Рух по азимутам. 2 страница

S – виміряна довжина ділянки.

Наприклад, якщо середнє значення контрольної ділянки дорівнює 4,2 км, а виміряне далекоміром – 3,8 км, то коефіцієнт коректури шляху:

К =

Таким чином, якщо довжина маршруту, виміряного за картою, складає 50 км, то за спідометром буде підрахунок 55 км, тобто на 10% більше. Різниця в 5 км і є величиною поправки.

Визначення відстані за кутовими розмірами предметів. Спосіб використовується коли відомі лінійні розміри віддаленого предмета, до якого вимірюють відстань. При спостереженні місцевих предметів (цілей), віддалених на різні відстані, спостерігач знаходиться як би у центрі концентричних кіл, радіуси яких дорівнюють відстаням до цих предметів (цілей). Якщо коло розділити на 6000 поділок, то довжина однієї поділки буде заокруглено дорівнювати одній тисячній частині радіуса кола:

де R – радіус кола.

Центральний кут кола, стягнутий дугою, що дорівнює 1/6 000 довжини кола, прийнятий за одиницю вимірювання кутів, називається поділкою кутоміра або «тисячною».

Одиницею виміру кутів є лінійний відрізок, який дорівнює тисячній частці відстані до об’єкта, що забезпечує швидкий перехід від кутових вимірів до лінійних і навпаки.

Під час виміру кутів у «тисячних» прийнято називати і записувати спочатку число сотень, а потім, число десятків і одиниць тисячних. Якщо сотень і десятків немає, то замість них називають і записують нулі.

При переході від поділок кутоміра до градусної міри використовують співвідношення:

= ;

1 – 00 = 3,6 100 = 360 = 6^°;

1°~ 0 – 17.

Виходячи із залежності між кутовими та лінійними величинами, відстань (дистанцію) до предметів у метрах визначають за формулою:

Д = ,

де В– висота (ширина) предмета, м;

К – кутова величина предмета в «тисячних».

Кутові розміри предметів у «тисячних» вимірюють за допомогою бінокля, приладів спостереження і прицілювання.

Наприклад, кутовий розмір об’єкта (танка, Рис.4.), що спостерігається в бінокль, довжина якого 6м, дорівнює трьом малим поділкам сітки бінокля (0-15). Отже, відстань до танка:

Д = = 400 м

Рис.4. Визначення кутових розмірів предметів.

Відображення виміряних кутових величин.

Кут у «тисячних»	Записується	Читається
	13 – 80	Тринадцять, вісімдесят
	3 – 43	Три, сорок три
	0 - 52	Нуль, п’ятдесят дві
	0 - 02	Нуль, нуль дві

Визначення відстаней за лінійними розмірами предметів. Лінійкою, розташованою на відстані 50 см від очей, вимірюють у міліметрах висоту предмета, що спостерігається, потім, висоту предмета в сантиметрах ділять на виміряну лінійкою в міліметрах, результат множать на постійне число 5; отримують висоту предмета в метрах.

Рис.5. Визначення відстаней за лінійними розмірами предметів.

а) відстані; б) висоти.

Наприклад, телеграфний стовп висотою 6 м затуляє на лінійці відрізок 10 мм. Отже, відстань до нього:

Д =

Точність визначення відстаней за кутовими та лінійними величинами складає 10-15 % довжини виміряної відстані.

Визначення відстаней допоміжними предметами. Цей спосіб застосовується за умов відсутності бінокля та приладів прицілювання. Для визначення відстаней необхідно знати розміри допоміжних предметів у міліметрах, отже, і в «тисячних», згідно з таблицею.

Необхідно пам’ятати, що допоміжні предмети також потрібно тримати на відстані 50 см від очей.

