Список використаних джерел 1 страница

Я

Ч

Ц

Х

Ф

Т

С

Р

П

О

Н

М

Л

К

І

З

Ж

Е

Д

Ґ

Г

В

Б

А

Автотрофи (від грецьк. autos - сам, trophe - живлення) - організми, які самостійно виробляють органічні речовини з неорганічних сполук з використанням енергії сонячного світла або енергії хімічних процесів.

Автохори (від грецьк. autos - сам, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, які поширюють плоди та насіння за допомогою специфічних пристосувань без діяння зовнішніх агентів

Аероби (від грецьк. aer - повітря) - організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний кисень повітря.

Аеропоніка - вирощування рослин без ґрунту, корені містяться в повітрі, їх періодично обприскують дрібними крапельками поживного розчину.

Активний транспорт - це такий спосіб транспорту речовин через плазматичну мембрану клітини, який пов'язаний із витратами енергії, оскільки не залежить від концентрації речовин, що мають потрапити в клітину або вийти з неї.

Альгологія (від лат. algae - водорость та грецьк. logos - наука) - розділ ботаніки, що вивчає водорості.

Амітоз - прямий поділ клітини.

Aнаболізм (від грецьк. anabole - підйом), або асиміляція (від лат. assimilatio - уподібнення), - це сукупність процесів поглинання з довкілля, засвоєння і накопичення речовин, які використовуються для синтезу необхідних для клітини (організму) сполук.

Андроцей (від грецьк. andros - чоловік, oikia - житло) - сукупність тичинок у квітці.

Анемофілія (від грецьк. бnemos - вітер і philйd - люблю) - пристосованість рослин до перехресного запилення за допомогою вітру (береза, тополя, дуб).

Анемохори (від грецьк. anemos - вітер, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, плоди та насіння яких розповсюджуються за допомогою вітру.

Анізогамія (від грецьк. anisos - неоднаковий, gamos - шлюб) - чоловічі й жіночі гамети відрізняються одна від одної за формою і рухливістю (деякі водорості).

Ареал (від лат. area - простір, площа) - зона поширення, в межах якої природно зустрічається конкретний вид рослини.

Асиміляційна тканина (від лат. assimilatio - уподібнюю), або хлоренхіма (від грецьк. chloros - зелений, enchyma - тканина), - основна фотосинтезуюча тканина, розташована в листках між верхньою та нижньою епідермою і молодих стеблах у первинній корі.

Асиміляційні корені - надземні корені, які виконують функцію фотосинтезу (водяний горіх, тропічні орхідеї-епіфіти).

Багатоклітинні організми - організми, тіло яких складається з багатьох клітин, що відрізняються за будовою та функціями й здатні утворювати тканини і органи.

Базальна клітина (від грецьк. basis - основа) - одна з двох клітин, що утворилася після першого поділу зиготи покритонасінних рослин і розміщена ближче до мікропіле.

Барохори (від грецьк. baros - тяжіння, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, плоди та насіння яких опадають під впливом сили тяжіння.

Бентос (від грецьк. benthos - глибина) - сукупність організмів, які ведуть придонний спосіб життя.

Білки, або протеїни - це високомолекулярні біополімери, мономерами яких є залишки амінокислот.

Біогідроценоз (від грецьк. bios - життя, hydor - вода, koinos - спільний, загальний) - історично складена сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку водойми з відносно однорідними умовами існування.

Біологічна система (від грецьк. bios - життя, systema - поєднання, сукупність) - біологічні об'єкти різної складності (клітини і тканини, органи, системи органів і організми, екосистеми, біосфера), які мають зазвичай декілька рівнів структурно-функціональної організації.

Біополімери (від грецьк. bios - життя, poly - багато, meros - частка) - це такі високомолекулярні органічні сполуки, молекули яких складаються з великої кількості однакових чи різних за хімічною будовою ланок, що повторюються.

Біосферний рівень організації живої матерії характеризується біологічним власним колообігом речовин і єдиним потоком енергії, які забезпечують функціонування біосфери як цілісної системи.

Біологічна хімія, або біохімія (від грецьк. bios - життя, хімія) - це наука, що вивчає хімічний склад живих організмів, будову, властивості та роль виявлених у них сполук, шляхи їхнього виникнення та перетворення.

Біомаса (від грецьк. bios - життя, від лат. massa - шматок) - це маса особин у перерахунку на одиницю площі або об'єму.

