Типи держав. Історія української державності

Історія української державності.

План лекції

Тема 7. Держава

Завдання для самостійної роботи.

1. Керуючись чинниками політичного режиму за Ж.-Л. Кермонном, дайте характеристику політичного режиму в Україні.
2. Виходячи з ознак демократичності режиму за класифікацією Є. Вятра визначте тип і форму політичного режиму у вашій країні.
3. У чому схожість і протилежність тоталітарних режимів Німеччини (1933-1945 рр.) і СРСР (1934-1953 рр)?

7.1. Сутність і зміст держави.

7.1. Сутність і зміст держави

Термін «держава» вживається у двох основних значеннях. В широкому, або етнографічному розумінні держава – це країна, суспільство, народ, розміщені на певній території і представлені власним органом вищої влади. У такому сенсі можна говорити про американську, російську, німецьку, українську та інші держави. При цьому назва держави, як правило, вказує або корінну націю населення, що проживає в ній (республіка Україна, королівство Швеція, Китайська народна республіка), або географічне положення (Сполучені Штати Америки).

У вузькому, політичному значенні термін «держава» як найбільш узагальнене – це публічна влада, що поширює свою діяльність і вплив на все суспільство даної країни.

Таким чином, державу можна розглядати як із загально соціальної, так із політичної точки зору. Держава як політична організація володіє монополією на примус населення в межах визначеної території, має право на проведення від імені суспільства внутрішньої і зовнішньої політики, виключне право на видання законів і правил, що є обов’язковим для всього населення даної країни, встановлює розмір податків, мита і збирає їх, а також виконує ще цілу низку властивих тільки їй функцій. Все це свідчить про її виняткове місце у політичній системі суспільства, і ця винятковість утверджується такими положеннями:

- держава у всіх відносинах виступає офіційним представником народу даної країни;

- втілює у собі суверенітет народу (нації), реалізує його право на самовизначення;

- зобов’язана забезпечувати і захищати права людини, всіх і кожного, хто перебуває на її території, і своїх громадян за межами країни;

- бере на себе зобов’язання задовольняти загально соціальні потреби суспільства;

- володіє суверенною владою, тобто верховною, самостійною і формально незалежною від будь-якої іншої держави, організації чи особистості;

- встановлює формально обов’язкові для всіх на своїй території загальні правила поведінки – юридичні норми, а також організовує їх виконання, дотримання та контроль.

Головними ознаками держави є:

- наявність спеціальних органів і установ, що здійснюють функції державної влади;

- наявність права, яке закріплює певну систему норм, у відповідності до яких організована життєдіяльність суспільства і здійснюється влада;

- наявність території, на яку поширюється юрисдикція цієї держави, її суверенітет.

Існує кілька теорій походження держави, найвідоміші з них такі.

Патріархальна концепція, яку обстоювали ряд давньогрецьких філософів і особливо Аристотель, пояснювала виникнення держави природно-історичними причинами розвитку людини як суспільної істоти, що створила сім’ю. Держава – це природній, на більш високому, суспільному рівні розвиток сім’ї, а влада монарха – розвиток влади батька (pater – батько) у межах держави.

Інші (софісти, епікурейці, Цицерон) – фундатори договірної концепції – вважали, що виникнення держави є результатом свідомої діяльності людей, домовленості між ними, оскільки людям властиве прагнення до спілкування, до життя в колективі. Ця концепція пізніше була покладена в основу теорії суспільного договору (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Монтеск’є та ін.)

Творці теологічної концепції – ідеологи релігій Стародавнього Сходу, середньовічної католицької церкви, іслама – пояснюють походження держави виявленням волі Бога, а владу в ній оголошують божественним інститутом.

Насильницька теорія (Л. Гумпилович. Є. Дюрінг) намагається обґрунтувати походження держави завоюванням одного племені іншим, організацією насильства переможців над переможеними.

Марксистська теорія обґрунтовує появу держави поділом суспільства на класи. За нею, на певному етапі розвитку продуктивних сил з’являються надлишки продукту, суспільство втрачає соціальну однорідність, розділяється на прошарки, які різняться місцем та роллю в системі суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ, способом життя, духовною культурою, майновим станом та ін. Усе це обумовлює суперечність інтересів даних соціальних груп (класів) та необхідність їх узгодження й координації, забезпечення єдності, цілісності суспільства, чому й слугує держава.

Сучасна політологія формує новий підхід до аналізу причин виникнення держави як політичного інституту. Вони можуть бути різними для конкретної держави, особливо в сучасних умовах. Однак головними первинними, субстаційними залишаються суспільний розподіл праці, виникнення на цій основі приватної власності та експлуатації людини.

Держава – це знаряддя здійснення інтересів і волі панівного класу або частини населення, однак вона впливає на все суспільство, бере на себе вирішення загальних питань, сприяє створенню таких умов, за яких суспільство може існувати як єдиний організм.

Отже, держава – це особлива форма організації політичної влади у суспільстві, яка має суверенітет, здійснює управління, організацію громадського життя в країні і захищає її інтереси у міжнародних відносинах.

Дата добавления: 2014-12-27