Приклад: Піхота противника під прикриттям танків веде наступ. Визначити відстань до противника, якщо танк по ширині закривається мушкою автомату:

Д =

Предмет	Розміри
в мм	в тисячних
Куля автомату	7,62	0-15
Олівець	7,5	0=15
Сірникова коробка: довжина ширина висота		1-00
	0-70
	0-30
Сірник		0-04
Мушка автомату		0-02
Пальці: мізинець середній великий		0-30
	0-35
	0-40
Відстань між малими поділками сітки бінокля		0-05
Відстань між великими поділками сітки бінокля		0-10
Висота малої поділки сітки бінокля		0-025
Висота великої поділки сітки бінокля		0-05

Лінійні розміри деяких предметів наведені в таблиці.

Об’єкт	Розміри, м
Відстань між стовпами лінії зв’язку
Дерев’яний стовп лінії зв’язку
Будинок сільського типу
Один поверх житлового будинку
Автомобіль вантажний (по висоті)	2,5
Танк: висота ширина довжина	2,5
Зріст людини	1,7

Визначення відстані за часом і швидкістю руху. Цей спосіб застосовується для наближеного визначення довжини пройденого шляху, для чого середню швидкість множать на час руху. Середня швидкість руху пішохода становить близько 5-6 км/г, а під час руху на лижах – 8-10 км/г.

Наприклад, взвод здійснив марш за 6 годин. Відстань до місця закінчення маршу (Д) вираховується за формулою:

Д = V х t = 5 х 6 = 30 км

Розвідувальний дозор на лижах здійснив марш за 5 годин. Відстань до місця закінчення маршу(Д) вираховується за формулою:

Д = V х t = 9 х 5 = 45 км.

Визначення відстані за співвідношенням швидкості звуку і світла. Звук розповсюджується у просторі зі швидкістю 330 м/с, 1 км за 3 с, а світло – практично миттєво.

Таким чином, відстань у кілометрах до місця, де пролунав постріл, дорівнює числу секунд, які пройшли від моменту спалаху до моменту, коли був почутий звук пострілу, поділеному на 3.

Наприклад, спостерігач почув звук пострілу через 12 с після спалаху. Відстань до місця спалаху (Д) вираховується за формулою:

Д = 12: 3 = 4 км.

Визначення відстані на слух. Спосіб застосовується при обмеженій видимості, переважно вночі. Точність цього способу невисока. Вона залежить від досвідченості спостерігача, гостроти і тренованості його слуху, вміння враховувати напрямок і силу вітру, температуру і вологість повітря. В безвітряну ніч при нормальному слухові різні джерела шуму можуть бути почуті на відстані, вказаній у таблиці.

Джерело шуму	Відстань до джерела шуму
Кроки людини	40 м
Тріск зламаної гілки	80 м
Неголосна розмова, кашель, заряджання зброї	100 м
Стук сокири при рубці лісу	300 м
Падіння зрубаних дерев	600 м
Рух автомобіля по шосе	800 м
Рух танку по ґрунтовій дорозі	2 км
Поодинокі постріли з автомату	2–3 км
Стрільба чергами, рев моторів танків	3-4 км
Гарматна стрільба	10-15 км

Визначення відстані геометричною побудовою на місцевості(Рис.6.) Цей спосіб може застосовуватися при визначенні ширини важко прохідних або непрохідних ділянок місцевості та перешкод (річок, озер, затоплених зон). На рисунку а показано визначення ширини річки побудовою на місцевості рівнобедреного трикутника. Оскільки в такому трикутнику катети рівні, то ширина річки АВ дорівнює довжині катета АС. Точку А вибирають на місцевості так, щоб з неї було видно місцевий предмет (точка В) на протилежному березі, а також, щоб була можливість вздовж берега виміряти відстань, що дорівнює ширині річки. Положення точки С визначають методом наближення, вимірюючи кут АСВ компасом чи за допомогою годинника до тих пір, доки його значення не досягне 45^о.

Інший варіант цього способу показаний на рисунку б. Точку С обирають так, щоб кут АСВ дорівнював 60^о. Відомо, що тангенс кута 30^о дорівнює ½, отже, ширина річки дорівнює подвоєному значенню відстані АС. Як і в першому, так і в другому випадку, кут при точці А повинен дорівнювати 90^о.