Біотоп (від грецьк. bios - життя, topos - місце) - відносно однорідна в екологічному відношенні ділянка суходолу чи водойми зайнята певним біоценозом (напр., тропічний ліс, прісноводна водойма тощо).

Біоценоз (від грецьк. bios - життя, koinos - спільний, загальний) - історично складена сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суходолу або водойми з відносно однорідними умовами існування.

Ботаніка (від грецьк. botane - рослина, зелень, трава) - наука про рослини, їхню зовнішню та внутрішню будову, розвиток, життєдіяльність, еволюцію, систематику, поширення, екологію та охорону.

Бріологія (від грецьк. bryon - мох, logos - наука) - розділ ботаніки, що вивчає будову, систематику, походження та географічне поширення мохів.

Брунька - це зачатковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями.

Брунькування - один із способів вегетативного розмноження, яке здійснюється шляхом відокремлення від материнського організму одного або кількох багатоклітинних утворів - бруньок, що згодом розвиваються в самостійні організми.

Бульба - верхівкове потовщення підземного пагона (столона), у якому відкладається великий запас органічних речовин (картопля).

Бульбокорені - потовщені бічні корені, в яких відкладаються поживні речовини (жоржина, пшінка, любка).

Вакуолі (від лат. vacuus - порожній) - порожнини у цитоплазмі, заповнені рідиною та оточені мембраною.

Вегетативне розмноження рослин (від лат. vegetativus - рослинний) - це утворення нової особини з частини рослини: пагона, кореня, листка або групи соматичних клітин цих органів.

Вегетативні органи (від лат. vegetativus - рослинний) - органи, які функціонально підтримують індивідуальне життя рослини; до них належать корінь і пагін та їх метаморфози.

Вентиляційна тканина, або аеренхіма (від грецьк. aer - повітря, enchyma - тканина) - тканина, що складається з дрібних клітин, розділених добре розвиненою системою великих міжклітинників, що поєднуються в єдину вентиляційну мережу і сприяють газообміну.

Вид (Species) - одна з основних таксономічних категорій, що об'єднує особини, які характеризуються низкою спільних морфофізіо-логічних ознак, здатних схрещуватися між собою, і які сукупно займають суцільний або частково розірваний ареал.

Видове багатство - це кількість видів, що складають фітоценоз.

Відділ (Divisio) - одна з основних таксономічних категорій, що займає в царстві рослин найвище положення.

Віночок - це сукупність пелюсток квітки.

Вторинна структура білка -закручений у спіраль поліпептидний ланцюг.

Вторинні меристеми - меристеми, що утворюються з первинних меристем або інших спеціалізованих тканин.

Вуглеводи - це група органічних сполук, загальна формула яких (СН₂О)п, або C_n(H2Ь )n, де n - будь-яке ціле число від 3 та більше.

Вузол - це місце прикріплення листків до стебла.

Вусики - довгі тонкі видозмінені пагони з редукованими листками (виноград, огірок, гарбуз, суниці, жовтець повзучий).

Гали (від лат. galla - чорнильний горішок) - патологічне розростання ділянок тканин на різних органах рослини внаслідок ушкодження їх бактеріями, грибами, комахами, кліщами.

Галуження - утворення на материнській осі осей підлеглих порядків. Гаметогенез (від грецьк. gametes - стать, genesis - походження) - розвиток статевих клітин (гамет).

Гаплоїдний набір хромосом (від грецьк. haploos - одинарний, еіdos - вигляд) - одинарний набір хромосом (п), який виникає внаслідок мейозу з диплоїдних (2n) клітин.

Гаусторії (від лат. haustor - той, що п'є), або корені-присоски, -одноклітинні або багатоклітинні утвори, за допомогою яких рослини-паразити всмоктують поживні речовини з рослини-хазяїна (вовчок, дзвінець, повитиця, омела).

Геліотропізм (від грецьк. helios - сонце, tropos - поворот), або фототропізм - тропізм, що викликає направлений вигин рослини до джерела світла (сонця).

Генеративні органи (від лат. genero - народжую) - органи, пов'язані з функцією статевого розмноження у рослин.

Геном (від грецьк. genos - походження) - сукупність генів гаплоїдного набору хромосом організмів певного виду.

Геотропізм (від грецьк. ge - земля, tropos - поворот) - здатність органів рослин рости у певному напрямку, спричиненому односторонньою дією сили земного тяжіння.

