Кличний відмінок власних імен

(короткий словник)

Кличний відмінок вживається при звертанні. Форми кличного відмінка посилюють стилістичні функції звертань, надають їм своєрідної специфіки та особливого мовного колориту.

А

Адам – Адаме! Алла – Алло!

Анатолій – Анатолію! Андрій – Андрію!

Анжела – Анжело! Антон – Антоне!

Артем – Артеме!

Б

Богдан – Богдане! Богдана – Богдано!

Борис – Борисе!

В

Вадим – Вадиме Валентин – Валентине!

Валентина – Валентино! Валерій – Валерію!

Валерія – Валеріє! Варвара – Варваро!

Віктор – Вікторе Вікторія – Вікторіє!

Віра – Віро! Віталій – Віталію!

Володимир – Володимире! В’ячеслав - В’ячеславе!

Г

Галина – Галино! Ганна – Ганно!

Геннадій – Геннадію! Георгій – Георгію!

Герман – Германе! Гліб – Глібе!

Гнат – Гнате! Григорій – Григорію!

Д

Данило – Даниле! Денис – Денисе!

Діана – Діано! Діна – Діно!

Дмитро – Дмитре!

Е

Едуард – Едуарде! Емма – Еммо!

Є

Євген – Євгене! Євгенія – Євгеніє!

Євдокія – Євдокіє! Єфросинія – Єфросиніє!

Ж

Жанна – Жанно!

З

Зінаїда – Зінаїдо! Зоя – Зою (-є)!

І

Іван – Іване! Ігор – Ігоре (-ю)!

Ілля – Ілля (-є)! Інна – Інно!

Ірина – Ірино!

Й

Йосип – Йосипе!

К

Катерина – Катерино! Костянтин – Костянтине!

Кузьма – Кузьмо!

Л

Лариса – Ларисо! Лев – Леве!

Леонід – Леоніде! Леся – Лесю!

Лідія – Лідіє! Лука – Луко!

Любов – Любове! Людмила – Людмило!

М

Майя – Майє (-ю)! Максим – Максиме!

Марина –Марино! Марія – Маріє!

Микита – Микито! Микола – Миколо!

Мирон – Мироне! Михайло – Михайле!

Н

Надія – Надіє! Наталія – Наталіє!

Наталя – Наталю! Ніна – Ніно!

О

Оксана – Оксано! Олег – Олегу (-же)!

Олександр – Олександре! Олександра – Олександро!

Олена – Олено! Олексій – Олексію!

Ольга – Ольго! Остап – Остапе!

П

Павло – Павле! Петро – Петре!

Пилип – Пилипе!

Р

Раїса – Раїсо! Рита – Рито!

Роза – Розо! Роман – Романе!

Руслан – Руслане! Руслана – Руслано!

С

Сава – Саво! Світлана – Світлано!

Святослав – Святославе! Семен – Семене!

Сергій – Сергію! Софія – Софіє!

Степан – Степане!

Т

Тамара – Тамаро! Тарас – Тарасе!

Тетяна – Тетяно!

Ф

Федір – Федоре

Ю

Юлій – Юлію! Юлія – Юліє!

Юрій – Юрію!

Я

Ярослав – Ярославе! Ярослава – Ярославо!

Не бійтесь заглядати у словник;

Це пишний сад, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля…

(М.Рильський)

Словник агрономічної термінології

Абіотичне середовище – сукупність неорганічних умов (факторів середовища) життя організмів.

Абіотичні фактори – компоненти та явища неживої природи (клімат, світло, тиск, температура, рух середовища, тверда фаза ті ін.), що прямо чи побічно діють на організми.

Абсорбент – рідина або тверде тіло, що поглинає газ або розчинену речовину в усьому своєму об'ємі. В г. А. представлені грунтовим розчином і твердими мінеральними та органічними компонентами, які наділені пористістю.

Абсорбція – поглинання речовин з газової суміші або рідини абсорбентами

Авгіт – мінерал з групи ланцюгових силікатів, побудованих одиничними ланцюгами (див. піроксени).

Автотрофи – 1) живі організми, що самі продукують потрібні їм речовини; 2) живі організми з точки зору функцій, що виконуються ними в процесі обміну речовин та енергії в екосистемах.

Агрегат водостійкий – агрегат, який цілком або частково зберігається в нерухомій або проточній воді.

Агрегат грунтовий [син.: пед] – природна складна грунтова окремість, яка утворилась з елементарних грунтових часток (мікроагрегат) або мікроагрегатів (макроагрегат) внаслідок їх злипання та склеювання під впливом фізичних, хімічних, фізико-хімічних і біологічних процесів.

Агрегація – процес утворення агрегатів під впливом як різних природних грунтових процесів (фізичних, хімічних і біологічних), так і механічного та хімічного обробітку г.

Агробіоценоз (агроценоз, агробіогеоценоз, агроекосистема) – нестійка, штучно створена людиною екосистема культурних полів, що потребує регулярної підтримки.

Агроекологія (сільськогосподарська екологія) – розділ прикладної екології, що вивчає вплив факторів середовища на продуктивність культурних рослин, а також структуру і динаміку угруповань організмів, що живуть в агроценозах, вплив агробіоценозів на життєдіяльність вирощувальних рослин.

Агролісомеліорація – система лісогосподарських заходів, спрямована на поліпшення грунтово-гідрологічних і кліматичних умов місцевості для ведення сільського господарства.

Агрономічне грунтознавство – наука, що вивчає грунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва.

Агрономічні властивості грунту – властивості, сукупністю яких визначається родючість г., тобто А.в.г. забезпечують рослину поживою, водою, повітрям, теплом і т. ін.