Рис.6. Визначення відстані геометричною побудовою на місцевості.

Визначення висоти предметів.

За кутовою величиною. Вимірюють відстань до предмета в метрах і його кутову величину в «тисячних». Висоту предмета отримують за формулою:

де В – висота предмета, м;

Д – відстань до предмета, м;

К – кутова величина предмета в «тисячних».

Наприклад, відстань до дерева – 100 м, а його кутова величина від основи до верху – 2-20. Його висота:

За тінню від предмета (Рис.7). Для цього необхідно визначити довжину своєї тіні d і довжину тіні Д від предмета. Оскільки трикутники подібні, то висоту предмета (дерева) В визначають за формулою:

де Р – зріст людини (спостерігача).

Таким чином, висота дерева у стільки разів більше зросту спостерігача, у скільки разів тінь від дерева довша його тіні. Наприклад, довжина тіні спостерігача 3,5 м, а тіні від дерева – 24,5 м, тобто в 7 разів довша. Якщо зріст спостерігача 1,8 м, то висота дерева 1,8 х 7 = 12,6 м. Точність визначення висоти предметів залежить від точності визначення відстані до нього (в першому випадку) або довжини його тіні (в другому випадку).

Рис.7. Визначення висоти предметів за тінню від предмета.

Вимірювання кутів на місцевості.

Вимірювання кута компасом. Візирний прилад компаса заздалегідь сполучають з початковим штрихом лімба, а потім, наводять по направленню лівої сторони кута, і, не змінюючи положення компаса проти направлення правої сторони кута, беруть відлік по лімбу. Це і буде величина вимірюваного кута або його доповнення до 360°, якщо підписи на лімбі йдуть проти годинникової стрілки.

Величину кута можна визначити більш точно, якщо визначити азимути направлень сторін кута. Різниця азимутів сторін кута буде відповідати величині кута.

Якщо різниця буде від'ємною, то необхідно додати 360 °. Середня помилка визначення кута при цьому способі 3-4°.

Вимірювання за допомогою компаса горизонтальних кутів (рис.8.). Щоб виміряти на місцевості у даній точці Т кут між напрямком на два будь-яких предмети Л і П, потрібно визначити по компасу магнітні азимути цих напрямків і відняти від азимута правого напрямку азимут лівого . Якщо азимут правого напрямку буде менше азимута лівого, то до нього потрібно додати 360°.

Рис.8. Вимірювання горизонтальних кутів за допомогою компаса.

Вимірювання кута по циферблату годинника. Годинник тримають перед собою горизонтально і повертають його так, щоб штрих 12 годин співпав з лівою стороною кута. Помічають переміщення напрямку правої сторони кута з циферблатом і відраховують кількість годинникових проміжків і його частин. Потім визначають кут, враховуючи, що кут між годинниковими штрихами дорівнює 30°, а між азимутами – 6°.

Вимірювання кута біноклем. Поле зору бінокля сполучають з предметом. Підраховують число поділок сітки бінокля. Отримане число множать на ціну поділки шкали бінокля. Якщо шкала бінокля не захоплює повністю кут (предмет), то вимірюють по частинам.

Вимірювання кута за допомогою лінійки. Якщо лінійку тримати на відстані 50 см від ока, то 1 мм буде відповідати 0-02 тис. По лінійці вимірюють число міліметрів що знаходяться в куті і множать на 0-02.

Окомірне визначення кута полягає у співставленні кута з завідомо відомим.

Наприклад, кути в 90° і 45° виникають після відхилення великого і вказівного пальців від середнього пальця. Аркуш має кути 90°.

Рис. 9. Окомірне визначення кута.

2. Орієнтування і витримка напрямів у русі по компасу, зорях та інших ознаках.