Гетерофілія (від грецьк. heteros - інший, лат. folium - листок), або різнолистковість - істотна відмінність за формою, розмірами, будовою між листками серединної формації.

Гідропоніка -вирощування рослин на водних поживних сумішах, що містять усі елементи, необхідні для живлення організму.

Гідрофілія (від грецьк. hydrь - вода та philia - любов, дружба) - запилення деяких водяних рослин за допомогою води. Гідрофілія може бути надводною (наприклад, у валіснерії) і підводною (наприклад, у різухи).

Гідрохори (від грецьк. hydro - вода, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, плоди та насіння яких розповсюджуються за допомогою води.

Гінецей (від грецьк. gyne - жінка, oikia - житло) - це сукупність плодолистків, що, зростаючись, утворюють одну або кілька маточок.

Гіпокотиль - частина головної осі зародка насінини від сім ядолей до кореневої шийки.

Гліколіз (від грецьк. glykys - солодкий, lyzis - розчинення) - розщеплення молекул глюкози - найважливішого джерела енергії для клітин.

Голонасінні - відділ насінних рослин, характерними ознаками яких є: різноспоровість, формування окремо чоловічого і жіночого гаметофітів; насінні зачатки розвиваються відкрито на спорофілах; процес запліднення і розвиток зародка відбувається всередині насінного зачатка; утворення насіння; переважання спорофіту над гаметофітом.

Гутація - виділення назовні надлишку води через спеціалізовані отвори - гідатоди.

Ґрунт - це верхній родючий шар землі, з якого рослина одержує воду та елементи живлення.

Дводомні рослини - це рослини, в яких тичинкові та маточкові квітки розташовані на різних особинах одного і того ж виду (верба, тополя, конопля).

Дерева - багаторічні рослини з надземними частинами, що дерев'яніють, яскраво вираженим одним стовбуром заввишки не нижче 2 м.

Державні заповідники - найвища категорія природно-заповідного фонду, за якою найповніше забезпечується виконання функцій заповідання.

Диплоїдний набір хромосом (від грецьк. diploos - подвійний, eidos - вигляд) - парний набір хромосом (2n) у соматичних клітинах.

Дисиміляція (від лат. dissimilis - несхожість), або катаболізм (від грецьк. katabole - руйнування), - розпад органічних речовин на простіші сполуки.

Диференціація (від. лат. differentia - відмінність) - виникнення відмінностей у будові та функціях клітин, тканин під час індивідуального розвитку.

Дифузія (від лат. diffusio - поширення) - переміщення молекул однієї речовини в іншій за їх безпосереднього контакту або крізь пори мембран, обумовлене тепловим рухом молекул.

Дихальні корені, або пневматофори - корені, що ростуть вгору від кореневища чи підземного кореня і забезпечують газообмін (болотяний кипарис, авіценія).

Дихання -сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують надходження в організм кисню і виділення вуглекислого газу й води.

Домінанти (від лат. dominans - переважаючий) - види рослин, які кількісно і за вегетативною масою переважають в угрупованні над іншими.

Друзи (чеськ. druza - щітка) - кристали зіркоподібної форми, що утворюються внаслідок зростання основами поодиноких кристалів (утворюються, наприклад, у клітинах черешка бегонії, у корі дуба, верби, липи).

Едафобіонти (від грецьк. edaphos - ґрунт, земля, bios - життя) - організми, які мешкають у поверхневих шарах ґрунту.

Екзопаразити (від грецьк. exo - ззовні, parasitos - нахлібник, дармоїд) - зовнішні паразити, які постійно живуть на поверхні хазяїна.

Екосистемний рівень організації живої матерії проявляється в тому, що в певній ділянці з подібними фізико-кліматичними умовами існує постійний обмін речовинами і енергії між її живою (популяції різних видів) та неживою частинами.

Ектоплазма (від грецьк. ektos - зовні, plazma - оформлене) - зовнішній шар цитоплазми.

Ендоплазма (від грецьк. endon - внутрішній, plazma - оформлене)

- внутрішній шар цитоплазми.

Ендоплазматична сітка (ЕПС), або ретикулум (від грецьк. endon

- внутрішній, plazma - оформлене) - система мембран, що утворюють велику кількість каналів, трубочок, цистерн, завдяки чому значно збільшується внутрішня поверхня клітини і поділяється клітина на велику кількість комірок, що відіграє важливу роль у регуляції внутрішньоклітинних ферментних систем, транспорті речовин та перебігу процесів обміну.

