Основні фактори побудови правової, соціальної держави в Україні

Тенденція розвитку держави на рубежі XX cm.

Правовий та соціальний етапи не об­межують подальший розвиток держа­ви. Деякі політологи вважають, що су­часні демократичні держави вступають у нову — екологічну стадію. Для неї характерно висуван­ня на перший план забезпечення екологічної безпеки і еколо­гічних (екзистенційних) прав особи, виживання її та всього людства. В нових умовах держава разом з громадськістю по­кликана запобігти ядерній та екологічній катастрофі, налаго­дити адаптивний, такий, що підтримує екологічну рівновагу, спосіб життя.

У розвиткові сучасних держав є дві тенденції. Перша з них — дестатистська — полягає в активізації громадянського сус­пільства, його контролю над державою, розширення впливу на нього політичних партій і груп інтересів, децентралізації окремих функцій держави, посилення в діяльності окремих його органів самоуправлінських начал.

Друга тенденція — етатистська — проявляється в підвищенні ролі держави як регулятивного та інтеграційного інструменту суспільства. Сучасна держава активно втручається в економіч­ні, соціальні та інформаційні процеси. За допомогою подат­ків, швестицшної, кредитної та іншої політики вона стимулює розвиток виробництва, усуває диспропорції в еко­номіці. Все більш істотну роль в її діяльності займає розроб­лення стратегії і планування суспільного розвитку. Одночасно в державній діяльності помітно скорочується застосування примусу.

Ще важливішу роль відіграє держава в перехідні етапи сус­пільного розвитку, як це має місце в Україні та інших нових

незалежних країнах. Тут держава є головним знаряддям ре­формування та трансформації суспільства, підтримання ста­більності і порядку. При цьому вона самостійно змінюється, набуває нових форм організації.

Що ж необхідно для формування де­мократичної, соціальної, правової дер­жави в Україні?

По-перше, забезпечення справжнього демократизму й відкритості нормотворчих функцій представницьких органів усіх рівнів, їх вла­сної надійної фінансової та матеріальної бази.

По-друге, щорічні звіти про діяльність виконавчо-розпоряд­чих органів перед представницькими органами, громадський контроль за діяльністю виконавчих органів влади.

По-третє, гарантовані Конституцією незалежність суду й прокуратури, підвищення їх статусу в суспільстві, вдоскона­лення процесуального законодавства, суворе дотримання презумпції невинності, норм правосуддя та права на захист.

По-четверте, створення динамічного, відданого справі на­роду, сучасного державного апарату, що формується на конку­рентній основі за широкої гласності й цілком підконтрольний представницьким органам і народові.

По-п'яте, формування громадянського суспільства на суча­сній економічній і політичній основі, забезпечення ефектив­ного функціонування всіх його організацій та асоціацій (пар­тій, рухів, об'єднань), змішана система виборів.

Отже, громадянське суспільство та правова держава тісно пов'язані між собою. Чим розвинутіше громадянське суспіль­ство, тим ефективніший соціальний захист індивіда, тим ширші його можливості для самореалізації в різних сферах життєдіяльності суспільства. А це, в свою чергу, випливає зі ступеня регламентації державою суспільного життя. Характер взаємодії держави та громадянського суспільства визначає не лише правову соціальну захищеність особи, а й рівень розви­тку самого громадянського суспільства, його гуманістичну спрямованість, демократизм, що передбачає, відповідно, роз-винутість соціальних рухів, територіальних спільнот, культур­них національних товариств і т. п.

Дата добавления: 2015-04-25