Командири підрозділів повинні не тільки вміти швидко та точно орієнтуватися на місцевості, але й забезпечувати безпомилкову витримку підлеглими підрозділами вказаного їм напрямку або маршруту руху. Для цього, при організації бою, командир вказує підлеглим єдині орієнтири та умовні назви місцевих предметів, орієнтує на місцевості командирів підлеглих та підтримуючих підрозділів; при підготовці до дій вночі, в пустелі та в районах ядерних вибухів - вказує азимут напрямку руху та заходи, котрі виконуються засобами старшого начальника та самих підрозділів, з завданням полегшити орієнтування на місцевості.

В ході бою обов’язок командира по орієнтуванню на місцевості полягає в тому, щоб точно вивести свій підрозділ на вказаний рубіж та до об’єкту атаки. Сутність та способи орієнтування були розглянуті в першому учбовому питанні. Зорієнтувавшись на місцевості та визначивши напрямок, в якому необхідно рухатись, потрібно витримувати цей напрямок увесь час.

Для полегшення витримування напрямку руху потрібно використовувати різні ознаки:

- прямолінійність колонних шляхів (доріг);

- особистий слід (на лижах);

- направлення наметів піску;

- заступ на снігу;

- направлення вітру і т.д.;

- по небесному світилу, уточнюючи через кожні 15 хвилин.

Орієнтування на місцевості командирів виконується пе­ред постановкою бойових завдань для того, щоб вони ма­ли можливість швидше та легше упізнати та запам'ятати основні об'єкти на місцевості в районі майбутніх дій та їх положення на карті. Особливо, це має значення в тому випадку, коли підлеглі вперше прибули на дану місце­вість.

Перед тим як проводити орієнтування підлеглих, командир повинен вивчити характер та особливості місце­вості району майбутніх дій, з'ясувати взаємне розташу­вання найбільш важливих місцевих предметів та харак­терних форм рельєфу, визначити відстані до них від точки, на якій він буде проводити орієнтування, та запам'ятати назви населених пунктів, річок та позначки командних висот. Як показує практика, командир, що має гарну польову виучку, при постановці завдань на місцевості рідко або зовсім не звертається до карти тому, що необхідні дані про місцевість він тримає у пам'яті.

Способи визначення сторін горизонту. На рис.10 зображене взаємне розташування сторін горизонту, проміжних напрямків, що розташовані між ними, їх найменування і позначення. Проміжні напрямки необхідні для уточнення орієнтування, якщо напрямок на предмет не збігається з напрямком на одну із сторін горизонту. Наприклад, якщо предмет знаходиться між напрямками на північ і схід на 150 м від точки перебування, то під час вказівки напрямку на цей предмет і його місцеположення говорять: „сто п’ятдесят метрів на північний схід”; якщо предмет знаходиться між напрямками на північ і північний схід, то говорять: „північ-північ-схід”, і т.д.

Рис.10. Сторони горизонту, їх взаємне розташування.

Напрямки на сторони горизонту можна визначати за компасом, небесними світилами, за деякими ознаками місцевих предметів.

За небесними світилами напрямки на сторони горизонту визначають:

- щодо місцезнаходження сонця (чим вище сонце, тим менша точність);

- щодо Полярної зірки;

- щодо сонця та годинника;

- щодо місяця;

- щодо місяця та годинника.

Щодо місцезнаходження сонця – для середніх широт можна користуватися даними, вказаними у табл.1.

Таблиця 1. Положення сонця залежно від часу визначення.

Положення сонця	Лютий, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень	Травень, червень, липень	Листопад, грудень, січень
На сході	о 7-й годині	о 8-й годині	не видно
На півдні	о 13-й годині	о 13-й годині	о 13-й годині
На заході	о 19-й годині	о 18-й годині	не видно

Щодо Полярної зірки. Вночі напрямок істинного меридіана можна визначити по Полярній зірці, яка завжди перебуває у напрямку на північ. Таким чином, якщо встати обличчям до полярної зірки, то прямо перед нами буде знаходитися північ.