Ендосперм (від грецьк. endon - внутрішній, sperma - насіння) - особлива тканина в насінні голонасінних і покритонасінних рослин, в якій відкладаються запасні поживні речовини, необхідні для розвитку зародка.

Ендоцитоз (від грецьк. endon - внутрішній, kutos - клітина) - мембранний транспорт у клітину.

Ентомофілія (від грецьк. entoma - комахи і philia - люблю) - пристосованість рослин до перехресного запилення за допомогою комах.

Епікотиль -частина головної осі зародка насінини над сім 'ядолями.

Епідерма (від грецьк. epi - зверху, derma - шкіра), або шкірка - одношарова тканина, яка вкриває молоді органи рослин, і виконує бар' єрну, захисну, транспіраційну (випаровування води), газообмінну, сисну (кореневі волоски) та секреторну (волоски, залозки) функції.

Епіфіти (від грецьк. epi - над, phyton - рослина) - рослини, що живуть на інших рослинах, використовуючи їх лише як місце для прикріплення.

Етіопласт - пластида, яка утворюється у рослин, що ростуть в темряві, і містить проламелярне тільце.

Еукаріоти (від грецьк. еи - повністю, karion - ядро) - організми, клітини яких мають ядро, принаймні на певних етапах їх клітинного циклу.

Живлення - процес поглинання і засвоєння організмом з навколишнього середовища речовин, необхідних для підтримання його життєдіяльності.

Жилка листка - система судинно-волокнистих пучків, що надають листкові міцності та поєднують у єдине ціле мезофіл листка.

Жилкування листка - порядок розташування жилок у листковій пластинці.

Жири - це сполуки, які складаються із залишків гліцеролу (спирту, що має три гідроксильні групи) та трьох жирних кислот.

Життєва форма (біоморфа) - це зовнішній вигляд (габітус) рослин, що сформувався історично під впливом екологічних факторів і спадково закріпився.

Життєвий цикл, або цикл розвитку, - це сукупність усіх фаз розвитку організмів певного виду.

Жолудь (лат. glans) - сухий не розкривний однонасінний плід із шкірястим оплоднем і чашоподібним утворенням, що охоплює оплодень (утворюється у видів роду дуб).

Запасальна тканина - пухка тканина, побудована з живих безбарвних клітин з тонкими клітинними стінками і великими вакуолями, в яких накопичуються різні необхідні для рослин сполуки (вуглеводи, білки, ліпіди, вітаміни, вода, органічні кислоти).

Запилення - перенесення пилкових зерен на приймочку маточки.

Запліднення - процес злиття двох статевих клітин (гамет) з утворенням заплідненої яйцеклітини (зиготи).

Зигота (від грецьк. zygotes - з'єднання докупи) - диплоїдна клітина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої й жіночої статевих клітин (гамет).

Зооспора (від грецьк. zoon - тварина, spora - сім'я) - спора з джгутиками, за допомогою яких вона активно пересувається у водному середовищі (утворюється у багатьох водоростей).

Зоохори (від грецьк. zoon - тварина, choreo - йду, просуваюсь) - рослини, плоди та насіння яких розповсюджуються за допомогою тварин.

Ізогамія (від грецьк. isos - однаковий, gamos - шлюб) - примітивний тип статевого процесу, коли обидві гамети однакові за формою і рухливістю.

Інтегументи (від лат. integumentum - покривало) - покриви насінного зачатка, що відходять від халази і охоплюють нуцелус, але не зростаються, утворюючи пилковхід (мікропіле). З інтегументів після запліднення утворюється насінна шкірка.

Інтерфаза -період між двома послідовними поділами клітини.

Калюс (від лат. callus - наплив, мозоль) - новоутворення з групи паренхімних клітин, яке виникає в місцях розривів, надрізів, тріщин та сприяє загоюванню ран; утворюється також на кінцях живців, у місцях щеплення рослин.

Кальоза - аморфна безбарвна сполука полісахаридної природи, що за своїми властивостями подібна до целюлози.

Камбій (від пізньолат. cambium - обмін, зміна) - вторинна латеральна твірна тканина голонасінних і дводольних рослин.

Каріоплазма (від грецьк. karion - ядро, plazma - оформлене), або ядерний сік - прозоре напіврідке внутрішнє середовище ядра, оточене ядерною оболонкою, в якому проходять усі реакції

Каріотип - це сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри).