Агрофіти – інтродуковані рослини, вирощувані людиною.

Агрофітоценоз – земна поверхня, що зайнята угрупованням культурних рослин (посівами чи плантаціями).

Агрохімія – [син.: агрономічна хімія] – наука, яка вивчає питання взаємовідносин між г., рослиною та добривом з метою підвищення врожаю с.-г. культур і поліпшення його якості.

Адгезія [син. злипання] – утворення на поверхні твердого або рідкого тіла тонкого шару газу, або рідини, що прилягає до поверхні. А. зумовлена силами молекулярного притягання.

Адсорбат – речовина, яка адсорбована на поверхні розділу фаз (див. адсорбція).

Адсорбент – тіло з великою внутрішньою або зовнішньою поверхнею, на якій відбувається адсорбція речовин – газів або розчинів, що торкаються поверхні. До грунтових А. належать глинисті мінерали та високодисперсні органічні й органо-мінеральні сполуки.

Адсорбція – вбирання будь-якої речовини з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла; відбувається під дією молекулярних сил поверхні адсорбенту. Розрізняють фізичну А., коли молекули адсорбату зберігають свою індивідуальність, і хімічну (див. хемосорбція), з утворенням хімічних сполук.

Аерація грунту – природне або штучне насичення грунту атмосферним повітрям; газовий обмін між цими середовищами.

Аероби – організми, що здатні існувати лише в кисневмісному середовищі.

Аерозоль – речовини, які складаються з твердих (дим) або рідких (туман) часточок, завислих в газоподібному середовищі.

Азот загальний – тривіальний вираз, який означає валовий вміст азоту в г.

Азот рухомий, за І.В.Тюріним і М.М. Кононовою, – органічні та мінеральні сполуки азоту, що переходять у 0,5н розчин H2SО4 на холоді (грунт: розчин = 1:5, 16-18 годин).

Азотфіксатори – бактерії і водорості (переважно синьозелені), що фіксують атмосферний азот.

Азотфіксація біологічна – процес засвоєння молекулярного азоту й побудови з нього азотистих сполук мікроорганізмами.

Акарициди – хімічні речовини (пестициди), що використовуються для знищення шкідливих клящів.

Активний гумус – термін О.Н.Соколовського. Форма колоїдного гумусу, який приймає активну участь в утворенні грунтової структури; представляє собою ту частину гумусу, яка здатна пептизуватися та переходити в розчин після заміни в грунті обмінно-увібраного кальцію натрієм.

Актиноміцети – група прокаріотів, які утворюють міцелій, широко розповсюджений у всіх г. Відіграють велику роль у мінералізації різноманітних органічних речовин.

Актуальна (активна) кислотність грунту – кислотність г., зумовлена наявністю в грунтовому розчині іонів водню. А.к.г. виражається величиною рН водної витяжки з г.

Алеврити – група пухких дрібноуламкових осадових гірських порід, що складаються перважно з мінеральних зерен кварцу, польових шпатів, слюд та інших частинок розміром 0,05-0,01 мм. А. виступають материнськими породами для сірих лісових та чорноземних грунтів.

Алюміній рухомий – алюміній, який переходить у розчин 1н КСl при збовтуванні. Виявляється в деяких кислих г. Розраховується в мг-екв. на 100 г.

Альбедо грунту – відношення кількості променевої енергії Сонця, відбитої від поверхні грунту, до кількості енергії, що падає на цю поверхню. Виражається в процентах.

Амоніфікація – процес мікробіологічного розкладу азотвмісних органічних сполук (білків, нуклеїнових кислот і т.п.) з виділенням аміаку.

Амфолітоїди грунтові – грунтові колоїди, здатні змінювати заряд залежно від реакції середовища. При зменшенні рН ведуть себе як базоїди, а при зростанні лужності – як ацидоїди.

Амфотерність – здатність деяких сполук, в тому числі грунтових колоїдів, проявляти, залежно від реакції середовища, кислотні або лужні властивості.

Амфотерні, наприклад, гідроксиди алюмінію, цинку та ін.

Анабіоз – стан спокою в організмів, який характеризується оборотною зупинкою або значним уповільненням процесів життєдіяльності

Анаеробіоз (аноксібіоз) – життя за відсутності вільного кисню. Необхідну для життєдіяльності енергію при А. організми отримують за рахунок реакцій окиснення-відновлення органічних і мінеральних сполук.

Аналіз агрегатний грунту – визначення вмісту в г. різних за величиною агрегатів, що виражається у % від маси сухого г. А.а.г. може бути сухим (структурний аналіз) або мокрим. У першому випадку г. на ситах просіюється в повітряно-сухому стані, в другому – у воді.

Аналіз гранулометричний грунту – визначення вмісту в г. різних за розміром механічних елементів (часточок),%.

Андосолі – г. на вулканічних відкладах нейтрального та лужного складу.

Антропогенний вплив (антропогенний прес) – будь-який вид господарської діяльності людини по відношенню до природи.

Апатит – мінерал з групи основних безводних фосфатів Ca5[(PO4)3(F, Сl, ОН)]. Один з основних первинних джерел фосфору.

Анпофітні – місцеві бур'яни, що легко поселяються на ріллі та інших культурних місцезростаннях.

Арборицид – хімічна речовина, що використовується для знищення дерев та кущів.

Аридизація грунту (опустелювання) – аридний стан грунту, при якому зменшується його здатність забезпечувати рослини водою.

Аридність – сухість клімату з високою температурою повітря, що веде до дефіциту вологи в г.

Ацидофіли – організми, переважно бактерії, здатні до існування при значній кислотності грунту.

Ацидофіти – рослини, що віддають перевагу кислим грунтам.

Дата добавления: 2014-12-23