Щоб знайти на небосхилі Полярну зірку, яка перебуває у сузір’ї Малої Ведмедиці, потрібно спочатку відшукати сузір’я Великої Ведмедиці; воно постає у вигляді величезного, добре помітного ковша із семи яскравих, широко розміщених зірок; потім, уявно продовжити пряму, що проходить через дві крайні зірки Великої Ведмедиці, як показано на рис.11, на відстань, що дорівнює п’ятикратній відстані між ними. У кінці цієї прямої легко знайти Полярну зірку, настільки ж яскраву, як і зірки α (альфа) і β (бета) Великої Ведмедиці. Точність визначення істинного меридіана цим способом становить 1-20.

Рис.11. Відшукання Полярної зірки.

Щодо сонця та годинника (рис.12). Тримаючи перед собою годинник, повертати його у горизонтальній площині так, щоб годинникова стрілка була спрямована в те місце горизонту, над яким знаходиться сонце; тоді пряма, яка ділить навпіл кут між годинниковою стрілкою і цифрою 1 на циферблаті, покаже своїм кінцем напрямок на південь.

Рис.12. Визначення сторін горизонту за сонцем і годинником:

а) до 13-ї години; б) після 13-ї години.

Основа цього способу полягає в наступному. Сонце свій уявний шлях навколо Землі здійснює протягом 24 годин, годинникова ж стрілка за цей час обходить весь циферблат двічі. Якщо опівдні, коли годинникова стрілка показує 13 годин, спрямувати її на сонце, то своїм кінцем вона покаже напрямок на південь; в наступному ж своєму русі вона буде весь час двічі випереджати сонце. Тому доводиться, як зазначалося раніше, ділити кут на циферблаті навпіл: якщо годинникова стрілка спрямована на сонце, бісектриса кута буде показувати напрямок, в якому світило повинно знаходитися опівдні, тобто напрямок на південь.

Очевидно, що до опівдня потрібно ділити ту дугу (кут) на циферблаті, яку годинникова стрілка повинна пройти до 13 годин, а після опівдня – ту дугу, яку вона пройшла після 13-ї години.Цей спосіб дає менш точні результати весною і особливо влітку; у червні помилка може досягати 25°. У південних широтах (наприклад, у Середній Азії) точність способу настільки знижується, особливо влітку, що його застосування стає недоцільним.Для підвищення точності способу можна застосувати удосконалений прийом (рис.13.):

а) годиннику придають не горизонтальне, а нахилене положення, під кутом 40-50° до горизонту (для широти 40-50°); у цьому разі годинник потрібно тримати великим і вказівним пальцями біля цифр 4 і 10, цифрою 1 від себе;

б) знайшовши на циферблаті середину дуги між годинниковою стрілкою і цифрою 1, прикладають до цієї точки сірник, тобто перпендикулярно до циферблата;

в) не змінюючи положення годинника, повертаються разом з ним стосовно до сонця так, щоб тінь від сірника проходила через центр циферблата.

У цей момент цифра 1 буде знаходитися у напрямку на південь.

Рис.13. Визначення сторін горизонту за сонцем

і годинником з урахуванням широти місця.

Щодо місяця та годинника. При цьому способі необхідно:

а) окомірно розділити радіус диска місяця на 6 рівних частин і оцінити, скільки таких частин входить до складу поперечника видимого серпа місяця, рис.14;

б) якщо місяць прибуває (спостерігається права частина диска), то отримане число потрібно відняти із години спостереження, яку слід попередньо зазначити; якщо неповний місяць (видна ліва частина диска місяця) – вказане число додають до часу спостереження. Щоб не помилитися, коли використовувати суму, а коли різницю, можна користуватися мнемонічним правилом, показаним на рис.15. Отримана сума або різниця вкаже годину, коли в тому напрямку, де спостерігається Місяць, буде перебувати сонце;

в) визначивши цей час і використовуючи місяць за сонце, знайти напрямок на південь, як це робиться під час орієнтування за сонцем і годинником. Спрямувати на місяць потрібно не годинну стрілку, а ту поділку на циферблаті годинника, яка відповідає обчисленому часу.

