Хід війни

Спочатку Б.Хмельницкий не ставив своєю метою політичне відокремлення від Польщі. Він хотів лише домогтися повернення, відібраних в 1638 році, козацьких прав і привілеїв і їх примноження, при цьому підкоряючись законам Речі Посполитої.

Початковий період війни охоплює 1648-1649 рр. Вставши на чолі козацького війська, Хмельницький зажадав від шляхти:

1.Зарахувати в козаки всіх охочих і надати козакам як військовому стану, шляхетські привілеї. (відміна Ордонанса 1638р.);

2. Заборонити пропаганду католицької унії, прибрати всіх уніатських священиків і повернути захоплені католиками православні храми, дозволивши кожному вільно сповідати власну віру;

3. Вигнати з України євреїв і єзуїтів.

Ці вимоги були визнані великим польським гетьманом Н. Потоцьким неможливими і образливими, і війна була вирішена.

Спочатку під Жовтими водами, а потім під Корсунем в травні 1668 р. польська армія була абсолютно знищена.

Після цього успіху Хмельницького вся Східна Україна була охоплена повстанням і опинилася під його владою.

Проте цей успіх міг стільки ж радувати Богдана, скільки і турбувати. Адже головна мета, яку він перед собою ставив в 1648 році, – була лише чинити на польський уряд тиск, щоб повернути козацькі привілегії.

Польському королеві була надіслана від козацького війська петиція, в якій козаки вимагали:

1. Збільшення реєстру до 12000;

2. Сплати затриманої платні;

3. Відміни ухвали 1638 р. щодо заміщення вищих посад в козацькому війську поляками.

Проте в цей час якраз вмирає король Владислав. Козаки не хотіли вести переговори з сеймом або польським урядом. А поляки у свою чергу, відкладали рішення козацьких питань до виборів нового короля.

Б.Хмельницкий, щоб запобігти розкладанню козацького війська, переважна більшість якого складалися з татар і повсталих селян, вимушений був рухатися на захід, підтримуючи динаміку повстання.

20 вересня 1648р. польське військо, на чолі з бездарним полководцем кн. Д. Заславським, зійшлося з військом Хмельницького під Пилявцями (півд. Волинь) і було повністю розгромлене.

Хмельницький рухаючись за інерцією на захід обложив Львів, потім, отримавши викуп, рушив до Замостя. Тут він дочекався обрання нового польського короля – Яна Казимира.

Вирішивши скористатися обранням короля, як приводом для припинення війни, він повернув свої війська і увійшов до Києва, куди повинні були прибути королівські посли.

У Києві його підхопила хвиля небувалого народного підйому і натхнення, під впливом якого відбувається перелом в поглядах Хмельницького. У Києві його чекав і Єрусалимський патріарх Паїсій, що їхав до Москви. Він від імені всього православного світу спонукав Богдана на нову війну проти ненависного католицизму.

Під впливом всього цього думки і задуми Б. Хмельницкого починають виходити за горизонт чисто козацьких інтересів.

Коли в лютому 1649р. в Київ до Хмельницького прибули королівські посли, щоб вручити йому знаки гетьманської гідності, вони почули абсолютно несподівану річ: він не хотів вже вступати ні в які переговори і заявляв рішучість «вибити з ляської неволі український народ».

Відмовившись від переговорів Б.Хмельницкий почав готуватися до війни. У серпні 1649р. під Зборовим ним були оточені польські війська на чолі з самим королем. Проте, коли Хмельницький вже готувався диктувати свої умови королеві, полякам вдалося підкупити кримського хана - союзника Б. Хмельницкого і він опинився в дуже складній ситуації.

Козакам довелося піти на поступки. У серпні 1649р. був укладений Зборівський мир, згідно з яким козацький реєстр збільшився до 40000, на територію Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств не могли бути введеними польські війська, на цих територіях не могли проживати євреї і єзуїти. А також, на зазначеній території всі адміністративні посади повинні були займати лише православні, а православний митрополит повинен був отримати місце в Сенаті.

Все це було повним тріумфом, якщо порівняти з початковими вимогами Хмельницького, але повним фіаско порівняно з ширшими його планами. У договорі абсолютно ігнорувалися вимоги і інтереси селянства, яке повинне було повернутися в колишню залежність від польських панів. Народні маси відчули себе обдуреними і поступово стали розуміти, що козаки воюють за свої, а не селянські інтереси.

У 1651р. почався новий етап польсько-української війни. Обидві армії - Польська, на чолі з Яном Казимиром і українська, на чолі з Б. Хмельницким зійшлися під Берестечком на Волині. Союзник Хмельницького кримський хан вийшов з своїм військом з поля битви в найкритичніший момент, на додаток захопивши самого гетьмана. Зос-тавшись без керівника, козацьке військо почало відступати і практично зазнало поразки. Кампанія закінчилася Білоцерківським миром, козацький реєстр зменшився до 20000, а влада гетьмана обмежувалася територією Київського воєводства, і йому заборонялося вступати в зовнішні стосунки з іноземними державами, і особливо - з татарами.

У 1652 р. влітку, військові дії поновлюються. У травні 30000 тис. польська армія зазнає поразки під Батогом. В помсту за поразку під Берестечком козаки убили всіх полонених поляків.

У 1653 р. стало зрозуміло, що ні та, ні інша, сторона не може нанести своєму супротивникові вирішального удару. Два місяці простояли дві армії в Подолії, поки чергова зрада татар (6 грудня 1653р.) не припинила цю кампанію.

Цього разу Хмельницький, проте, не надав цьому великого значення, оскільки його дипломатичні комбінації з Москвою почали приносити плоди.

По Жванецькому договору (гру. 1653р.), Україні поверталося те становище, яке вона отримувала по Зборівському договору.

Дата добавления: 2014-12-27