Суть громадянського суспільства

Поява правової державності обумовлюєть­ся розвитком самого суспільства і стала можливою внаслідок складання грома­дянського суспільства. Громадянське суспільство у власному значенні є оборотна сторона правової держави: і громадянське суспільство, і правова держава не існують одне без одного. Громадянське суспільство -різноманітність не опосередкованих державою взаємовідносин вільних і рівноправних індивідів в умовах ринку і демократичної правової державності. Це сфера вільної гри приватних інтересів і індивідуалізму. Громадянське сус­пільство - продукт буржуазної епохи і формується здебільшого зни­зу, спонтанно як результат розкріпачення індивідів, їх перетворення з підданих держави у вільних громадян-власників, які володіють по­чуттям особистої гідності та готових взяти на себе господарську та політичну відповідальність. Громадянське суспільство має складну структуру, включає економічні, господарські, родинно-споріднені, етнічні, релігійні, правові відносини, а також опосередковані державою, політичні відносини між індивідами як первинними суб'єктами політичного життя тощо.

Громадянське суспільство становить першооснову людської циві­лізації, а його головні суб'єкти - особа, громадяни. їм відповідають різноманітні, інтереси і потреби, що протистоять або співпадають; задоволення яких - невід'ємна передумова їх власного розвитку і розвитку суспільства. Інтереси особи, спільностей людей, їх потреби реалізуються через суспільні відносини та інститути, що становлять структурні елементи громадянського суспільства. Для задоволення первинних потреб люди організують матеріальне виробництво. В процесі виробництва складаються між людьми економічні виробничі відносини. Виробничі відносини зумовлюють сферу соціальних відно­син, певну організацію станів, етносів, сім'ї та ін. В громадянському суспільстві формуються самодіяльні асоціації, об'єднання, зокрема релігійні, виробничо-корпоративні, наукові, політичні та інші, покли­кані висловлювати і відстоювати інтереси і права громадян, створювати умови для самореалізації окремих індивідів і колективів.

Суттєва єдність громадянського суспільства полягає в одночас­ному існуванні в його межах різнорідних соціальних сил, інститутів, організацій, зацікавлених груп та ін., об'єднаних загальним прагнен­ням до спільного життя. Та громадянське суспільство - це не ариф­метична сума всіх складових, а інтегральна сукупність, нерозривний зв'язок окремого індивіда з суспільством, з його різноманітними інститутами. В структуру громадянського суспільства не входить дер­жава. Але інтереси забезпечення розумного поєднання прав і свобод громадян, життєдіяльності та стабільності суспільства, як системи, вимагають збереження оптимальної рівноваги між державою і гро­мадянським суспільством. Громадянське суспільство - це сукупність суспільних відносин (економічних, соціальних, політичних та ін.), формальних і неформальних структур, в межах яких має місце задо­волення різноманітних потреб і реалізація інтересів індивідів та їх груп, тотожних досягнутому рівню суспільного розвитку.

Високорозвинене громадянське суспільство одна з головних умов стабільності демократичного режиму. Через різноманітні добровільні об'єднання громадянське суспільство і народ мають можливість вільно висловлювати свої інтереси і формувати свою політичну волю. Грома­дянське суспільство контролює дії політичної влади. Інакше немину­че гіпертрофований вплив держави на суспільне життя. Слабкість гро­мадянського суспільства підштовхує державу до узурпації його прав, внаслідок чого відбувається інверсія функцій держави і громадянсько­го суспільства. В такому випадку держава окрім власних функцій при­своює ще й функції громадянського суспільства, формулюючи за ньо­го його завдання, змушуючи суспільство беззаперечно виконувати державні рішення.

Існування іромадянського суспільства визначається рядом умов: це розвинена соціальна структура суспільства, що породжує різноманітність інтересів, відносин, організацій, інститутів, вона вимагає вільної можливості взаємозв'язку, об'єднання індивідів в союзи, партії, рухи на основі гарантованих прав і свобод громадян, і свободи вибору. І, нарешті, наявність у індивідів приватної власності. Досвід цивілізо­ваних країн свідчить про те, що громадянське суспільство, основане на суспільному консенсусі, дає своїм громадянам мир, спокій і про­цвітання. Візьмемо досвід Швеції: 90% всієї шведської промисловості складає приватний сектор, 75% сільськогосподарської продукції йде через закупівельні, переробні торгові кооперативи. З кооперативним рухом зв'язані дві з кожних трьох сімей Швеції. Приватнокапіталістич­на основа господарства добре уживається з суспільною формою пере­розподілу. Так, на зарплату та інші виплати (суспільні фонди спожи­вання) йде 70% валового продукту, капіталу залишається біля 30%. Робоча людина в середньому заробляє в декілька раз більше, аніж ро­бітники на Україні. Безкоштовна освіта. Дешева, субсидована держа­вою якісна медична допомога, однаково доступна для всіх верств на­селення; п'ятиденна оплачувана відпустка; більш 45 кв. м. житлової площі та майже дві кімнати на одну людину. На тисячу жителів припа­дає більш 400 автомобілів, 590 телефонів, 390 телевізорів тощо. У Швеції існує повна зайнятість - в країні менш 2% безробітних. Існу­ють високі допомоги безробітним тощо.

Відсутність тривалий період умов для існування громадянського суспільства в Україні, в Російській Федерації, Білорусії та інших дер­жавах Співдружності привела до того, що держава заполонила со­бою весь суспільний простір. Одержавлення суспільства, насампе­ред, торкнулося економіки: сталося зрощування влади і власності. Етатизація суспільства, тобто активне втручання держави в життя суспільства, привела до згубних наслідків у політичній сфері. Відбу­лося одержавлення практично всіх механізмів, що відкривають ма­сам доступ до управління суспільством; зрощування партійного апа­рату з державним. В духовній сфері сформувався певний тип масової свідомості, що охарактеризований як етатистський. Свідомість про­низана страхом перед державою, а страх породжує пасивність грома­дян та ін. Тому не випадково початок політичних і економічних ре­форм в Україні, як і в інших незалежних державах Співдружності, зв'язаний з відродженням громадянського суспільства, створенням правової держави. В основі економічних рішень лежить програма переходу до ринкових відносин, що ставить своєю метою повернен­ня народу значної частини власності. Право на власність реалізуєть­ся шляхом роздержавлення і приватизації, передачі державного майна громадянам і трудовим колективам. Економічна незалежність громадян -основа нормального функціонування громадянського суспільства.

Дата добавления: 2015-04-25