Карпогон (від грецьк. karpos - плід та gone - народження) - жіночий статевий орган деяких водоростей, що складається з розширеної черевної частини з хлоропластом і ядром та довгої ниткоподібної частини - трихогіни, заповненої безбарвною цитоплазмою; в кожному карпогоні розвивається по одній яйцеклітині.

Квітка - це видозмінений вкорочений, обмежений у рості пагін, що забезпечує насіннєве розмноження у покритонасінних (квіткових) рослин.

Квітколоже - укорочена вісь квітки, на якій розташовані видозмінені листки (квітколистки): чашолистки, пелюстки, тичинки, маточки.

Квітконіжка - безлиста частина стебла під квіткою.

Клас (Classis) - одна з основних таксономічних категорій, що об'єднує близькоспоріднені порядки у систематиці рослин.

Клітина -основна структурна і функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система.

Клітинний рівень організації живої матерії визначає будову і властивості більшості живих організмів (крім вірусів), оскільки клітина є головною морфофункціональною одиницею організації.

Клітинний центр, або цитоцентр - немембранна органела, характерна для більшості еукаріот, що складається з двох центріолей; бере участь у формуванні веретена поділу.

Клітинний цикл -період існування клітини від початку останнього поділу до наступного або ж від початку останнього поділу клітини до її загибелі.

Кодон - триплет нуклеотидів, одиниця генетичного коду в молекулі нуклеїнової кислоти, яка кодує певну амінокислоту. Послідовність кодонів у гені визначає послідовність введення амінокислотних залишків у синтезовану молекулу білка.

Коленхіма (від грецьк. kolla - клей, enchyma - налите, тут - тканина) - сукупність живих округлих (паренхімних) клітин з нерівномірно потовщеними стінками, яка розташована в зонах первинного росту стебла, первинній корі, черешках, вздовж серединної жилки листків.

Колеоптиль (від грецьк. koleos - піхва, ptilon - перо) - перший зародковий листок бруньки проростків злаків.

Колеориза (від грецьк. koleos - піхва, rhiza - корінь) - багатошарова тканина, що оточує зародковий корінець в насінні і виконує захисну функцію.

Колючки - дерев'янисті на кінцях загострені пагони без листків (глід, дика яблуня).

Комплекс (апарат) Гольджі - система плоских цистерн в клітині, обмежених гладенькими мембранами; поруч із цистернами розташовані пухирці та канальці.

Коренева система - сукупність усіх коренів однієї рослини.

Коренева шийка - це місце переходу стебла в корінь; виділяється потовщенням та темнішим забарвленням кори.

Кореневий тиск - це всмоктувальна сила всіх кореневих волосків, яка спричинює в рослині односторонній потік води з розчиненими речовинами незалежно від транспірації.

Кореневище - пагін, на якому розміщуються бруньки, додаткові корені, а інколи й редуковані листки (пирій, осока, півники, щавель).

Коренеплід - це видозмінений стовщений головний корінь, який виконує функцію накопичення запасних поживних речовин (буряк, морква, ріпа, петрушка, редька).

Корені-причіпки - видозмінені додаткові корені, за допомогою яких рослини-ліани прикріплюються до інших рослин або штучних опор і піднімаються до джерела світла (плющ звичайний).

Корінь (від лат. radix) - підземний осьовий радіально-симетричний вегетативний орган з необмеженим ростом, який закріплює рослину в субстраті (ґрунті).

Корок, або фелема (від грецьк. phellos - корок) - вторинна багатошарова мертва покривна тканина, клітинні стінки якої просочені суберином.

Крилатка (лат. samara) - синкарпний сухий нерозкривний плід, в якого оплодень розрісся у крилоподібний шкірястий або перетинчастий виріст. Розрізняють: однокрилатку (наприклад, у ясена) та двокрилатку (наприклад, у клена, явора).

Крона -сукупність усіх надземних пагонів дерева, розміщених вище від початку розгалуження стовбура.

Кросинговер (від англ. crossing-over - перехрест) - взаємний обмін гомологічними ділянками між гомологічними хромосомами під час їхньої кон'югації в профазі першого поділу мейозу; забезпечує мінливість організмів.

Ксилема - комплексна тканина (провідна, основна, механічна), яка виконує головну роль у висхідному транспорті, і, крім того, забезпечує механічну міцність органам рослин.

Кущ - багаторічна рослина, в якої галуження стебла починається біля самої поверхні ґрунту.

Ламели (від лат. lamella - пластинка) - мембранні структури всередині строми хлоропласта.

