ситуаций / Под ред Ю Н Кулюткина, Г С Сухоб-
ской - М, 1981 - С 17-25

² Див Кан Калик В А Учителю о педагогическом общении — М, 1987 — С 47

Дата добавления: 2014-12-27