Приклад (рис.15). Час спостереження 5 г. 34 хв. Видима частина диска місяця у поперечнику за окомірною оцінкою становить десять шостих часток його радіуса. Місяць на убутті (оскільки спостерігається ліва частина диска). Як наслідок сонце на місці місяця буде о 15 г. 34 хв. (5 г. 34 хв. + 10 г.), тобто коли годинникова стрілка покаже на циферблаті відлік 3г.34хв.

Встановимо цю поділку на циферблаті у напрямку на місяць. Тоді пряма, що ділить навпіл кут між вказаною поділкою і цифрою 1 на циферблаті, покаже напрямок на південь.

При повному місяці, коли спостерігається весь диск місяця, сторони горизонту визначаються більш точно, на місяць слід наводити безпосередньо годинникову стрілку, оскільки в цей період місяць і сонце перебувають в одному напрямку. У табл. 2 наведені сторони горизонту, у яких місяць перебуває у різних фазах.

Рис.14. Визначення поправки до показання годинника

під час орієнтування за місяцем.

Рис.15. Орієнтування щодо місяця і годинника.

Щодо місяця сторони горизонту визначаються більш точно, коли спостерігається весь диск.

Таблиця 2. Сторони горизонту відповідно до фаз місяця.

Фаза місяця	Час
19.30	1.00	7.00
Перша чверть(видно праву половину диска місяця)	Південь	Захід	-
Повний Місяць (спостерігається весь диск місяця)	Схід	Південь	Захід
Остання чверть (видно ліву половину диска місяця)	-	Схід	Південь

За ознаками місцевих предметів напрямки на сторони горизонту визначають:

- щодо крони дерев (стовбурів дерев);

- щодо пеньків;

- щодо хрестів на церквах;

- щодо мурашиних гірок;

- щодо моху на каменях;

- щодо схилів ярів та балок.

Визначення сторін горизонту за різними ознаками місцевих предметів менш надійне, ніж подані вище способи. Тому наведеними нижче ознаками потрібно користуватися обережно, перевіряючи результати орієнтування за іншими ознаками.

Мурашники майже завжди розміщені з південного боку дерева, пня або куща (рис.16). Південна сторона мурашника має більш пологий схил, ніж північна.

На північних околицях лісових прогалин і галявин, а також з південного боку окремих дерев, пеньків, великих каменів звичайно буває густішою.

Кора окремих дерев з північної сторони часто буває грубішою, іноді покрита мохом; якщо мох росте по всьому стовбуру, то на північній стороні його більше, особливо біля кореня (рис.16).

Мох покриває великі камені і скелі з північної сторони (рис.17).

Рис.16. Визначення сторін горизонту по корі на деревах, пеньках, мурашниках, нижній перекладині хреста на куполіцеркви.	Рис.17. Визначення сторін горизонту по моху на камені.

Олтарі православних церков і лютеранських кірок обернені на схід, дзвіниці – на захід; вищий кінець нижньої перекладини хреста на куполі церкви вказує на північ (рис.16); олтарі католицьких костьолів обернені (показують) на захід; кумирні своїм фасадом обернені на південь.

На південних схилах сніг тане швидше, ніж на північних.

Призначення і будова компаса Адріанова і артилерійського компас(АК).

Визначення сторін горизонту, магнітних азимутів за допомогою компасів

У Збройних Силах України найбільше поширення мають компаси Адріанова та артилерійські (АК). Призначення компасів:

- для визначення сторін горизонту;

- для визначення магнітних азимутів;

- для визначення напрямків на місцевості за заданим азимутом;

- для вимірювання горизонтальних кутів.

Компас системи Адріанова (рис.18) складається із круглої коробки, всередині якої на вістрі стальної голки насаджена магнітна стрілка.

На внутрішньому кільці коробки нанесена шкала, що розділена на 120 поділок і має подвійні підписи. Один ряд підписів (біля внутрішнього обрізу кільця) означає градусні поділки.

Дата добавления: 2014-12-23