Лейкопласти (від грецьк. leukos - безбарвний і plastos - виліплений) - безбарвні пластиди, у матриксі яких містяться ДНК, рибосоми, а також ферменти, які забезпечують синтез і розщеплення запасних речовин (крохмалю, білків).

Ліани - рослини, які не здатні підтримувати вертикальний напрям стебла без інших рослин або штучних опор; поділяють на виткі (стебла яких обвиваються навколо іншої рослини або штучної опори (наприклад, хміль, березка польова, деякі сорти квасолі та ін.)) та лазячі (стебла яких піднімаються вгору за допомогою додаткових коренів (плющ), вусиків (виноград), гачків (підмаренник).

Лізосоми (від грецьк. lyzis - розчинення, soma - тіло) - органели, які містять різноманітні гідролітичні ферменти (гідролази), здатні розщеплювати органічні сполуки (білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди, ліпіди), що надходять у клітину.

Ліпіди - це сполуки високомолекулярних жирних кислот і трьохатомного спирту - гліцерину.

Ліхенологія (від грецьк. leichen - лишайник і logos - вчення) - наука, яка вивчає морфологію, систематику, закономірності розвитку, географічне поширення лишайників, значення їх у природі та житті людини.

Листкова пазуха - кут між листком і стеблом.

Листкорозташування - порядок розташування листків на стеблі, який відображає радіальну симетрію пагона.

Листопад - опадання листків у дерев і чагарників у зв'язку з їх старінням, чому передують біохімічні зміни у клітинах та утворення при основі листків (черешка) відокремлюючого шару.

Макромолекули (від грецьк. makros - великий) - молекули, які мають велику молекулярну масу.

Маточка - жіночий генеративний орган квітки, який складається з видозміненого плодолистка - мегаспорофіла з розташованими на ньому насінними зачатками.

Мегаспора (від грецьк. megas - великий, spora - сім'я) - велика спора у різноспорових рослин.

Мегаспорангій (від грецьк. megas - великий, spora - сім'я, angeion - посудина) - орган різноспорових рослин, в якому розвиваються мегаспори. У насінних рослин мегаспорангій - це насінний зачаток.

Мегаспорофіли (від грецьк. megas - великий, spora - сім'я, folium - листок) - видозмінені листки, на яких розвиваються мегаспорангії. У хвойних мегаспорофіли - це насінні луски, у покритонасінних - плодолистки.

Мейоз (від грецьк. Meiosis - зменшення) - поділ ядра, при якому відбувається зменшення кількості хромосом удвічі, причому з однієї диплоїдної клітини утворюються чотири гаплоїдні.

Меристема (від грецьк. meristos - подільний) - сукупність клітин з незавершеною диференціацією, внаслідок поділу яких утворюються всі постійні тканини рослинного організму.

Меристематичні, або твірні тканини - це такі тканини, які забезпечують утворення інших тканин та ріст рослин у висоту і товщину.

Метаболізм (від грецьк. metabole - переміна), або обмін речовин, - це сукупність процесів, пов'язаних із надходженням з довкілля поживних речовин, їхнього перетворення та виведенням продуктів життєдіяльності.

Метаморфоз (від грецьк. metamorphosis - перетворення) - зміна форми й будови органів рослин, які виникли у процесі історичного розвитку (філогенезу) в зв'язку із зміною функцій або середовища функціонування і які передаються спадково.

Механічна тканина -це опорна тканина, яка забезпечує рослині міцність.

Міжвузля - відстань між сусідніми вузлами.

Мікориза (грибокорінь) (від грецьк. mycos - гриб та rhiza - корінь) - співжиття міцелію гриба з коренями деяких вищих рослин.

Мікропіле (від грецьк. mikros - малий та pyle - отвір, прохід) - отвір в насінному зачатку, що утворюється внаслідок незмикання його покривів, через який у квіткових рослин проходить пилкова трубка.

Мікроспора (від грецьк. mikros - малий, spora - насіння) - чоловіча спора у рослин, з якої розвивається чоловічий заросток. У голонасінних і покритонасінних рослин мікроспора - це пилкове зерно.

Мікроспорангій (від грецьк. mikros - малий, spora - насіння та angeion - посудина) - спорангій, в якому розвиваються мікроспори.

Мікроспорогенез (від грецьк. mikros - малий, spora - насіння та genesis - походження) - процес утворення мікроспор у різноспорових вищих рослин.

Дата добавления: 2015-04-25